П’ять причин повернутися до S.T.A.L.K.E.R. 2. Враження від доповнення Cost of Hope

Майже через два роки після релізу S.T.A.L.K.E.R. 2 нарешті отримав своє перше доповнення. Cost of Hope виходить у четвер, 20 серпня, і стане першим сюжетним DLC для українського шутера. Разом з ним гра отримала оновлення «Повернення до Зони», в якому розробники покращили штучний інтелект, додали нову зброю, туманну погоду, розширені налаштування складності та перевели проєкт на нову версію рушія.

Ми пограли в «Ціну надії» і розповідаємо, як вона може повернути вас до похмурого, але захопливого світу Зони.

Причина перша: більше «Сталкера» богу Зони

Перш за все, це — S.T.A.L.K.E.R. З усіма його вадами та перевагами, нескінченною Зоною, похмурим стилем, завзятими і трошки хуліганськими діалогами, хардкорним ганплеєм тощо. Тільки тепер ще більше та масштабніше. Наприклад, з доповненням у грі з’явиться понад 300 нових українських пісень, серед яких і Павло Зібров, і Kalush Orchestra, і Monokate. При цьому Зібров долучився до проєкту не лише як виконавець — його голос лунає й на Арені, що міцно пов’язана з новими персонажами. Додайте сюди два великі регіони (Залізний ліс та легендартну ЧАЕС) і ось у вас не один десяток годин проходження.

Тобто фанатам Cost of Hope допоможе ще сильніше полюбити серію. Скептики зазначать: навіть після двох років роботи гра все ще залишається представником жанру eurojank. Втім, особисто моя думка — позиція останніх є хибною. Повторю свою тезу з першого огляду S.T.A.L.K.E.R. 2: це велика і важлива українська гра. «Ціна надії» робить її тільки помітнішою. Насамперед через нову історію.

Друга причина: історія з майже шекспірівським протистоянням

Історія Cost of Hope зосереджена на протистоянні двох фракцій — Долгу та Волі. Представники першої сприймають Зону злом, а своїм обов’язком вважають захист людства від неї. Другі, навпаки, прагнуть жити в гармонії із Зоною і вбачають в її дослідженні справжню свободу. Зізнаюся, що складно позбутися від історичних алюзій, коли мова йде про конфлікт жорсткої, мілітаристської структури та волелюбного об’єднання. Здається, їх зіткнення було невідворотним, і GSC Game World була зобов’язана дослідити цю тему.

Власне, посеред цього конфлікту і виринає наш Скіф. Він зустрічає на «Териконі» хвалькуватого сталкера, який нібито бував у сумнозвісному Залізному лісі. Там викиди ще масштабніші, а мутанти — незрівнянно зліші. Ще й лютує Міжнародна служба охорони Периметра (МСОП). Тут гравцю дають можливість обміняти кілька пляшок пива на інформацію про те, як потрапити до нової локації. Складно знайти такого, хто відмовиться від цієї перспективи.

Сюжет доповнення починається, як і майже все в другій частині серії, — з п’яної байки пересічного сталкера та, здавалося б, простого завдання. На вході до Залізного лісу нам треба допомогти МСОПу відбитися від мутантів. Після цього капітан загону скаржиться, що у нього пропали троє розвідників, а вже дуже скоро їх прийде міняти нова зміна. Якщо не розібратися, що сталося з бійцями, — будуть серйозні проблеми.

В процесі виконання цього нехитрого завдання ми знаходимо табір Волі. Але це не простий табір. Там, в умовах пасивного, ніби тліючого конфлікту, волівці співіснують із представниками Долгу. І вже ось тут, насправді, починається історія «Ціни надії». Історія, потрібно сказати, непроста, нелінійна і багатошарова. Щоб розібратися в усіх її аспектах, знадобиться не одне проходження. Допоможуть у цьому нові персонажі.

Причина третя: яскраві персонажі та впізнавані голоси

Як і в основній грі, перлинами доповнення є його персонажі. Особливо головні. Мова йде про брутального Зулуса та відчайдушну Мавку. Перший фанатам франшизи може бути відомий ще по «Поклику Прип’яті». Це міцний, імпульсивний долгівець, який вважає Зону екзистенційною загрозою та чи не голими руками здатний перемогти найзліших мутантів. «Він витримає те, де інші ляжуть за п’ять хвилин», — йдеться про Зулуса в одній з нотаток.

Своєю чергою, Мавка — молода дівчина з Волі. Смілива, принципова і наполеглива, вона ніби має стати антагоністом до Зулуса. Але, насправді, надзвичайно цікаво слідкувати за їхнім неспинним танго. При цьому, хоча вона ніяк не представлена в основному сюжеті, натяки на неї все ж є. Зокрема, в розмові двох сталкерів можна почути, що це жінка, з якою «не страшно лізти у найглибшу дупу Зони».

Мабуть, одним з найцікавіших занять у доповненні є спостереження за динамікою їхніх стосунків. В них є і напруга, і хімія. Разом з тим, глобально вони віддані однаковим цінностям. Це дуже гарно ілюструє епізод в Оазі: гравець знаходить майже мертвого засновника Волі. Попри те, що Мавка і Зулус належать до принципово різних фракцій, вони без обмовки приймають рішення вшанувати полеглого.

І, як завжди, українське озвучення героїв на висоті. Тут можна зустріти як і вже звичні голоси, так і нові, але впізнавані. Так, в таборі Волі є два кумедних персонажі — Кефір та Зефір. Чи здивувалися б ви, що їх озвучили Раміль та Аміль, брати Насірови з українського хіп-хоп-гурту Курган&Agregat? Нижче можна послухати, як вони звучать у грі.

Причина четверта: нові ворога та старі аномалії

Ігроладно про «Ціну надії» складно сказати щось нове. Нова зброя та біноклі, які привносить «Повернення до Зони», оновлюють арсенал головного героя. Та кор-механіки докорінно не змінюються. При цьому сильний акцент все ще робиться на менеджменті ресурсів та увазі до стану Скіфа. Так вийшло, що в доповнення я зайшов з поганеньким спорядженням, ще й побитим. Тому буквально кожної хвилини потрібно було то знімати радіаційне зараження (здебільшого горілкою), то підліковуватися, то відганяти голод булкою з ковбасою.

Інтенсивна стрілянина з мутантами та місцевими розбійниками чергується з паркурними елементами, де кожен зайвий крок може відправити гравця на попередній чекпоінт. Можна навіть ставити собі власні виклики. Наприклад, на початку доповнення один з персонажів просить нас розібратися, чому не працює ретранслятор на вежі. Щоб дістатися приладу, потрібно дертися нагору дуже некомфортним шляхом. І тут можна спробувати виконати цей квест з мінімальною кількістю збережень.

Втім головними, як ні крути, лишаються стрілянина та страх бути розірваним мутантом.

Але якщо хтось боїться, що нова версія та доповнення позбавлять звичних для гравців аномалій, — будьте спокійні! Їх тут все ще вистачає ;)

Ну, а тут цікаво спостерігати, якою надзвичайною синхронністю володіють зомбовані. Хоч на Олімпійські ігри їх відправляй!

Причина п’ята: нагода нарешті (до)пройти найбільшу українську гру

Cost of Hope не вийде пройти спрожогу. Перший епізод доповнення закінчується тим, що на гвинтокрилі прилітає злий актор Олексій Горбунов (він же генерал Воронін) і заявляє: Д4 скасовано (це, нагадаю, договір, який «Варта» нав’язала іншим фракціям, щоб зупинити активні бойові дії між ними). Після того як Воронін летить геть, гра повертає нас в основний сюжет. Тепер, щоб знову зустріти Мавку, Зулуса та дізнатися, що за невідомий втручається в наш радіоефір, треба розібратися з проблемами Скіфа.

Те, що події DLC розмазані по грі, а не сконцентровані в окремому її шматку, можна сприймати і негативно, і позитивно. Я пропоную йти другим шляхом. Бо для тих, хто вже пройшов гру раніше, це можливість повернутися в Зону і знову пережити її напруження та мовчазну красу. Для тих, хто грав у S.T.A.L.K.E.R. 2, але закинув її на середині, «Ціна надії» легко може стати стимулом повернутися. Це дійсно гарно прописана історія з щирими емоціями і цікавими персонажами. Ну, а для тих, хто навіть не пробував «Сталкера», це буде гарна нагодою все ж таки оцінити важливу українську гру. Тим більше що з доповненням кількість контенту в ній зросла на десятки годин.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини