«Історія мого брата — трагедія тисяч українців». Як рідні та колеги бережуть пам’ять зниклого 3D-художника

Захар Захаров пройшов непростий і насичений шлях від роботи на «Харківському плитковому заводі» до позиції Lead Artist у Room 8 Studio та мрії про розробку власного космічного тайтлу. Навесні 2022 року, відмовившись від вигідної пропозиції зі Швеції та безпечного виїзду за кордон, він пішов добровольцем на фронт. Захар зник безвісти в «сірій зоні» на Харківщині.

Сьогодні його родина, друзі та колеги реалізують масштабний проєкт Hero Armor — двометрову скульптуру, створену за власною 3D-моделлю Захара. Її презентують на знаменитому фестивалі Burning Man у США. Об’єднавшись із благодійною організацією Rescue Now та блігодійним фондом UNBROKEN, команда прагне не лише віддати шану воїну, а й провести міжнародний збір коштів на реабілітацію українців, які постраждали від війни.

Яким Захар Захаров був другом, лідом та як пам’ять про нього об’єднує людей по обидва боки океану, розповіли його двоюрідна сестра, Project Lead Ліза Кормілець, та Co-Founder Rescue Now Михайло Чорноморець.

«У ньому було забагато сили для однієї людини». Шлях до мрії та вибір воїна

Життя Захара ніколи не обмежувалося чимось одним. Він захоплювався екстремальним спортом, мотоциклами, стрибав із парашутом, грав у рок-гурті на гітарі та сам писав музику. Навіть переїхавши до Києва, він швидко знайшов однодумців й організував репетиції.

З дитинства Захар мріяв стати геймдев-художником. але після навчання потрапив на «Харківський плитковий завод», де, попри стабільність та повне соціальне забезпечення, продовжував марити геймдевом. За порадою друга він почав проходити перші онлайн-курси, а згодом і брати фриланс-проєкти, опановуючи програми вночі.

Врешті за підтримки родини та друзів він все ж таки наважився покинути роботу на заводі. Поступово його кар’єра пішла вгору, і після роботи в кількох харківських компаніях Захара запросили до київського офісу Room 8 Studio. Він успішно пройшов випробувальний термін, а згодом, усього за два з половиною роки, виріс до позиції Lead Artist.

«Пам’ятаю, як сиділа біля нього й дивилася, як він робив модель, яку зараз ми звемо Hero Armor, та інші роботи для портфоліо: чарівну хатинку, модель літака зсередини, горор-істоту. Він часто запитував мене, чи підходять кольори, чи правильні деталі, у яких він сумнівався, або що я змінила б у бекграунді. Пам’ятаю, як він щиро радів, коли потрапив у титри відомого тайтлу. Для мене він завжди був і залишається прикладом стійкої, рішучої людини з неймовірно добрим серцем», — молодша сестра Захара.

«Він був мрійником, який втілював свої ідеї в життя. Разом з другом почав розробляти власну гру про космос. Захар був одержимий деталями: міг годинами працювати над тим, щоб навіть поведінка атмосфери в грі відповідала законам фізики. Для нього правдоподібність була не дрібницею, а залізобетонним принципом. Іноді мені здавалося, ніби в ньому забагато сили для однієї людини. Наче його внутрішній потенціал не вміщався в межах звичайного життя й постійно шукав масштабніших цілей. Мені завжди здавалося, що одного дня він побудує компанію світового масштабу — одну з тих, що рухають людство вперед. Але він став солдатом...», — подруга Захара Дар’я.

3D-модель Захара

Мало хто навіть із найближчого кола знав, що Захар рвався до війська ще у 2014 році, під час першої хвилі російської агресії. Йому тоді було лише 24 роки, він щойно закінчив університет і таємно від родини подав заявку до лав добровольців. Проте ВЛК видала йому «білий квиток» за станом здоров’я.

Буквально за тиждень до повномасштабного вторгнення Захар радісно ділився новиною, що отримав чудову пропозицію від геймдев-компанії зі Швеції. Хвалився, що для нього збирають дуже потужний комп’ютер. Та коли почалася війна, він вирішив відмовитися від цієї перспективи. Попри можливість спокійно виїхати за кордон, маючи стабільний дохід і офіційне звільнення від служби, він обрав оборону України. Він пішов до ТЦК буквально в перший же день. Спочатку його відправляли додому, казали, що охочих багато. Його мама розповідає, що він наполегливо ходив туди щодня й вимагав, аби його взяли.

Захара призвали 8 березня 2022 року й відправили до навчального центру в Старичах під Львовом. Саме там Захар пройшов своє перше бойове хрещення, коли 13 березня Яворівська військова база потрапила під ворожий ракетний удар.

Після навчання Захара направили на службу до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, де він став розвідником та оператором БПЛА.

«Він воював у найгарячіших точках Харківського та Луганського напрямків. Зважаючи на його успіхи у службі, глибокі знання у сфері IT та знання англійської мови, командування частини вирішило відправити Захара разом із групою інших бійців на спеціалізоване навчання за кордон. Але до відрядження він мав виконати ще одне бойове завдання. Того дня Захар разом із побратимами пішов у розвідку. Вони потрапили під щільний артилерійський обстріл, і з чотирьох бійців назад повернулися лише двоє. Захар та його друг Андрій, на жаль, залишилися на полі бою.

Служба мого сина тривала лише 40 днів. Але за ці сорок днів він встиг зробити неймовірно багато для захисту України. Указом Президента України Захара було нагороджено медаллю „За мужність“ посмертно», — згадує мама Захара.

Рятуючи власні життя, побратими були змушені залишити тіло на полі бою. Ця територія потім пів року перебувала під окупацією, і тіло так і не знайшли. Офіційного поховання немає, тому родина все одно плекає крихітну надію на диво.

«Посеред пустелі в США він натрапляє на фото свого друга й розуміє — Захара більше немає». Про виникнення ідеї Hero Armor та доленосну зустріч на Burning Man

На Burning Man є особлива споруда — Temple. Це сакральне місце, куди люди приносять фотографії своїх близьких, щоб відпустити свій біль. За внутрішнім покликом Ліза Кормілець, двоюрідна сестра Захара та Creator & Project Lead проєкту Hero Armor, вирішила привезти туди його фотографію.

Молодша сестра Захара допомогла зробити колаж: відібрала знімки й запропонувала додати до них одну з професійних 3D-робіт Захара, аби показати, що він був талановитим митцем. Цей колаж Ліза й привезла до Храму.

В останній день, коли дівчина вже поверталася з пустелі, сталася абсолютно дивовижна історія. Випадковий попутник раптом вирішив зачитати їй повідомлення із загального чату Burning Man у Telegram, учасницею якого вона навіть не була: «Будь ласка, відгукніться, якщо знаєте, хто залишив фото Захара в Храмі». Коли Ліза зв’язалася з автором повідомлення, виявилося, що це друг дитинства Захара! Ян теж був на фестивалі вперше й не знав, що сталося.

«Вони спілкувалися до останнього, а потім зв’язок обірвався. І ось через три роки, посеред пустелі у США, він випадково натрапляє на фото свого близького друга в Храмі й розуміє: Захара більше немає. Те, що ми знайшли одне одного через випадковий чат, здавалося неможливим», — каже Ліза.

«Захар був надзвичайно вірним і надійним другом, талановитим композитором та 3D-художником. Мені завжди подобалося наше дружнє суперництво в музиці та кар’єрі — він постійно мотивував мене рухатися вперед і не відставати. Досі чітко пам’ятаю його гітарне соло в одній із написаних ним композицій.

Він мав дуже рідкісне почуття гумору, і часом його тонкі жарти міг зрозуміти тільки я. Коли ще у 2014 році він сказав, що першим піде на фронт, якщо почнеться велика війна, я подумав, що це один із його звичних жартів. А виявилося, що ні...», — додає Ян.

Ця зустріч стала каталізатором, адже усвідомлення того, скільки ще друзів та знайомих Захара досі перебувають у невідомості, було дуже болючим. Тож на зворотному шляху народилася ідея — створити артоб’єкт на основі власної роботи Захара й через мистецтво розповісти про нього світові. Згодом команда проєкту Hero Armor вирішила присвятити його всім українським захисникам і захисницям, які розділили долю Захара і чиї історії ми маємо пам’ятати.

Повернувшись із Burning Man, Ліза поділилася цією історією та ідеєю артпроєкту зі своїм товаришем Марселем. Розповідь дуже його вразила, і він одразу зголосився допомогти з реалізацією, зокрема запропонував надрукувати деталі для робота на власному 3D-принтері. Для Лізи це стало першим знаком від Всесвіту, що варто спробувати.

Уже вдома вона почала робити перші кроки на шляху до реалізації задуму. Це стало для Лізи справжнім і найбільшим життєвим викликом, адже вона не професійна художниця чи скульпторка, а за фахом дизайнерка інтер’єрів та архітекторка. Утім, специфіка роботи давала їй розуміння будівельних процесів та конструкцій. Вона загорілася цією ідеєю і твердо вирішила втілити її в життя.

Марсель став першою людиною, яка повірила в цю, здавалося б, шалену ідею, і від самого початку залишався поруч, попри тисячі кілометрів. Оскільки він перебуває в Сан-Франциско, де й реалізують проєкт, Марсель взяв на себе координацію всіх будівельних процесів.

Наступними людьми, без яких нічого б не вдалося, стали члени родини Лізи: її тато Володимир Кормілець, який працює архітектором, та брат Олег Кормілець, архітектор-візуалізатор. Саме таким невеликим сімейним колом вони майже пів року працювали над концепцією проєкту й продумували кожну деталь, поки Ліза паралельно шукала профільних фахівців, готових долучитися до складніших технічних етапів реалізації.

Згодом завдяки друзям Лізі вдалося знайти фахівця з 3D-моделювання Володимира Любарського. Він виконав величезну роботу, розробивши внутрішній каркас робота та підготувавши всі деталі до 3D-друку.

Завдяки українській спільноті бернерів, зокрема художниці Марині Маляренко, до команди проєкту приєдналися й інші фахівці. Іван Калініченко взяв на себе підбір та монтаж електричного обладнання, а Тетяна, українська художниця, яка мешкає в Каліфорнії, зголосилася допомогти з розписом і фарбуванням робота. Окремий внесок у реалізацію задуму зробив фахівець із 3D-друку Саша Шаповалов. У критичний момент, коли принтер Марселя вийшов із ладу, він урятував проєкт, організувавши друк усіх деталей на власному виробництві, де одночасно працювали десять 3D-принтерів.

Ще одним важливим учасником команди став Макс Гурківський — український ІТ-фахівець із Сан-Франциско, який допомагає зі зварюванням металевого каркасу. Медійну підтримку проєкту забезпечує PR-команда white rabbit agency, яка допомагає розповісти про цю місію якомога ширшій аудиторії.

Важливою частиною проєкту стала співпраця з благодійним фондом Rescue Now та його співзасновником Михайлом Чорноморцем. Ліза Кормілець називає це партнерство великою честю та відзначає надзвичайну роботу й підтримку всієї команди фонду.

«Я долучився до проєкту на запрошення Лізи. Все відбулося дуже природно. Минулого року, попри війну, ми з командою вже мали досвід створення масштабного артоб’єкта безпосередньо в Харкові. Це були величезні металеві українські соняшники, які ми виготовили під обстрілами й успішно привезли на Burning Man. Для мене це взагалі був перший досвід роботи з мистецькими інсталяціями. Тому, коли Ліза зателефонувала мені, щоб порадитися й запропонувати співпрацю, я просто не міг відмовитися», — зазначає Supporting Producer та Co-Founder Rescue Now Михайло Чорноморець.

«Через долю однієї людини ми хочемо нагадати світові про трагедію та боротьбу нашої країни». Про співпрацю з реабілітаційним центром Unbroken та Room 8 Studio

Щоб з’ясувати юридичний статус 3D-роботи Захара, Лізі Кормілець довелося провести справжнє розслідування. З’ясувалося, що брат створив цю модель суто для власного портфоліо ще у 2019 році — до того, як почав працювати в Room 8 Studio. Водночас виявилося, що Захар надихався концепт-артами шведського художника Томаса Вівега. Вона написала Томасу, і той, зворушений історією українського воїна, без вагань передав всі права на використання концепту.

Паралельно команда подала заявку на офіційний грант від організаторів Burning Man — конкурсну програму часткового фінансування найкращих ініціатив. Процес відбору тривав майже пів року: з понад 500 заявок проєкт увійшов до переліку 300, а згодом — і до 75 найкращих. Втім, у квітні стало відомо, що до фіналу команда не потрапила. Попри це Ліза продовжила шукати альтернативні джерела фінансування та зв’язуватися зі знайомими у США.

Першою думкою було звернутися по допомогу до компанії Room 8 Studio, де Захар працював останні два з половиною роки. Зв’язатися з її представниками вдалося не одразу, проте під час Zoom-зустрічі колектив компанії відреагував неймовірно тепло й погодився підтримати ініціативу. Room 8 Studio взяла на себе значну частину фінансування, що стало відправною точкою для реалізації проєкту та важливим стимулом рухатися далі. За цю довіру та віру в ідею Ліза залишається безмежно вдячною.

Як зазначає Михайло Чорноморець, усі елементи ініціативи одразу почали складатися в єдине ціле завдяки глибокому зв’язку з цінностями спільноти Burning Man. Для нього донесення цієї особистої історії до світу стало однією з головних причин участі. Через долю конкретної людини команда прагне нагадати світові про трагедію та боротьбу всієї країни.

З огляду на те, що Burning Man щороку збирає наживо 70–80 тисяч відвідувачів і має охоплення в десятки мільйонів людей по всьому світу, він є унікальним майданчиком для культурної адвокації України. А ще — нагадування про те, що українці виборюють свободу не лише для себе, а й для всього вільного світу. У процесі підготовки визріла й чітка соціальна місія.

«Ми бачимо Hero Armor як платформу та потужний інформаційний привід для міжнародної благодійної кампанії, що допоможе привернути увагу світової спільноти до потреб реабілітації в Україні та залучити додаткові ресурси для підтримки відповідних програм», — зазначає Михайло Чорноморець.

Для цього фонд підписав меморандум про співпрацю з БО «Благодійний фонд „Незламні“» (UNBROKEN). В межах проєкту Михайло відповідає за благодійну складову, міжнародне партнерство й організаційні питання, а також долучається до продюсерської підтримки.

«Ми маємо говорити мовою правди, мовою живих, особистих історій». Про технічні характеристики, майбутнє скульптури та збір

Пріоритетом для команди є втілення задуму, а не гонитва за гігантськими масштабами. Адже зведення колосальних споруд потребує серйозних конструкторських розрахунків і зовсім інших бюджетів. До того ж на Burning Man діють надзвичайно суворі правила техніки безпеки для великих об’єктів: вони проходять детальні інспекції на кожному етапі, щоб усе було виконано на найвищому професійному рівні.

Саме тому команда зупинилася на розмірі, наближеному до людського зросту: висота скульптури становитиме два метри. Це оптимальний розмір, що дає глядачеві змогу підійти до статуї впритул, опинившись із нею віч-на-віч. Скульптуру виготовляють методом 3D-друку з пластикових елементів, закріплених на міцному металевому каркасі з інтегрованою електронікою та підсвічуванням.

Задум передбачає зробити артоб’єкт інтерактивним. Наразі триває робота над технічним рішенням, завдяки якому робот зможе «говорити» — розповідати свою історію, транслювати важливі сенси та ставити відвідувачам запитання, над якими варто замислитися кожному. Інсталяція має спонукати до глибокої внутрішньої рефлексії, перетворюватися на живий діалог і, можливо, навіть надихати людей ділитися у відповідь власними історіями.

Як зауважує Михайло Чорноморець, хоча в медіапростір найчастіше потрапляють гігантські об’єкти, як-от відомий український проєкт I’m Fine заввишки з двоповерховий будинок, у пустелі встановлюють безліч концептуальних інсталяцій камерного формату з колосальним змістом. Більшість із них не спалюють, тож після завершення тижня в пустелі артоб’єкт продовжить своє життя. Команда шукає можливості для його показу в інших містах США, зокрема у Вашингтоні та на виставці Art Basel у Маямі. А згодом, за наявності партнерської підтримки, у Європі та Україні. Зважаючи на те, що агресивне середовище пустелі з пиловими бурями понівечило чимало торішніх об’єктів, роботу планують ретельно оберігати.

Головна місія проєкту — привернути увагу світової спільноти до України крізь призму конкретної людської долі. На прикладі історії Захара автори прагнуть показати трагедію тисяч українців, чиї голоси залишаються непочутими або чиї історії залишаються недомовленими для світу, а також мовою сучасного мистецтва нагадати про ціну свободи. Проєкт висвітлює той факт, що величезна кількість талановитих і успішних людей в Україні була змушена залишити мирні професії та мрії, аби взяти до рук зброю й захистити право своєї нації на існування.

«Для нас критично важливо, щоб пам’ять про цих людей та їхню творчу спадщину продовжувала жити й промовляти до світу. Це наш обов’язок перед ними», — зазначає Ліза Кормілець.

Окрім інформаційної адвокації, другою невіддільною частиною місії проєкту є великий благодійний збір на реабілітацію, який глобально поділено на два етапи:

• Технічна реалізація. Покриття витрат на матеріали — якісний пластик для 3D-друку, металеві конструкції, електричне й технічне обладнання, а також логістику, монтаж і демонтаж. Попри те, що архітектурна та інженерна команди виконують величезний обсяг роботи безкоштовно, залучення коштів залишається необхідним. Офіційну й прозору благодійну кампанію на платформі GoFundMe проводить фонд Rescue Now.
• Соціальна місія. Забезпечення подальшого життя об’єкта після фестивалю. Фонд Rescue Now та UNBROKEN планують перетворити Hero Armor на майданчик для залучення ресурсів на програми реабілітації людей, які постраждали від війни.

На жаль, як підкреслює Михайло, про нас у світі починають забувати. Люди на відстані не усвідомлюють масштабу трагедії та того, яке жахіття й геноцид відбуваються просто в центрі Європи. Вони починають звикати до цього й забувати. Тому присутність українських проєктів там надважлива.

«Ми маємо говорити мовою правди. Мовою живих, особистих історій. Потрібно кричати про те, що на цій війні гинуть молоді, талановиті люди — гине ціле покоління, цвіт нашої нації», — зазначає Михайло Чорноморець.

Збір на GoFundMe зараз перебуває в найактивнішій фазі. Команда потребує підтримки й буде вдячна кожному, хто долучиться фінансово чи інформаційно. Наразі проєкт вийшов на етап фінального виробництва, коли потрібно одночасно замовляти великі обсяги матеріалів.

Команда має певний фінансовий резерв. Наприкладд, грант від Room 8 Studio. Втім, детальний аналіз всіх американських кошторисів дав чітке розуміння: цих грошей не вистачить для повного покриття витрат. Саме тому було відкрито збір на GoFundMe, а паралельно триває активний пошук додаткових генеральних партнерів і спонсорів.

«Я часто думаю: чому серед сотень можливих персонажів, монстрів чи футуристичних історій він обрав для моделювання саме цього персонажа? Очевидно, цей образ був близьким йому за духом, резонував із його внутрішнім світом. Створюючи цього воїна, Захар підсвідомо моделював прообраз самого себе в майбутньому.

І що мене найбільше захоплює в цій роботі — цей воїн виглядає мирним. Це не агресивний чи жорстокий солдат, якими часто бувають персонажі комп’ютерних ігор. Це саме воїн-захисник у наших національних кольорах. Це якийсь дивовижний, пророчий збіг», — зазначає Ліза.

Через творчість Захара команда Hero Armor прагне порушити надважливу тему й привернути увагу до всіх українських героїв, які пожертвували своїм життям. Як зауважив Михайло, всі пазли проєкту складаються в єдину картину. Занурюючись у ці сенси, усвідомлюєш усю глибину символізму: модель мирного воїна, яку Захар створив власними руками, розповість світові його власну героїчну історію.

Найбільшою мрією Захара було стати всесвітньо відомим 3D-артистом. Він не встиг її втілити. Та Ліза Кормілець разом з усією командою хоче прославити його ім’я зараз, показати світові талановитого українського митця з безмежною любов’ю до своєї батьківщини. Це і є їхньою особистою місією.

Ви можете долучитися до збору на GoFundMe та познайомитись з проєктом ближче на сайті та в Instagram.

Спогади колег Захара

«Я познайомилася із Захаром наживо не одразу. Спочатку я стала його „Таємною Сантою“. У списку побажань він написав лише одне слово — „єдиноріг“. Тож я подарувала йому набір із чашки та тарілки із цим магічним створінням.

А вже потім ми перетнулися на спільному проєкті, де Захар буквально врятував частину роботи. Було дивовижно нарешті особисто познайомитися з людиною, яка колись у вішлісті лаконічно зазначила: „єдиноріг“. Відтоді Захар асоціювався в мене з чимось унікальним, добрим і мрійливим», — Middle Art Producer Анастасія Козак.

«Ми працювали разом із 2020 року над кількома стилізованими проєктами: на першому він був артистом, а на другому вже став лідом і очолив команду. Проєкт був складним — зі специфічним пайплайном і повним циклом продакшену. Але Захар його „витягнув“. Він не лише моделював асети, а й узяв на себе відповідальність за їхню імплементацію в рушій, створення кастомних рішень та гайдинг колег з інших відділів.

Після успішного релізу гри ми вирішили організувати тімбілдинг. Захар так активно просував свою ідею відпочинку, що в нас просто не було шансів відмовитися. Це були ендуро-байки! Тоді я вперше сіла на мотоцикл і лише завдяки його підтримці змогла рушити з місця. Після цього ми спілкувалися вже більше як друзі.

Він був одним із перших, хто написав мені 24 лютого й запитав, як я. Увесь цей час ми залишалися на зв’язку. Я відкривала збір на екіпірування для нього, шукала бронежилет, навушники — колеги з Room 8 тоді дуже допомогли. А 30 квітня 2022 року я вкотре написала йому... і вже не отримала відповіді. Захар став першим серед моїх друзів, кого забрала війна. Але він назавжди залишиться в моїй пам’яті: добрий, надійний і трохи відчайдушний», — Team Lead, Title Producer Вікторія Коломієць.

«Робота із Захаром завжди проходила в атмосфері абсолютного професіоналізму, гумору та рок-н-ролу. Він був дуже вимогливим до себе й інших, тому його асети завжди були найвищої якості — у кожну модель він вкладав частинку душі. Захар постійно прагнув отримувати найскладніші завдання, щоб кидати виклик самому собі. Його захоплювали технічні знахідки в пайплайнах. Він із таким захватом розповідав про круті прийоми, зокрема експерименти зі сплайнами, що я постійно повторював йому: „Захаре, тобі треба написати про це книгу й назвати її „Пайплайни XXI століття““», — Project Lead 3D Stylized Environment Senior Artist Микола Коляденко.

«Захар став одним з перших людей в офісі, з якими я миттєво знайшла спільну мову. Наші перерви на каву перетворювалися на суцільний потік сміху. Масштаб його особистості дивував: він мав величезні, амбітні плани на життя й завжди цілився максимально високо. Його висока внутрішня планка виявлялася в усьому — Захар просто не вмів жити „на мінімалках“», — 3D Stylized Environment Team Lead Яна Попова.

«Мені випало не так багато часу попрацювати із Захаром, але цього вистачило, щоб зрозуміти, якою неймовірною людиною він був. Безмежно добрий, творчий і глибоко професійний. Він невпинно розвивався й завжди був готовий ділитися своїми знаннями з тими, хто прагнув стати кращим. Попри свій шалений професіоналізм, він залишався щирою, світлою людиною та душею компанії. Це той рівень, якого хотілося досягти в усіх сенсах», — Senior 3D Stylized Environment Artist Дар’я Антоненко.

«Проєкт, над яким ми працювали разом, став для Захара останнім перед тим, як він пішов на фронт. Ми дуже добре спілкувалися. Він запам’ятався мені надзвичайно чуйним. Дуже любив тварин. Ніколи не забуду, як він лікував свого домашнього щура, який зламав лапку. Захар тоді ще бідкався через ціни у ветеринарній клініці й жартував, що людині такий гіпс дешевше було б накласти.

Коли він йшов із проєкту, то взяв із мене обіцянку: „Пообіцяй, що ви гарно доробите Діору“ (Deora — легендарна машинка від Hot Wheels). Він вклав у неї душу, а залишалося лише трішки „дополішити“ її та зробити текстури. Ми, звісно, виконали обіцянку. Гра вже давно вийшла, модель потрапила до релізу, і Захару вона б точно сподобалася.

А я купила собі маленьку модель цієї машинки Deora. Вона завжди стоїть на моєму робочому місці як згадка про обіцянку, яку я дала Захару, та про наш спільний проєкт», — Project manager Інна Ореховська.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини