Хто такий наративний дизайнер в ігровій індустрії. Кар’єра в геймдеві

Ми продовжуємо серію статей «Кар’єра в геймдеві», в якій розповідаємо про основні професії індустрії. Ми вже писали про QA-інженерів, Unity-розробників та продуктових аналітиків. В цьому випуску поговоримо про нюанси роботи наративного дизайнера: як опанувати цей фах, його плюси та мінуси.

Для написання матеріалу ми поспілкувалися з наративними дизайнерами українських геймдев-компаній — наведені у тексті цитати взяті з їхніх відповідей. За допомогу дякуємо Роману Крючку, Богдану Дикому та Анні Проскурінії.

Хто такий наративний дизайнер у геймдеві?

Наративний дизайнер — це «фахівець з розповіді, оповідання». Він слідкує не тільки за історією гри, а ще й за тим, як донести цю саму історію до гравця та які емоції він отримує під час проходження. Загалом, наративний дизайн — вузька спеціалізація у межах загального геймдизайну.

«Як би це банально не звучало, але це спеціаліст, який наповнює гру сенсами. Людина, що перетворює „сиру ідею“ в справжню історію чи навіть кілька історій. Наративний дизайнер задає рамку для всіх інших спеціалістів. Разом з гейм-дизайнером вони формують сетинг».

Зазвичай наративний дизайнер розробляє сюжет та сценарій гри, а також окремих ігрових подій. Він прописує передісторію, закони ігрового всесвіту, вигадує персонажів, пише внутрішньоігрові тексти (діалоги, комікси, окремі репліки, заголовки, назви та інші елементи інтерфейсу), інтегрує наративні механіки в ігролад. Також наративний дизайнер обговорює й затверджує концепт гри, його задум та навіть візуальний стиль. На великих проєктах наративник слідкує за роботою авторів сценарію.

«В широкому сенсі можна сказати, що наративний дизайнер вигадує про що буде гра, а геймдизайнер — як в неї грати. Можна сказати ще простіше: наративний дизайнер обумовлює те, який ігровий досвід отримає гравець, а геймдизайнер — те, яким чином це відбудеться».

Наприклад, наративник пропонує створити гру про котика, що загубився та шукає свою родину. Спеціаліст визначає ціль головного героя, описує його характер, зовнішність, уподобання, що з ним було до початку ігрового процесу, про що він мріє та як змінюється упродовж свого шляху. Далі геймдизайнер розробляє послідовність дій котика у процесі мандрів, ігрові характеристики, механізми взаємодії з довкіллям тощо.

Основні ролі наративного дизайнера у геймдеві

Ролі та задачі наративного дизайнера залежать від конкретного проєкту: в одних ситуаціях у нього провідна роль, в інших — лише допоміжна. Трансформується також спектр задач, а відповідно й назва посади. Наприклад:

• Сценаристи задають канву історії, відповідають за сюжетні повороти та основний лор;
• Діалогісти займаються створенням діалогів;
• Ігрові письменники пишуть додатковий лор, різного роду записки й щоденники;
• Сценічний дизайнер розширює задачі на деякі елементи левел-дизайну та загального геймдизайну.

«Основне завдання наративного дизайнера — задати рамку всього процесу. Наративник — це творець та хранитель священного сетингу. Якщо ж казати про окремі грейди, то: джуни це люди, які наповнюють гру смислами, але не визначають їх; мідли — також наповнюють гру смислами, але ще й контролюють джунів. Сеньйори — задають рамку та виконують редакторську роль».

Як зазначають опитані нами фахівці, різний рівень не обмежує людину по задачах — лише по загальному об’єму та швидкості виконання. З усім тим, умовно розділити працю на різних грейдах все ж можна:

Junior. Найчастіше, це автор текстів. Він займається написанням квестів та діалогів, листів та журналів, привітальних речень при заході в гру.

Middle. Займається текстами, створенням ідей та концептів, затверджує нові ігрові глави, розробляє персонажів та локації.

Senior. Відповідає за всю гру — весь ігровий досвід залежить від нього. Звичайно, окрім наративника над цим питанням працюють безліч фахівців. Та наративний дизайнер хоч й не сам приймає всі рішення, але дуже на них впливає.

Які етапи існують у роботі наративного дизайнера

Наративник працює під час кожного з етапів від концепту до виходу гри. Робота починається з того, що йому треба зрозуміти яку історію та який світ він прагне побачити. Далі починається робота над базовим лором та «бібліями» персонажів. Вже після треба створити художню версію сценарію, яка з часом перетвориться на технічну версію. Різниця між ними в тому, що художня частина сценарію це просто історія, а технічна — вже основні квести та додаткові місії. Хоча деякі фахівці зазначають, що таке розподілення скоріш не схема роботи, а окремий кейс.

«Процес роботи наративного дизайнера організовується поступово. Вирішуються задачі від загальної до окремих. Наприклад, потрібно розробити сетинг гри. Наративник продумує це питання, підбирає референси, прописує світ гри, які плюси у ньому, та що можна в цьому сетингу зробити з ігрової точки зору. Розбиває для себе роботу по етапах, представляє їх команді, погоджує та йде далі. В цей час він не думає над квестами та персонажами — вони будуть виходити з попередньої ланки роботи. Це схоже на драбину, де не можна перестрибувати через сходинки».

Які навички потрібні, щоб стати наративним дизайнером, та де їх отримати

Наративний дизайнер має викликати у гравця емоції, подарувати йому унікальний досвід; підштовхнути до запуску гри та розважити у процесі. Відповідно, він повинен розуміти психологію гравця. Принаймні, цільової аудиторії продукту, над яким працює. Звичайно, наративник має знати також основні закони драматургії, сценарні прийоми та принципи побудови літературних, театральних й кінематографічних творів. Мати гарну письмову мову, вміти текстом донести емоції.

«Наративний дизайнер повинен гарно розповідати.Також важливо, щоб наративник гарно складав ТЗ. Добре, коли він вміє користуватися графічними та аудіо редакторами. Великим плюсом буде розуміння технічної стороною гри, але знання мови програмування необов’язкове».

Фактично, наративний дизайнер має бути психологом, режисером, літератором, копірайтером, перекладачем та обов’язково гравцем, щоб розуміти гру з середини. Та перш за все, наративник має розібратися з процесом побудови історії. Щоб зрозуміти хоча б поверхнево ці аспекти, фахівці радять звернути увагу на такі книжки:

• «Тисячоликий герой», Джозефа Кемпбелла;
• «Історія на мільйон доларів», Роберта Маккі;
• «Геймдизайн. Як створити гру, в яку будуть грати всі», Джессі Шелл.

«Чи достатньо цього? Не думаю. Треба грати, потрібно читати, потрібно дивитися, але головне — мати бажання писати. Треба постійно вчитися, читати книги присвячені культурі, літературі, історіям. А коли набридає — сідати та дивитися, як люди грають в ігри; дивитися фільми та серіали. Це теж свого роду навчання».

Для опанування всіх професійних навичок наративники радять звернути увагу на курси та програми по наративному дизайну, які є в інтернеті. Також можна знайти багато фахових статей та відеоуроків.

«Досвід отримується на різних роботах: сценаристом на телебаченні, редактором, автором серіалів, гейм-дизайнером, проджект менеджером. Скрізь знання та досвід накопичуються. Загалом, найкращий шлях, щоб стати наративником — почати з суміжної професії та поступово йти до цілі».

Переваги, недоліки та перспективи професії наративного дизайнера

Наративний дизайнер — цікава робота, де постійно змінюються завдання. Серед переваг професії називають здебільшого творчу реалізацію. Також важливим плюсом є те, що потрібно постійно навчатися чомусь новому, цікавитись новими продуктами. Серед труднощів спеціалісти згадують насамперед важкість приймання рішень — інколи потрібно обрати поміж двох варіантів, а це в майбутньому вплине на весь проєкт. А ще на різних етапах можна потонути в текстах. Або ж узгодженнях — кожну ланку історії треба відстояти перед продюсером, проджект менеджером та рештою команди.

«Це звичайна робота, яка може здатися чимось магічним. Однак, ти сидиш за ноутбуком, пишеш історію, шматки історії чи діалоги. Тобі не завжди подобається те, що ти пишеш. Крім того, натхнення не питає, коли йому приходити. Іноді це сьома година вечора, іноді — третя ночі. Буває й дев’ята ранку в неділю. А буває натхнення тижнями немає, а текст треба здати на завтра. В цій дивній історії плюси змішуються з мінусами».

Щодо перспектив, то згодом можна перейти на позиції продюсера, геймдизайнера чи проджект менеджера. Хоча наративники зазначають — тут треба, щоб любов до ігор, перемогла пристрасть писати історії.

«Професія й надалі буде значно змінюватися відповідно до змін самих підходів та принципів наративу. Будуть мінятися засоби донесення наративної інформації до гравців, змінюватися в той чи інший бік об’єми наративу в іграх різних жанрів, додаватися наративні механіки; виникати нові, непередбачувані гібриди жанрів й механік. Професія ще не сягла свого остаточного вигляду, не формалізувалася».

Корисні статті:

Наративний дизайнер S.T.A.L.K.E.R. 2 про те, чому пішов з GSC Game World і про роботу над новим проєктом.

Історія операторки кол-центру, яка стала Lead Narrative designer: «Очікування від роботи, які я мала на старті, та реальність, яку побачила згодом — розійшлися».

Сценарист S.T.A.L.K.E.R. і розробник Sketch Crawler Олексій Ситянов — про свій шлях у геймдеві і чому індустрія відеоігор має померти, а також про те, як продав квартиру, щоб зробити власну гру.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини