Чи потрібно грати, щоб отримати роботу в геймдеві: відповідають рекрутери й розробники

Вимоги на кшталт «любов до ігор» чи «великий ігровий досвід» нерідко трапляються в описах вакансій від геймдев-студій. Та чи дійсно всі без винятку спеціалісти, які прагнуть отримати роботу в ігровій індустрії, мають грати на дозвіллі? І якщо без цього дійсно не обійтися, чи має значення, в які саме ігри грає кандидат? А також чи справді компанія може відмовити фахівцеві лише через брак ігрового досвіду?

GameDev DOU поцікавився в спеціалістів, які відповідають за пошук і найм працівників у студіях, чи це обов’язково — грати в ігри, коли шукаєш роботу в ігровій сфері. А ще ми поспілкувалися з тими, хто не перший рік є частиною індустрії, й дізналися, чи грають вони самі у вільний час.

«Для геймдизайнерів та LiveOps-фахівців досвід в іграх є базовою складовою практичних навичок і знань». Марія Кацель, Director of Talent Acquisition Department у Plarium Ukraine та Plarium Poland

Ігровий досвід як обовʼязкова вимога має сенс тільки для певних спеціальностей, де це — частина технічних скілів. Наприклад, для геймдизайнерів та LiveOps-фахівців. Нам важливо, щоб ці спеціалісти розуміли жанри ігор, які ми розробляємо, орієнтувалися в іграх конкурентів, добре зналися на механіках тощо.

Для деяких вакансій (наприклад, художника, тестувальника, Support-агента, UI/UX-дизайнера) ігровий досвід узагалі або у визначеному жанрі буде перевагою, проте не стане вирішальним критерієм. Співробітник із досвідом зможе швидше адаптуватися до специфіки геймдев-завдань і не витрачатиме час на вивчення професійного сленгу.

Для геймдизайнерів та LiveOps-фахівців досвід в іграх різних жанрів, розуміння їхніх відмінностей, ігрових механік, монетизації є базовою складовою практичних навичок і знань.

UI/UX-дизайнерам важливо розуміти відмінності інтерфейсу ігор від інших застосунків, а також особливості ігрових механік. Коли знання здобуті не в теорії, а на практиці, легше спроєктувати user-friendly інтерфейс.

Художникам та аніматорам ігровий досвід дає надивленість, референси для роботи, нові ідеї. Граючи, вони починають краще розуміти обмеження мобільних девайсів і продумують, як можна оптимізувати графіку.

Розробники й тестувальники можуть скласти перше враження про архітектуру ігор, клієнт-серверну взаємодію тощо.

Support-агенти швидше розбираються в специфіці ігрових механік і якісніше можуть розв’язувати питання гравців.

Отож, якщо резюмувати, будь-який ігровий досвід розширює обізнаність у галузі та допомагає легше адаптуватися до роботи. Проте хороший кандидат може отримати офер і без такого бекграунду. Ігровий досвід можна здобути в перші місяці роботи. У нашій програмі адаптації є обовʼязковий етап для всіх позицій — пограти в ключові ігри компанії до здобуття певного рівня.

Також у нас є неігрова продуктова розробка, наприклад, платформа для паблішингу ігор PlariumPlay та власна маркетингова система GoGame. Тут геймерська майстерність не потрібна взагалі.

Про ігровий досвід ми спілкуємося на технічній співбесіді. Для більшості позицій це не детальний розбір: можемо запитати, чи грає кандидат в ігри й чим подобається певна гра або жанр.

З геймдизайнерами й LiveOps-спеціалістами розмовляємо ґрунтовніше. Ми цінуємо, коли фахівці насправді захоплюються тим, що створюють. Тому запитуємо про улюблені жанри та ігри — і на основі відповідей будуємо всю технічну співбесіду. Класно, якщо кандидат знає жанри ігор, які ми розробляємо, стежить за трендами індустрії й розуміє, як реалізуються ті чи ті ігрові механіки або монетизаційні механізми.

«Якщо починаєте шлях в ІТ з розробки ігор, потрібно приходити підготовленим до роботи в цій галузі». Олеся Городецька, Recruitment Team Lead у Pingle Game Studio

Якщо кандидат має пристрасть до ігор — це плюс для нас. Геймерський досвід допомагає розробникам визначати потреби гравців та глибше розуміти аспекти роботи над грою. Ми маємо не один кейс усередині компанії, коли працівники із суттєвим ігровим досвідом у певному жанрі могли надати замовникові пропозиції щодо покращення користувацького досвіду, якісніше тестувати гру або швидше оптимізувати ті чи ті процеси.

Інколи під час співбесіди кандидата можуть запитати, у що він полюбляє пограти, які ігрові рішення йому до вподоби, а які хотів би змінити. Тобто просто грати в ігри — це добре, але недостатньо: головним є не ігровий досвід, а занурення в конкретні аспекти гри. Думаю, інтерв’юеру важливіше почути про те, чому кандидатові подобається / не подобається якась гра та що б він хотів у ній покращити з урахуванням його експертизи. Це дає розуміння про професіоналізм загалом.

Та попри все основним критерієм відбору кандидата є його кваліфікація і досвід у геймдев-індустрії. Побажання до кожної посади трохи різні. Але спільним є те, що ігри — це частина культури компанії, тож було б добре в них грати. Для нас важливо, щоб усі співробітники розуміли та сприймали гру як ключовий продукт компанії.

Потрібно зауважити, що більше уваги на ігровому досвіді зосереджуватимуть під час співбесід із початківцями, оскільки, якщо людина починає свій шлях в ІТ з розробки ігор, їй потрібно приходити підготовленою до роботи в цій галузі. Для досвідчених фахівців цей фактор, можливо, вже не є ключовим, хоча вміння грати в ігри все ще може бути корисним для розвитку культури та спільного розуміння всередині команди.

«На інтерв’ю ми можемо взяти одну з ігор на ринку і в реальному часі побрейнштормити на її прикладі». Наталія Міхновец, Lead Talent Partner Flime, ігрового напряму Gismart

Питання про те, чи грає людина в ігри, ми ставимо фахівцям усіх рівнів — чи то джуну, чи то сіньйору. Для більшості кандидатів немає вимоги обов’язково грати, але такий досвід може стати плюсом. Він допоможе людині краще зрозуміти наш продукт та цільову аудиторію.

Проте для деяких спеціалістів, а надто для продюсерів, дизайнерів ігор та тестувальників, ця вимога є критичною. Чому? Передусім кандидат, який грає, має гарне відчуття трендів, аналітики ринку. Також він розуміє, які ігри приречені на провал, а які мають потенціал на зростання. Гідний кандидат знає механіку гри, бо має вдосталь практики. Ігровий досвід покращує творчий потенціал та розуміння ігрової індустрії.

На першому етапі співбесіди рекрутер ставить запитання про ігровий досвід. Як правило, ми обговорюємо, чому кандидату подобаються ті чи інші ігри та що конкретно його чіпляє. Крім того, на інтерв’ю ми можемо взяти одну з ігор на ринку і в реальному часі побрейнштормити на її прикладі.

«Під час HR-інтерв’ю можуть виникнути запитання про гру, але конкретних вимог немає». Євген Сухонос, Talent Acquisition Specialist в Ubisoft

Якщо йдеться про геймдизайнера, то любов до ігор та ігровий досвід необхідні, адже ця професія передбачає вміння розуміти хід гри і її складові. Для програмістів або UX Designers ігровий досвід не є неодмінним, але бажаний: такий кандидат краще розуміє особливості галузі.

Грати в ігри власного виробництва або інших компаній корисно, але не обов’язково, головне — бути відкритим до навчання та нових знань. Під час HR-інтерв’ю можуть виникнути запитання про гру, але конкретних вимог немає. Рекрутер також питає про жанри, з якими кандидат хоче працювати, щоб запропонувати відповідну вакансію тільки тим, хто цікавиться конкретною галуззю. Незалежно від професії, якщо людина не грає в певний жанр, це не впливає на враження від кандидата і не є підставою для відмови в подальшій співпраці.

Також ми розпитали про те, чи обов’язково грати в ігри тим, хто працює в геймдеві, — самих спеціалістів компаній. Ось що вони думають...

«Навіть менеджерам, рекрутерам та іншим фахівцям у геймдеві часом корисно „вникати“». Євгеній Микитюк, Lead Gameplay Developer у Dragon’s Lake

Чи обов’язково тим, хто працює в геймдеві, грати в ігри? У більшості випадків — однозначно так. Окрім креативних професій, яким не вижити без надивленості в індустрії, навіть менеджерам, рекрутерам та іншим фахівцям у геймдеві часом корисно «вникати». Ми постійно взаємодіємо з колегами, й ігри є ключовим елементом, який нас обʼєднує. Це знадобиться як для роботи, так і поза нею. До того ж пограти з командою в Mario Kart 8 Deluxe після робочого дня — неоціненно. Я час від часу користуюся цим прийомом, аби зблизитися з колегами.

Як на мене, ігри мають приносити задоволення. Все інше, як-от жанр, якість проєкту, тематика тощо, — не так важливо (якщо, звісно, людина нормально почувається й не витрачає останні гривні на мікротранзакції 😀).

Якщо грати в ігри, подібні до тих, над якими працюєш, мозок, скоріше за все, оцінюватиме її професійно. Проте це не завжди так і радше залежить від досвіду в розробці, бо важко помічати деталі, про які ти не знаєш і над якими не замислюєшся.

Замінити процес проходження гри лише самим ознайомленням з оглядами на них не можна, а от доповнити — цілком. В епоху нескінченного контенту важко встигати грати в усі релізи. Тут у кожного своя формула, і я б радив шукати баланс. Огляди/відгуки/летсплеї корисні тим, що дають погляд збоку, а отже, точно мають сенс.

Особисто я граю не більш як п’ять годин на тиждень. Здебільшого це кілька каток у Fortnite з друзями. На глибокі заходи в нові ігри важко знайти час. Зазвичай я качаю новинку і даю їй шанс: якщо за годину мене щось зачепить — сюжет, ігролад абощо, — скоріш за все, я її пройду.

«Не сперечатимуся: можна не грати й бути гарним спеціалістом». Артем Таган, Head of Art Department у Pingle Game Studio

З власного досвіду скажу, що 90% співбесід з концептерами, 3D-художниками чи аніматорами перетворюються на розмови про те, як хтось брав топ у Warzone, про зламаний баланс у Dota2, а також чи вийшло залутати ключ на нову CS.

2D- і 3D-художники, граючи в ігри, звертають увагу, як передано візуал, чи закохує він у гру, чи змушує вдивлятись у предмети й локації. В ігри вкладена колосальна праця кожного з команди, тож це своєрідна повага до індустрії, коли ти лайкаєш, коментуєш, радиш, на що звернути увагу, і граєш в різні ігри.

Не сперечатимуся: можна не грати й бути гарним спеціалістом. Але багато художників мріяли створювати власні світи, вигадувати нових карколомних супергероїв і спецбійців секретних загонів. Для цього потрібна велика візуальна бібліотека, яка приходить з ігровим досвідом.

«Особисто я для задоволення граю небагато». Андрій Першута, Lead Weapons Artist у tinyBuild GAMES

На мою думку, грати в ігри не зовсім обов’язково. Але для вивчення ринку і user experience — зокрема як художнику для збагачення візуальної бібліотеки — це хороша практика. Якщо хочеться знайти якийсь специфічний ракурс, краще швидко запустити ту чи іншу гру та подивитися на реалізацію. Наприклад, у нашому пайплайні під час моделювання зброї для вивчення деталей і ракурсів, яких не вистачає на референсах, часто використовується програма World of Guns, основна ідея якої — це механіка функціонування зброї та збирання/розбирання її на швидкість.

Утім, для деяких дисциплін (як-от геймдизайну) ігри є вітриною для демонстрації певних механік: вони показують, що потрібно виконувати спеціалісту на професійному рівні.

Підсумовуючи, скажу, що для художника постійно грати в ігри — лише про вплив на загальну обізнаність, а для вже згаданого геймдизайнера — це пункт, який, напевно, неможливо пропустити.

Особисто я для задоволення граю небагато. І якщо вже граю, то віддаю перевагу проєктам, які пропонують новий візуал. Однак це лише до стадії ознайомлення. Пройти основну сюжетну лінію, яка в середньому займає 20–30 годин, доволі складно, хоча й трапляються винятки, коли гра затягує і відмовляється мене відпускати.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини