Що приховано за яскравими принадами Єви? Огляд Stellar Blade

У демо Stellar Blade від корейської студії Shift Up за день в середньому зіграли 690 тисяч користувачів. Це дані від аналітиків з Ampere Analysis. Хтось ще сумнівається, що екшен буде успішним? Я от ні, бо статистика вражає, з огляду на вихід проєкту ексклюзивно на одній платформі — PlayStation 5.

Частково тут подіяв маркетинг, бо ж нечасто дають можливість пограти за головну героїню з відверто сексуальним образом. Ще одна причина — терміни релізу. Поруч немає жодного гучного конкурента. Десь вдалині миготить No Rest for the Wicked. Проте це інший калібр, та й директор розробки цього проєкту встиг відзначитися скандальними заявами про росіян.

Однак головний секрет популярності Stellar Blade навіть секретом важко назвати. Люди просто спробували демо й побачили, що це високобюджетна та якісна гра. Принаймні, таке враження складалося після вступних годин, про що ми писали в дочасному огляді. А от чи змогла Stellar Blade втримати цю планку якості протягом повного проходження, зараз розкажемо в повноцінній рецензії.

Мистецтво обману

Сюжетну зав’язку я детально описував у попередньому матеріалі про гру, тому пройдемося зовсім коротко. У далекому технологічному майбутньому люди стикнулися з іншопланетними істотами, названими біотивами. Вони почали витісняти людей з опанованих космічних просторів і поступово майже повністю знищили цивілізацію.

Для боротьби з чудовиськами були організовані загони десантників — штучно створених бойових дівчат з тілами, оснащеними екзохребтами. Їхня єдина ціль — знищити противника. У першій місії солдати висадилися на планету для знищення альфа-біотива. Це особливо потужний ворог в ієрархії монстрів.

До складу десантників входить і головна героїня Єва. Дівчина ледве не загинула через екстрену висадку на планету під бомбардуванням. Проте її витягнула наставниця Тахі. А ще за десять хвилин вона вдруге врятувала Єву, пожертвувавши собою в битві проти надто сильного альфа-біотива. У цю мить поруч з’явився збирач Адам, який на мотоциклі витягнув Єву з бою. Після несподіваного порятунку головна героїня разом з новим компаньйоном почала шукати спосіб, як протистояти навалі чудовиськ.

Про сюжет Stellar Blade важко говорити. Не тому, що він якийсь складний чи надто закручений як в Alan Wake 2. Якраз навпаки. Хочеться запитати розробників: «Ну як так, Shift Up?» У вступній частині студія задала відповідний градус очікувань та інтриги. А підкріпила все це епічністю та якісною постановкою. Проте далі історія не просто котиться вниз — вона летить зі швидкістю торпеди все нижче під воду.

Та почнемо з хорошого. Режисура радує під час всього проходження. Особливо круті заставки передують битвам з босами, коли розробники намагаються продемонструвати потужність противника. А ще у фіналі сутичок показують, як Єва знищує головгадів стильними акробатичними рухами. В діалогах постановка вражає вже менше і часто зводиться до «балакучих голів» з класичних RPG. Проте загалом заставки виконано дорого й зі смаком, як в найкращих ексклюзивах PlayStation.

Одна з ліній сюжету присвячена всесвіту Stellar Blade. Гравці дізнаються про війни на Землі, заснування Колонії, що таке Матір-Сфера і яка її роль у всіх подіях. А ще — розкриють таємницю пришестя альфа-біотивів. Розплутувати цей клубок деталей доволі захопливо, адже передісторію постаралися якісно прописати. Проте весь потенціал розробники явно не розкрили. Трішки далі дізнаєтеся, чому так трапилося.

На цьому переваги сюжету закінчуються, а я можу більше не стримуватися. От мені цікаво, скільки ще буде блокбастерів з історією формату: знайди стільки-то предметів А, щоб здолати стільки-то ворогів В, щоб дійти до фінального антагоніста і перемогти його? Це конструкція рівня дешевих коміксів. Коли я зрозумів, як побудований сюжет в Stellar Blade, то був надзвичайно розчарований. Оповідь миттєво перестала цікавити та мотивувати рухатися далі.

Місцями Shift Up намагалася частково ламати шаблон нібито неочікуваними відкриттями. Та якщо просто увімкнути мозок і накинути декілька варіантів розвитку подій, вгадати зможе кожен. Особливо, якщо є досвід знайомства з іншими творами в жанрі наукової фантастики.

При цьому сюжет ще й суттєво провисає. Зазвичай на шляху до чергового альфа-біотива історія взагалі ніяк не розвивається. Якісь деталі час від часу подаються через діалоги Єви з Адамом або Лілі, інженером, яка пізніше доєднується до команди. Проте це дрібниці, і вони не компенсують сюжетного голоду.

Та й розмови між персонажами — окрема історія. Від діалогів за сто метрів віє штучністю та гіпертрофованими емоціями. Так спілкуються лише персонажі аніме. Фанатам японської мультиплікації це не здасться проблемою, а от іншим користувачам захочеться буквально пропускати репліки. Бажання лиш посилюється, коли розумієш, наскільки ліниво гра працює з персонажами.

На передньому плані знаходяться Єва, Адам та Лілі. Нормально розкрити їх, — показати характери, проблеми, мотивацію чи персональні переживання, — сценаристи не змогли. Головна героїня максимально холодна та стримана. Вона не розуміє звичаїв людей, бо була вирощена для боротьби з біотивами. Ніби й нормальний задум, але через це Єва відчувається нудною функцією.

Від реплік протагоністки тягне на сон, зате прикрутити їй виразну фігуру не забули. Не маю нічого проти, та тільки за умови, коли форма не домінує над змістом. А тут баланс явно змістився. Однак Єву з компаньйонами ще можна хоч якось описати. Решта — це статисти в найгіршому значенні цього слова. Їхня характеристика зводиться до двох слів — мила продавчиня, головний охоронець, оракул-наставник тощо. Жоден з цих персонажів не дає навіть найменшого приводу, щоб запам’ятати його ім’я.

При проходженні Stellar Blade я постійно повертався думками до NieR: Automata. Схожість цих ігор проявляється в настрої, антуражі, елементах дизайну та підході до реалізації головної героїні. От тільки в проєкті Йоко Таро 2В стала додатковим візуальним приводом зануритись у пригоду з надзвичайно потужною історією. А в Stellar Blade за формами Єви прихована абсолютно прохідна оповідь.

Вінегрет на руїнах людства

Після не найкращих вражень від сюжету я був радий, що в Stellar Blade не зробили повноцінний відкритий світ. Бо тоді б до його наповнення точно виникли питання. Однак розробники вирішили відмовитися від данини моді та реалізували окремі локації. Деякі з них, як от Пустоші, масштабніші та включають більше простору для досліджень. Інші ж — суворо лінійні хитросплетіння коридорів та арен.

На відкритіших територіях в дизайн місій вклинюються певні просторові задачі. Наприклад, знайти три карти, активувати панель керування краном та пробити прохід вперед. Або ж запустити вежу, щоб табори на локації стали активними. Останні виступають контрольними точками й використовуються для відпочинку, купівлі предметів в магазині та прокачування головної героїні.

Ці задачі ніби й додають різноманіття, але вони зроблені настільки шаблонно, що відчуваються швидше розтягуванням часу. Трішки рятує те, що в такі моменти активніше застосовується платформингова складова Stellar Blade. На початку проходження вона зводиться до стрибків, ривків в повітрі та розгойдування на перекладинах. Далі стає цікавіше: з’являється біг по стінах та катання на монорельсі.

Проте варто розуміти, що платформинг суворо обмежений. Головна героїня чіпляється виключно за виділені місця і вертикально бігає тільки на окремих червоних поверхнях. Тому не варто вважати акробатику якоюсь окремою пропрацьованою механікою. Це швидше бонус, який робить подорожі світом на тендітних ногах Єви трішки різноманітнішими.

А от окремі зрежисовані секції в сюжетних локаціях дають непоганий заряд ендорфінів. Наприклад, в метро є сегмент, коли необхідно швидко пересуватися вагонами, які падають вниз з великої висоти. Ігроладно все зводиться до QTE, але постановка приємно дивує. Час від часу такі фрагменти вриваються в стандартне проходження, щоб посилити градус видовищності.

У відгалуженнях від основного маршруту зустрічаються необов’язкові вороги, а також скрині з ресурсами, предметами спорядження та косметикою. Власне, збір матеріалів — це ледь не основне заняття на локаціях. Вони потрібні для покращення спорядження та характеристик Єви. Такої мотивації достатньо, щоб досліджувати світ, тому що посилення героїні значно спрощує проходження. Головне не розраховувати на якісь гігантські простори для досліджень, бо навіть ширші локації у грі все ще доволі компактні.

Якщо шукати схожий дизайн світу, то пригадуються Banishers: Ghosts of New Eden, Darksiders і NieR. Stellar Blade нагадує ці ігри ще й наявністю головоломок. Варіативність загадок стає приводом для радості, бо протягом всього проходження з’являється щось нове. То лазери необхідно правильно розташувати, то стрибати по платформах з символами, то скрині зламувати за обмежений час, то правильний маршрут прокласти крізь труби. Щоправда, всі пазли вирішуються максимум за п’ять хвилин, якщо застосувати три звивини.

Після проходження чверті сюжету гравці відвідують місто людей Ксіон, де відкриваються додаткові завдання. Ця локація виступає хабом, звідки можна подорожувати в інші куточки світу. Необов’язкові місії виконано в дусі основного сюжету. Уявіть доручення з типової JRPG і зрозумієте, що чекає в Stellar Blade. Збери деталі для відновлення тіла сестри, знайди мій мотоцикл, відшукай кішку, перевір, куди зник охоронний загін — та решта на кшталт цього. Радує, що особливо напружуватися при виконанні другорядних доручень не потрібно. Але й на якісь цікаві історії розраховувати на варто.

Розробники спробували компенсувати відсутність повноцінних сюжетів у додаткових місіях драмою, та вийшло смішно й недолуго. Йдеш шукати кішку, а вона вже мертва. Знаходиш чоловіка, якого розшукує дружина, а той мертвий. Крокуєш до охоронця, який відбивався від біотивів, а він... Думаю, далі зрозуміло. А головне, що нормальної експозиції немає. Ні знайомства з персонажами, ні якогось розвитку подій. В кращому випадку гравець отримає декілька реплік діалогу, а в гіршому — текстовий опис. Через таку бідність реалізації додаткові завдання навіть всесвіт Stellar Blade майже не розкривають.

Цю задачу переклали на записки, які розкидані на рівнях. І якщо хтось вважав, що в іграх Arkane чи Remedy багато тексту, то тепер у нас новий чемпіон. Листи, записки, витяги з книг, спогади — є формат на будь-який смак. Частина записок доволі лаконічні, проте інші, які якраз доповнюють всесвіт Stellar Blade, доведеться читати по декілька хвилин.

До якості тексту претензій немає: написано все непогано. Проте дуже сумно бачити, що така кількість важливої інформації знаходиться в записках, а в додаткових завданнях треба шукати фен і щипці для перукаря на звалищі. Нічого цікавого не дізнаєшся, зате отримаєш досвід, ресурси та доступ до нових зачісок. Ура (ні). І ось це серйозна проблема, яка викликає безліч питань до наративних дизайнерів Shift Up.

Заявка на некстген

А знаєте, чому подорожувати світом Stellar Blade, попри його невеликі розміри, насправді приємно? Через графіку. Де-де, а в цьому аспекті розробники проявили себе прекрасно. Ретельне опрацювання візуальної складової помітно на кожному кроці. Особливо це стосується дрібних деталей на локаціях — знаків, плакатів, ящиків, сміття, металолому тощо. Така насиченість робить світ живішим.

До того ж на локаціях зустрічаються елементи оповіді через оточення. Якщо ретельно придивитися до дизайну, то можна зрозуміти, що відбувалося на цьому місці в епоху до знищення людської цивілізації. А це ще один привід насолодитися роботою художників Shift Up.

З технічного погляду в Stellar Blade найбільше вражають анімації. Вони надзвичайно плавні та відшліфовані ледве не до ідеалу. Розробники досягли прекрасного поєднання швидкості та інерції рухів. Схожим чином хочеться похвалити систему освітлення, візуальні ефекти, м’які тіні, високу дальність промальовування та якісну геометрію оточення. Колізії об’єктів працюють прекрасно. Та й про фізику волосся Єви хочеться окремо згадати. Коректна поведінка довгого пасма у будь-яких бойових ситуаціях заслуговує аплодисментів.

Сучасна графічна складова Stellar Blade закутана в доволі цікаву стилістику. Вона реалізована на межі анімації та реалізму з деякими похмурими нотками. Поєднання вийшло прекрасним: від деяких пейзажів зруйнованих міст перехоплює подих. Все витримано в єдиному бачені з нотками меланхолії, занепаду та втраченої надії. Єдине, що моделі персонажів здаються аж надто ляльковими, та це вже данина азійській.

Сумний настрій Stellar Blade передається й через музику. Легкі синтезатори, клавішні та акустична гітара прослідковуються в спокійних мелодіях. В бойових же домінують синтезатори, елементи house та dubstep. Проте всі треки поєднує атмосфера важкого стану, в якому опинилися залишки людства.

Найнебезпечніша дівчина у всесвіті

Думаю, всі, хто дочитали сюди, вже сидять з насупленими бровами. «Корейці замилили очі головною героїнею, а самі зробили якийсь непотріб», — приблизно таке складається враження. Проте зараз злого копа замінить добрий, бо у Stellar Blade є чудові битви, які лягли в основу ігроладу.

Бойова система в проєкті нагадує листковий торт. В ньому є частинки від Devil May Cry, Sekiro: Shadows Die Twice, Bayonetta, NieR: Automata та ще десятка ігор. Кожен шар цього смаколика можна споживати окремо, ігноруючи інші, проте разом вони складаються в комплекс з багатьма нюансами. Щоб стало ясніше, потрібно розрізати торт.

Нижній шар — це основні удари, як база битв. У Єви є легка та важка атака, які компонуються в вісім комбінацій. Окремо йде ривок до цілі із завданням шкоди. Ланцюжки включають від трьох до п’яти ударів і відрізняються за своєю суттю. Наприклад, в одному з них пауза між атаками більша, але й шкоди противник отримує чимало. Друга — найшвидша, але ефект від неї набагато менший, а третя — завершується круговою атакою.

Чим більше етапів в комбо, тим складніше його виконати й відчутнішим буде результат. Для фанатів слешерів правило цілком зрозуміло. Однак в Stellar Blade також варто враховувати, що у ворогів є пріоритет атаки. Вони в переважній більшості випадків переривають випади Єви. Саме тому важливо хоча б базово орієнтуватися, наскільки довго триватимуть анімації ударів.

Спостерігати за бойовими піруетами та етюдами Єви зі злетами в повітря, сальто, різкими переходами в сторону — це суцільне задоволення. Вже на цьому етапі легко помітити, наскільки видовищна бойова система. А в битвах з босами візуальна насолода кратно множиться, перетворюючись на суцільний потік чудово реалізованих ефектів та потужних атак.

До основ бойової системи відноситься й застосування допоміжних засобів. Сюди входять різноманітні гранати та міни. Вони можуть приголомшити, збити з ніг або навіть оголити слабке місце, щоб Єва виконала потужне добивання. Ці гаджети купуються в магазині та поповнюються зі скринь при дослідженні світу.

Загалом допоміжні засоби можуть врятувати у скрутному становищі й дають змогу ефективно перейти з оборони в атаку. Проте тут у мене виник серйозний баг. Серед гаджетів знаходяться й додаткові аптечки для поступового відновлення здоров’я. Але застосувати їх я не міг.

Щоб використати будь-який з допоміжних засобів, потрібно активувати кругове меню, куди вони додаються автоматично. І аптечки там чомусь не з’являлися. Застосувати їх у загальному меню неможливо. Це серйозний недолік, та все ж не критичний. У Єви є окремий фіал із зарядами для відновлення здоров’я. Він поповнюється після відпочинку в таборах як фляга з Dark Souls.

Другий шар торта — це спеціальні навички. Спочатку у Єви доступні чотири бета-вміння. Сюди входять випад вперед, круговий розріз з електричним ефектом, дугові атаки на середній дистанції та пробивання щитів. Але приблизно на середині проходження відкриваються вибухові здібності. Вони набагато потужніші, охоплюють ширшу площу враження та завдають більше пошкоджень. Наприклад, одна з навичок створює безліч розрізів в повітрі, а інша значно посилює бойові характеристики на короткий проміжок часу.

Третій шар — стрілянина. Так-так, Stellar Blade це ще й трішки шутер. Вогнепальною зброєю виступає дрон, який трансформується в різні режими. В стандартному використовуються важкі набої, і виходить щось на кшталт посиленої автоматичної гвинтівки зі зниженою швидкістю. Є також ракети стінгера, які вражають декілька цілей одразу, кулі дробовика, вибухові снаряди та бластер.

Одразу варто зазначити, що вогнепальна зброя не стає альтернативою ближньому бою. Баланс досягається через обмежені боєприпаси. Стрілянина не наносить надто багато шкоди, а кулі швидко закінчуються. Купувати їх можна в таборах, як і гаджети. В результаті вогнепал стає допоміжним інструментом. Найкраще він працює проти набридливих ворогів, які теж кидаються снарядами на дистанції. А ще це чудовий спосіб тримати відстань та виграти час, поки плануєш подальші дії.

Останній шар — це захист. Тут все набагато складніше, ніж може здатися спочатку. Підхід до оборони базується на навичках противників, тому про них варто поговорити детальніше. У Stellar Blade реалізовано близько шістдесяти видів стандартних біотивів, десять елітних, які виступають мінібосами, і шість альф. Останні — це якраз найпотужніші суперники.

Вороги в проєкті можуть легко слугувати зразком для будь-якого екшену. Всі вони мають свої унікальні особливості, поведінкові манери та набори атак. Вивчати кожного з противників та дізнаватися, які у них здібності — окреме задоволення. Тільки якщо це не місцеві версії хедкрабів. Ох і нервують ці гади своїми вміннями захоплювати трупи.

Загалом вороги здивують не раз і не двічі за проходження, що теж додає бадьорості битвам. Ще б розробники не розміщували противників за кожним кутком у спробі створити непотрібний ефект неочікуваності, було б взагалі супер. Ці несподівані атаки лиш призводять до мікропереляків, проте ніякої напруги не створюють. Очевидно, що й тут Shift Up орієнтувалася на FromSoftware, але атмосфера, настрій та й концепція у Stellar Blade інші.

Що ж до босів, то вони стали наочним вмістилищем дизайнерського таланту розробників. Альфи за своїм концептом, зовнішнім виглядом та різноманітністю навичок не поступаються найкращим головгадам з Elden Ring чи Bloodborne. Битви з ними відрізняються напрочуд швидким темпом, коли потрібно постійно підлаштовуватися та реагувати на різноманітні загрози. Висока динаміка змушує прилипати до екрана й дійсно вводить в стан потоку, коли концентруєшся на цілі, а про решту забуваєш.

Арсенал захисних навичок у Єви немаленький. Деякі з них купуються в дереві прокачування на початку гри, а частина входить в базовий перелік. Сюди відносяться стандартні ухилення та блоки. Якщо виконати їх ідеально в таймінг, то буде змога перейти в контратаку. Парирування варто відзначити окремо, бо вони віднімають комірки стійкості у ворогів. Коли їхня кількість падає до нуля, відкривається можливість нанести потужне добивання. Це працює навіть з босами.

Варто також пам’ятати про показник щита. Чим він вищий, тим менше вхідної шкоди наноситься. За аналогічним принципом працює захист Єви. Саме тому на початку бою резонніше використовувати удари, які ефективно діють на щити.

А ще гра ретельно сигналізує про дії противників. Щоправда, виконано це не дуже вдало. Вороги просто починають світитися різними кольорами, як в Star Wars Jedi. І коли це просто червоний, то ще пів біди. Однак в Stellar Blade біотиви миготять цілим світлофором. Атаки супроводжуються й спеціальними анімаціями, проте останні не надто добре зчитуються. Швидше за все, саме тому розробники застосували звичне, але не надто вишукане рішення з підсвіткою.

До кольорів доведеться певний час звикати, бо червоний тут — це не удар, який не можна заблокувати. Він означає, що противник готується виконати серію випадів, які якраз можна відбивати. Синій та рожевий демонструють, що ворог застосовує смертельні атаки. Уникати їх можна, якщо вчасно натиснути правильну комбінацію. Тоді вдасться ще й контратакувати. А от жовтий якраз показує удари, від яких потрібно виключно ухилятися.

Всі описані шари постійно поглиблюються впродовж проходження завдяки прокачуванню. Загалом є п’ять гілок навичок. Чотири відповідають за атаку, захист та вміння, а остання нехай залишиться секретом, щоб уникнути спойлерів. Частина вмінь пасивно збільшують певні показники — регенерацію енергії, радіус дії навичок, шкоду, вікно для відбиття ударів тощо. Тут все доволі стандартно, проте десь половина талантів дають нові можливості.

У активних навичок з’являється друга активація, яка дозволяє продовжити напад. Єва вивчає подвійне ухилення та спеціальні контрвипади після ідеального відбиття. Додається можливість миттєво вбивати рядових противників зі спини чи в падінні з повітря. Тобто боївка розвивається не тільки в ширину, а й в глибину. Ігролад постійно прогресує, підтверджуючи високу якість реалізації битв.

Паралельно можна прокачувати Єву іншими способами. Спеціальні ядра, які сховані на локаціях, підвищують запас життя та енергії. З босів випадають ресурси для посилення меча головної героїні. Щоправда, процес майже автоматизовано: підходиш до ремонтної панелі й просто підвищуєш рівень зброї, щоб збільшився показник атаки. Схожим чином прокачується фіал. На локаціях зустрічаються маленькі роботи, з яких здобуваються спеціальні матеріали. Вони дозволяють збільшити кількість зарядів у стаціонарній аптечці.

Щодо спорядження, то у Єви є дві комірки для екзохребтів та чотири — для гаджетів. Останні відкриваються за допомогою омнізаторів, які теж потрібно здобувати на локаціях. А другий екзохребет стане доступним за сюжетом. Сукупно це спорядження дає змогу підвищити певні характеристики — від атаки та захисту до потужності комбінацій, шансу критичної шкоди та міцності щита.

Екзохребти мають три рівні поліпшення, і на кожному відкривається додатковий пасивний бонус. Зазвичай ці характеристики стосуються конкретного аспекту — захисту, відбиття та ухилення, вогнепальної зброї тощо. Окремо йде косметика: костюми, сережки, окуляри та одяг компаньйонів. Розмаїття тут вистачає на будь-який смак, проте потрібні окремі ресурси для крафту речей.

Все, що пов’язано з бойовою системою, витягує Stellar Blade у вищу лігу. Битва динамічні, різноманітні, з багатьма можливостями та простором для побудови свого стилю. А інколи гра ще й правила змінює, наприклад, лишає лише вогнепальну зброю. За 35 годин сутички з ворогами мені ніскілечки не набридли. Це константа, проте є декілька нюансів.

Ефект від екзохребтів та гаджетів заледве помітний при проходженні. Якісь характеристики ніби й ростуть, але навіть при поверненні на старіші локації прогрес не відчувається. Це стандартна проблема числового прокачування, яке не вдається виміряти на практиці. З придбанням талантів теж пов’язане дивне рішення. До кінця проходження вдається отримати приблизно 80% всіх бонусів. Тобто не доводиться вибирати, в якому напрямку розвиватися. Достатньо спочатку купувати основне, а решту добирати з часом.

Це основні нюанси, але ще є питання складності. Це не мінус, а швидше попередження. На середньому рівні Stellar Blade доволі легка. Найважчих босів я долав з п’яти спроб. А елітних біотивів — майже завжди з першого чи другого разу. І я себе до якихось харкдкорних гравців не відношу, тому майте на увазі. Якщо хочеться виклику, то краще одразу брати найвищу складність.

Чи варта гра уваги

Stellar Blade — це гарна гра. Вона в жодному разі не революційна і навіть не інноваційна. Багато в чому проєкт ґрунтується на напрацюваннях культових попередників. Проте бойова система, видовищність, різноманіття ігроладних фрагментів, дослідження всесвіту — все це переважує мінуси, які є в грі. Дуже не вистачає якісного сюжету, який виявився найслабшою ланкою. Та навіть попри проблеми з історією, хочеться порекомендувати Stellar Blade всім любителям якісних та дорогих екшенів.

8/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини