Огляд Sherlock Holmes: Chapter One. Які таємниці приховує Кордона і що сталося з Вайолет Голмс

Київська студія Frogwares одразу на кількох платформах випустила свою нову гру — дев’яту частину пригод Шерлока Голмса. Ми вже зіграли в Sherlock Holmes: Chapter One та ділимося враженнями.

Передмова

Квести, де треба уважно шукати докази та розслідувати злочини, — не дуже популярний жанр ігор. Набагато легше продати користувачам ефектні шутери та екшени. Але так сталося, що київська студія Frogwares вже близько 20 років займає нішу саме детективних ігор, героєм яких майже завжди стає славетний Шерлок Голмс.

Чому майже завжди? Тому що попередня гра, лавкрафтівський екшен The Sinking City, була зовсім про іншого героя. Хоч він теж мав розкривати злочини. У ній розробники випробували свої сили в роботі з відкритим світом і, як виявилось згодом, у реальних розслідуваннях.

Виданням і фінансуванням The Sinking City займалася французька компанія Nacon. Згідно з договором, студія мала отримувати виплати після кожного майлстоуна, а також відсотки з продажів гри після релізу.

Майлстоуни здавали та затверджували вчасно, але видавець затримував виплати. Іноді транш від Nacon доводилось чекати 40 днів. І студія була змушена регулярно надсилати видавцеві офіційні повідомлення, щоб отримати належні за договором гроші.

Згодом Nacon викупила студію Cyanide, яка створила Call of Cthulhu — конкурента The Sinking City. А від Frogwares видавець почав вимагати надати вихідний код гри. Оскільки IP належить київській студії, то розробники відмовилися це робити. І тоді Nacon на кілька місяців припинила виплати за контрактом і стала приховувати прогнози продажів.

Після релізу The Sinking City видавець надіслав у Frogwares листа, в якому повідомив, що студія нібито порушила умови договору, тож відсотки від продажу гри вона не отримає. Водночас Nacon почала скуповувати десятки доменних імен для брендів Sherlock Holmes та The Sinking City.

У відповідь Frogwares подали позов проти Nacon і розірвали контракт. Але далі сюжет почав закручуватися ще більше.

Щоб повернути собі контроль над The Sinking City київська студія вилучила гру з продажів майже на всіх платформах цифрової дистрибуції, крім Origin, GamesPlanet і Nintendo eShop.

Проте The Sinking City дивним чином знову з’явилася у продажу в Steam. Розробники придбали ту версію гри та провели власне розслідування. З’ясувалося, що за продажами стояла Nacon, а користувачі купували в Steam піратську копію The Sinking City.

Розробники виявили, що видавець купив ключ до The Sinking City на сайті GamesPlanet, зламав гру, модифікував деякі файли, замінив логотипи та випустив як свою в Steam. Однак в Nacon забули замінити ключі шифрування. Так Frogwares змогли використати свій ключ доступу, щоб переглянути файли гри й визначити підозрюваного.

Компанія Valve відреагувала на скаргу Frogwares і видалила зламану версію The Sinking City зі Steam. Але це допомогло ненадовго. Навіть сьогодні у деяких цифрових магазинах можна побачити в продажу дві версії The Sinking City: одну від Nacon, іншу від Frogwares.

Ось у таких умовах Frogwares розробляла свою нову гру про Шерлока Голмса — Sherlock Holmes: Chapter One. Про те, як воно — видавати гру самостійно, уже розповідав нам Marketing Team Lead студії Сергій Оганесян, а в цьому матеріалі ми ділимося враженнями від нового проєкту київських розробників і розповімо про плюси й мінуси Sherlock Holmes: Chapter One.

Таємниці на Кордоні

За останні 20 років найвідоміший британський детектив розкрив в іграх Frogwares чимало злочинів, протистояв Арсену Люпену і навіть Джеку Різнику. І ось в Sherlock Holmes: Chapter One герой повертається, щоб дізнатися таємниці свого минулого.

У новій грі нам зображують молодого 21-річного Шерлока та його перші кроки в кар’єрі детектива-консультанта.

Дії Chapter One розгортаються наприкінці XIX століття на острові Кордона, де маленький Шеррі провів своє дитинство разом з братом Майкрофтом і мамою Вайолет Голмс.

Зараз Майкрофт працює в Лондоні на уряд, а Шерлок разом з другом Джоном (не Ватсоном) повернувся на Кордону, щоб відвідати могилу матері. Саме там, на цвинтарі, героя вперше долають сумніви щодо обставин смерті Вайолет. Офіційно вона померла від туберкульозу, але факти чомусь не сходяться.

Так починається розслідування, яке займе у вас приблизно 10 годин. І це якщо говорити суто про головний сюжет. Якщо ж виконувати ще й усі сайдквести, то проходження може розтягнутися годин на 30.

Оскільки це детективна гра і загадки тут дуже важливі, то переповідати сюжет ми не будемо, а також не розкриватимемо деталі основних завдань, щоб не зіпсувати проходження тим, хто збереться її грати. Однак про механіку розслідувань поговорити варто.

Як проходять розслідування

Квести — це одна з найбільших переваг гри. Звісно, вони не ідеальні, а інколи завершуються не так, як цього хотілося б, однак здебільшого завдання цікаві. І точно змушують напружувати мізки.

Є невеликі завдання, наприклад, розібратися, хто з учасників п’яної бійки в барі вбив людину, а є і великі квести з розвитком сюжету і новими деталями. Наприклад, під час розслідування звичайної, на перший погляд, крадіжки Шерлок може вплутатись в історію, де замішані як поважні особи Кордони, так і небезпечні злочинці.

В одних завданнях доведеться відшукувати злодія, проти якого є всі докази, а в інших у вас буде одразу кілька підозрюваних, в кожного з яких є мотив. Розібратися в тому, хто насправді винний, допоможе дедукція та уважність до деталей.

Розробники обрали метод No hand-holding. Тобто вони не ведуть гравця за руку та не підказують, що треба робити, щоб знайти наступну зачіпку. Наприклад, під час розслідування вбивства ви дізнаєтесь про людину, яка знала жертву. Хто ця людина? Чим займається? Де мешкає? Невідомо. У вас є тільки ім’я і документ, який вона колись підписала разом із загиблим.

В якійсь іншій грі вже з’явилася б стрілка або мітка на мапі, де треба шукати, але не тут. У Chapter One ви мусите самі здогадатися, що треба йти в ратушу і пошукати в архіві відоме вам ім’я, щоб дізнатися більше про людину.

До речі, таких архівів на Кордоні декілька. Є ще в поліції та місцевій газеті. Який архів використовувати, залежить від того, які дані у вас на руках.

Що ще сподобалось у такому методі — описи людей. Під час знайомства з фігурантом справи Шерлок уважно його роздивляється і шукає деталі, які можуть схарактеризувати людину. Після того, як деталі знайдено, ви отримуєте два описи персонажа. Кожен текст дуже переконливо інтерпретує побачене. Але тільки один з них правильний. Який саме — вирішувати вам.

Те саме можна сказати й про висновки розслідувань. Всі знайдені докази ви чіпляєте у «палаці розуму»: там ви поєднуєте їх разом і доходите певних висновків. Однак деякі докази можна інтерпретувати по-іншому, і тоді винним здаватиметься інший підозрюваний. Тому результат справи знов-таки залежить лише від ваших рішень.

Хочеться похвалити ще один аспект гри — хімічні аналізи. Вони перетворилися на математичні загадки, де треба поєднати кілька реагентів з різними значеннями, щоб отримати потрібну формулу. Таку міні-гру хоч зараз можна окремо випускати на смартфони.

Ще під час розслідувань можна вмикати режим концентрації. За його допомогою можна знайти гарно сховані зачіпки, освіжити спогади та відтворити події на місці злочину. Останнє схоже на механіку з The Sinking City. Не скажу, що вона мені дуже сподобалась, і про це варто поговорити окремо.

Спірні рішення

У Sherlock Holmes: Chapter One вистачає спірних рішень. З одними ще можна змиритися, а інші здатні зіпсувати враження від гри.

Режим концентрації — взагалі це цікава фіча у грі. Та у випадку зі спогадами Шерлока вона реалізована не ідеально. Щоб активувати спогад, треба підійти до намальованого кола в конкретній частині локації. І далеко не завжди ці кола розташовані згідно з логікою. Ось я отримую зачіпку, на якій зображена картина в будинку Шерлока. Вона допоможе згадати епізод з дитинства героя. Логічно підійти до картини та увімкнути режим концентрації. Але розробники задумали так, що активувати спогад потрібно з середини вітальні, а не біля картини, яка власне й зображена на зачіпці. Через це довелося бездумно бігати будинком у пошуках потрібного місця.

Хітбокси предметів. Як і будь-який детектив, Шерлок завжди ретельно мусить роздивлятися місця злочинів, щоб знайти докази, знаряддя вбивства тощо. В таких моментах вмикається режим від першої особи з, умовно кажучи, мішенню. І вам треба навести маленькою крапкою на предмет, який може бути доказом. Та часом це складно зробити. Ось ви оглядаєте будинок, в якому сталася крадіжка. На підлозі лежить лопата — не помітити її вкрай важко. Однак, щоб гра зарахувала її як знайдений доказ, треба дуже точно навести крапочкою на тонкий держак.

Бувають ситуації ще гірші. Якось я знайшов квадратний постамент, де стояла статуя. І мені треба було навести курсор на певне місце цього квадрата, щоб доказ вважався знайденим.

Як на мене, цей зайвий піксельхантінг можна було б прибрати, збільшивши хітбокси у тих речей, які ми й так добре бачимо на екрані.

Відкритий світ. Ще до виходу Chapter One в інтерв’ю з розробниками ми висловлювали побоювання щодо відкритого світу гри. За це свого часу критикували The Sinking City. Однак у новій частині пригод Шерлока відкритий світ зроблено добре. Він гарно вкладається в оповідання, тут є чим зайнятися, можна випадково отримати квест або ж просто зайти в магазин і купити вишиванку (за це окрема подяка Frogwares).

Хоча деякі елементи прийшли сюди з попереднього проєкту студії. Наприклад, вам ніколи не казатимуть точної адреси — це завжди на перетині двох вулиць або біля якоїсь пам’ятки. Відкривайте мапу й шукайте самі.

Бійки. У грі, крім детективних механік, є бойова система. Якщо вам таке не до смаку, то сутички можна пропустити, обравши потрібний пункт у меню. Та якщо хочете спробувати, то скажемо, що, по-перше, таких сцен у грі небагато. А по-друге, бійки здебільшого схожі на пазли, де потрібно збити з суперників броню чи звалити на них якийсь предмет, щоб залякати та знешкодити злодіїв.

Графіка, продуктивність і претензії

Я проходив Sherlock Holmes: Chapter One на PS5, тому говоритиму лише про цю версію. На консолі нового покоління від Sony до гри є претензії — як щодо графіки, так і щодо продуктивності.

У деяких сценах розробники наче забули увімкнути anti-aliasing, і на всіх об’єктах і персонажах чітко видно зазубрені пікселі, наче граєш у Bloodborne. Хоча між іграми різниця у 6 років і одне покоління консолей.

До того ж, коли гравець бігає містом, у Chapter One інколи може ненадовго просідати FPS. Хоча з цим ще можна змиритися.

А ось що справді дратує, так це персонажі-клони. Річ про NPC — неігрових персонажів. Кордону в грі можна сміливо назвати островом близнюків — їх тут до непристойності багато.

Я розумію, що жодна студія, який би у неї не був бюджет, не стане робити кожного персонажа в грі унікальним. Це зайві ресурси та час, який ліпше витратити на щось інше. Проте таких NPC зазвичай маскують: міняють їм одяг, колір шкіри, а головне не ставлять їх поряд одне з одним.

Тобто коли ви в одному районі міста зустрічаєте схожого NPC з іншого району — це нормально. Але коли бачите персонажів-близнюків на одній маленькій локації, то це вже дивно. Наприклад, розробникам нічого не заважало на невеликій закритій локації на початку гри поставити різних NPC. Це перше знайомство з грою. Ви роздивлятиметесь все ретельно, і такі клони вам точно впадуть в очі.

Або, наприклад, якось на вулицях Кордони повз мене пройшли двоє поранених матросів. Вони трохи відрізнялися візуально, але в обох була одна анімація шкутильгання. Такі деталі вмить вибивають і псують занурення у гру.

Ще одним мінусом стала кульгава логіка в деяких квестах. Наприклад, після прологу ви відвідаєте поліцейську дільницю, де закінчите бойову підготовку та отримаєте посвідчення детектива-консультанта. Це потрібно для того, щоб брати додаткові завдання. Наче все нормально, чи не так? Але ось я проходжу не поліцейську місію, і констебль не пускає мене на місце злочину — бо хто я взагалі такий? Мені довелося брехати, що я службовець з ратуші, якого прислали розібратися в ситуації. І це при тому, що за логікою в поліції Шерлока знають як детектива, який допомагає їм.

І все ж воно того варте

Як ви вже здогадалися, Sherlock Holmes: Chapter One вийшла неідеальною. Тут вистачає дрібних деталей, за які хочеться посварити: від поганої реалізації режиму концентрації до персонажів-клонів.

Однак цінник у Chapter One демократичний, а головне, що ключовий аспект гри, власне розслідування, зроблено чудово. Коли ви з кількох підозрюваних, в кожного з яких є мотив, обиратимете винного на основі дрібних зачіпок або на перший погляд незначних фактів, то точно відчуєте себе детективом.

Тож ми рекомендуємо дати грі шанс. А від себе ставимо новим пригодам Шерлока 7 балів.

7/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини.

👍НравитсяПонравилось8
В избранноеВ избранном1
LinkedIn

4 комментария

Подписаться на комментарииОтписаться от комментариев Комментарии могут оставлять только пользователи с подтвержденными аккаунтами.

Вона і в ps store, і багато ще де є. Вони ще не до кінця вирішили питання з видавцем

Як круто що ви робите текстові огляди, в часи ютубу це рідкість, проте людей що віддають перевагу текстовим версіям досі багато :)

Грав в усі попередні (окрім The Sinking City, для якого треба нарешті апдейтнути компа) і воно було того варто. Якось навіть дивно, що таку очевидну нішу зайняла наша компанія, випускає настільки круті ігри і жодна велика лейбла їм не конкурент.

Подписаться на комментарии