Перший претендент на звання «Гра року». Огляд Kingdom Come: Deliverance 2

У вівторок, 4 лютого, виходить Kingdom Come: Deliverance 2 — продовження рольового бойовика про середньовічну Чехію від студії Warhorse. В списку ігор, що найкраще зараз продаються у Steam, вона лишила позаду Civilization 7, Monster Hunter Wilds та ПК-реліз другого Marvel’s Spider-Man. Вже сьогодні можна сказати, що на цьому KC:D2 не зупиниться і буде претендувати на звання «Гра року».

Ми провели багацько годин у другій частині Kingdom Come: Deliverance до релізу і розповідаємо, чому вона є головним конкурентом Baldur’s Gate 3 у категорії «найкраща сучасна рольова гра». Та спочатку кілька зауважень. По-перше, це масштабний, насичений і складний проєкт. Саме тому ми зосередилися лише на його окремих аспектах — для огляду всіх механік, квестів чи сюжетних твістів знадобиться дуже багато місця та часу. По-друге, у Kingdom Come: Deliverance 2 грали двоє наших редакторів — Сашко Перемот та Назар Степорук. Їхні зауваження по окремих частинах гри ви знайдете у цитатах. По-третє, ще раз нагадаємо, що огляд це суб’єктивний жанр.

Пафос, драма та туалетний гумор в сетингу середньовічної Чехії

За сюжетом, гравець починає там, де закінчилася перша частина. Навколо середньовічна Чехія, яку розриває ворожнеча двох братів — богемського короля Венцеслава IV та угорського Сигізмунда. Син коваля Генріх (англійський варіант імені головного героя; українському гравцю він буде відомий, як Індржих) та його товариш з панської сім’ї Ян мають доставити важливого листа. По дорозі з ними стається халепа і друзі лишаються без листа, команди, зброї, одягу та грошей.

Врятувавшись, Індржих та Ян опиняються в колодках, сваряться і розходяться. З цього моменту гравець якийсь час має подорожувати самотужки. Його головна сюжетна задача — потрапити на весілля до пана, якому і призначалося послання. Щоправда, для цього потрібно здобути прийнятний одяг, заробити репутацію в місцевих селах та знайти того, хто зможе провести на це саме весілля.

Назар. Ще під час вступу помітно, що у сиквелі значно крутіша постановка. Якість режисури та масштаб зросли на порядок. Саме так — десь у десять разів. В сюжетних роликах відчувається епічність, яку місцями доповнюють пафос, драма і навіть комедія. Операторська робота, анімації персонажів, насиченість подіями — все це тепер на рівні блокбастера.

Заставки одразу дають зрозуміти, що з’їли добрячу частину бюджету. Але воно того вартувало, адже у Kingdom Come: Deliverance II значно захопливіше спостерігати за сюжетом. Особисто мене гра одразу поглинула, хоча перед цим я тільки завершив першу частину. Після 70 годин в ролі Генрі я думав, що буду проходити продовження через силу. Та виявилося навпаки. Одразу після вступу захотілося дізнатися, як же будуть розвиватися події.

Ще до релізу гри було зрозуміло, що сюжет є одним з найміцніших та наймасштабніших аспектів Kingdom Come: Deliverance 2. Просте нагадування — за словами розробників Warhorse, в грі понад 2,2 млн слів. Для порівняння, рекорд сьогодні тримає Baldur’s Gate 3 з понад двома мільйонами. Глибина роботи над текстовою частиною стає зрозуміла одразу. Наприклад, в тутешній енциклопедії (яка за традицією називається «Кодекс») можна прочитати про місцеві пам’ятки та топоніми, відомих людей, події, верстви населення, порядки, закони тощо.






Однак справжньою перлиною KC:D2 є діалоги. По-перше, варто відзначити різноманітність голосів та вимов. Волоцюги та жебраки з вами розмовляють зовсім не так, як варта чи корчмарі. Ставлення окремого NPC до вас можна зрозуміти і по його інтонації, і по тому, які слова він чи вона добирає. По-друге, практично з усіма можна поспілкуватися — розпитати як справи, відповісти на зауваження щось чемне, або ж навпаки з агресією.

Сашко. В перші пару годин ви лишаєтеся без одягу. Точніше, він у вас є, але його треба одягнути. Так сталося, що я про це зовсім забув, тому перші дві-три години бігав в одному спідньому. І дуже дивувався, чому ж це усі на мене лаються і кажуть, щоб я прикрився. Ця, здавалося б, не найважливіша деталь неймовірно сприяє зануренню.

По-третє, не можна пройти повз гумору, яким рясніє чи не будь-яка взаємодія з навколишнім світом. Це не тільки про те, як говорять персонажі чи про що вони говорять. Мова саме про нюанси та дрібниці, які розробники з любов’ю розставили тут і там. Наприклад, по одному з квестів вам треба познайомити половецького воїна з дівчиною. Перед цим, звісно ж, ви випивали. Для пересічної гри було б достатньо зробити п’яний говір, гикання чи заїкання. Однак у Warhorse йдуть кожного разу трошечки далі. Як саме — можна оцінити на відео нижче.

Назар. Цікаво, що структурно сюжет у сиквелі та оригіналі мало чим відрізняється. На старті в Генрі вельми елегантно відібрали навички, набуті під час попередніх пригод. Тож він знову починає бідовим лайдаком, готовим братися за будь-яку роботу. І далі за сюжетом ставки починають поступово зростати, а разом з ними — динаміка подій та важливість ролі головного героя.

В результаті розробники створили такий же ефект, як і в першій Kingdom Come: чим далі рухаєшся, тим цікавіше стає. Проте в сиквелі вони впоралися з цим ще краще. Варто трішки згадати й про атмосферу. Вона стала більше легкою та романтизованою. Помітно, що розробники намагалися прикрасити антураж і вирішили на крок відступити від суворого реалізму.










Загалом, сетинг та сюжет тримають гравця так міцно, як тільки можуть. Розробники дуже вдало втілили відчуття справжнього середньовіччя. Тобто не того, де всі відважні лицарі, справедливі королі і мудрі ченці. Ні, в Kingdom Come: Deliverance 2 море волоцюг, жебраків, покидьків і просто дивних людей. Гра не соромиться тілесних виділень, теми «обісраних штанів» (буквально) чи туалетного гумору. Вона його вдало використовує, щоб створити ілюзію справжньої подорожі Богемією п’ятнадцятого століття.

Насичений ігровий процес та дискусія навколо бойової системи

Ще на етапі прев’ю більшість оглядачів зазначали, що в плані ігрового процесу Kingdom Come: Deliverance 2 — ідеальна рольова гра. Дуже складно знайти компонент, розмах та якість якого не були б на надзвичайно високому рівні. Це стосується, наприклад, квестів і місій. Ну, в якій ще грі необхідно тягнути на власній спині п’яного ловчого, який підвернув ногу і, вибачте, ригає та пускає гази на вас в реальному часі? Водночас це завдання є лише проміжною ланкою для ще більшого квесту, в якому є вовки, вперті барани та дуже милий пес Рябко. Недосяжна вершина чеського геймдеву.

Читайте також

Про кількість механік годі й казати. В якийсь момент може навіть здатися, що це не рольовий бойовик, а така собі середньовічна пісочниця. Хочете збирати квіти та вчитися алхімії? Будь ласка, запам’ятовуйте рецепти, обирайте основу для відвару, підбирайте правильні пропорції й варіть собі зілля проти похмілля. Хочете зробити власну зброю? Шукайте матеріали, опановуйте ковальство та робить мечі! Хочете, щоб ваша їжа псувалася не так стрімко? То вам потрібна сушарка, коптильня та розвиток відповідного скілу на дереві здібностей! Головна проблема — запам’ятати всі ці нюанси.





Сашко. Скільки я не намагався, але жодні закриті двері я так і не відкрив. Одразу накупив багато відмичок, щоб потім по них не повертатися, але коли руки криві, то всі вони закінчуються на першій же скрині. Те саме з зіллєварінням — просто не мій тип розваг. З іншого боку, біля ковадла я провів багато часу. Щось в цьому є медитативне: розігрів метал, поклав під молот, знову розігрів і так поки не зробиш гарного меча.

За цими активностями добряче допомагає слідкувати мапа і це ще одна річ, яку обов’язково потрібно згадати. Стилізована, гігантська та весела — лише дрібка епітетів, які можна застосувати до головного елементу навігації в другій Kingdom Come. Однак найголовніше в тому, що вона існує в контексті ігрового світу. Тобто, якщо є дорога, то нею активно користуєтеся не тільки ви.

Назар. Якось вранці я вийшов з села і побачив вершника. Той поскакав лісовою дорогою в напрямку іншого населеного пункту. Коли через десять хвилин я йшов тим же шляхом, то вершник і кінь лежали вбитими, а їхні тіла грабували мародери. Системність подій у відкритому світі значно підвищує відчуття реалізму. Оточення здається живим, і це мотивує активніше його досліджувати. Подорожі між квестовими точками тепер не здаються марною тратою часу.





Важливою складовою кожного рольового екшена є його бойова система. Однак тут наші думки розділилися.

Сашко. На моє переконання, саме бойова система в грі — її найслабша частина. Вона дійсно є складною і реалістичною, але проблема не в цьому. Проблема в існуванні домінантної стратегії. Ось що я маю на увазі. На початку було дуже складно битися з ворогами. Якщо він один ще були якісь шанси, але коли нападають двоє, троє чи навіть четверо супротивників — можна не гаяти час і одразу йти перезавантажуватися. Згодом я зрозумів, що для стовідсоткової перемоги потрібно лише бути уважним та не атакувати першим.

По-перше, потрібно слідкувати, щоб ніхто з ворогів не обходив і всі вони були в зоні видимості. Так, треба стежити звідки ворог буде бити, скільки лишилося витривалості, яку зброю хто використовує... але в першу чергу вони не мають зайти вам у спину.

По-друге, найбільш успішна стратегія — контратакувати. Кожного разу, коли ворог вас б’є на UI-елементі битви з’являється щит. Він може бути двох кольорів: зелений та червоний. Якщо щит зелений треба парирувати і контратакувати, якщо червоний — ухилятися та парирувати. Звісно, без потужної зброї та прокачування навичок таким підходом складно здолати по-справжньому небезпечних ворогів. Однак з часом і прогресом все стає можливим. Втім, я не бачу в цьому суттєвого мінуса, тому на фінальну оцінку моє невдоволення бойовою системою ніяк не вплинуло.

Назар. Боївка у Kingdom Come: Deliverance II чудова. Вона прекрасно виконує основну задачу — створити відчуття реалістичних середньовічних сутичок. У переважній більшості битв відчувається реальна загроза від противників. Тому що декілька необережних рухів можуть поставити у скрутне становище й швидко призвести до поразки. Натомість боївка винагороджує за уважність, вдумливість та дослідження її глибини.

У сиквелі розробники внесли декілька важливих змін у цей аспект. Замість пʼяти напрямків для ударів тепер три. А четвертим зробили укол, який у першій частині був відведений на окрему кнопку. Контроль витривалості все ще надзвичайно важливий. За враженнями, вона витрачається навіть швидше, ніж в попередній грі. Анімації стали швидшими й плавнішими, і через це загальна динаміка суттєво зросла. У Kingdom Come II боївка загалом здається трішки ближчою до екшенів.

Випробування на реакцію та планування Kingdom Come: Deliverance II гарантує. З мінусів я бачу один глобальний — боївка все ще дуельна. У протистоянні з багатьма ворогами складно не скотитися до хаотичних дій, намагаючись виконати хоч якесь комбо. Проте з часом теж вчишся використовувати оточення й розривати дистанцію. А ще варто тримати в голові, що глибина сутичок розкриватиметься поступово, і навчатися доведеться крок за кроком.

Звісно, цим ігровий процес не обмежується. Наприклад, варто загадати доволі розгалужену систему прокачування. Вона докорінно не змінилася, однак тепер навичок стало помітно більше і збалансовані вони куди точніше. Що приємно, гравець майже не замислюється про кількість очок досвіду, яку отримує. Замість цього бали нараховуються за конкретні дії: довго носив мішки з борошном — збільшилася сила, тривалий час виживав в лісі — піднялася відповідна навичка.

Ігролад в KC:D2 окрім як насиченим, змістовним, інтенсивним та глибоким не назвеш. Гра дає безліч варіантів вирішення однієї й тієї ж проблеми. Наприклад, вам потрібна якась коштовна річ одного з місцевих мешканців. Можна знайти злодіїв, перебити їх, зібрати лут, продати його і придбати цю річ. Можна вмовити власника дати знижку, або ж взагалі віддати її просто так. Можна продертися вночі і вкрасти. Можна навіть вбити власника і забрати коштовність собі. Єдине, що треба пам’ятати — батоги та колодки не єдине покарання в Kingdom Come: Deliverance 2 за особливо жорстокі злочини можна відправитися прямо на шибеницю і потім починати все знову.

Краєвиди Чеського раю в CryEngine, проблеми фоліажу та висновки

Не поступається якістю і аудіовізуальна частина гри. Особливо приємно, що Kingdom Come: Deliverance 2 є представником родини CryEngine. Аж дивно інколи, наскільки цей рушій підходить для мальовничих пейзажів Чеського раю. Якщо кількість різноманітних механік перетворює гру на пісочницю, то бажання ходити краєвидами легко трансформує її в дуже небезпечний симулятор ходіння. Друкований текст слабко передає цю красу і оцінити її рівень краще на фото та відео нижче.







Пристрасть до деталей та увага до дрібниць є наскрізним мотивом цієї гри. Що характерно, мова не тільки про краєвиди чи високу архітектуру Кутної Гори, а ще про побут. Інколи дійсно неможливо втриматися і не зібрати невеличку колекцію... сільських нужників. Так, це не жарт.







Звісно, інколи світло поводить себе дивно; дощ то пропадає, то знову з’являється, а з діалогових сцен зникають персонажі. Однак на кілька десятків годин таких випадків було менше, ніж пальців на лівій руці у волоцюги з Тахова. Єдиною стабільною проблемою став фоліаж зблизька — навіть найефектніші рослини в наближені мають певні проблеми з текстурами.




Сашко. Минулий рік був не дуже багатий на масштабні рольові ігри. Так, були Dragon’s Dogma 2 та Dragon Age: The Veilguard, але вони виглядають відверто блідо на фоні Kingdom Come: Deliverance 2. Звісно, останню можна звинуватити, що вона навіть не намагається думати про час гравця чи йти йому на зустріч. Однак, KC:D2 не тільки вимагає. Вона дивує, смішить, розважає і тримає в напруженні.

Гра заглиблює користувача у вирій людських проблем і з них створює напружену рольову пригоду про війну, любов, дружбу та обов’язок. Решті релізів в цьому році буде дуже важко конкурувати з цим.

Назар. Мої враження від Kingdom Come: Deliverance II напрочуд позитивні. Так, гра не намагається здійснити революцію, але їй це й не потрібно. У першій частині було достатньо проблем та нереалізованих амбіцій, а в сиквелі розробники нарешті отримали бюджет і створили той проєкт, який задумували від початку. Масштабний, епічний, оригінальний і все ще дуже самобутній.

Сиквел відчувається значно живішим та цікавішим, хоч і побудований на тому ж фундаменті. А оповідь навіть більше захоплює й інтригує. Тож особисто для мене Kingdom Come: Deliverance II — перший вагомий претендент на звання гри року.


Плюси

Щільний та міцний сюжет. Частина команди Warhorse, що відповідала за оповідання та наратив проробили неймовірну роботу. І з погляду масштабу, і з погляду глибини. Діалоги, нотатки, описи, топоніми — ці елементи не тільки кмітливо та майстерно написані, але дуже вдало перекладені українською.

Глибокий ігровий процес.. Кількість механік та їх глибина іноді просто вражає. В Kingdom Come: Deliverance 2 немає ситуацій «затисни хрестик, щоб зварити зілля». Гравець має докладати справжніх зусиль, щоб розібратися та опанувати гру.

Мальовничі краєвиди Чеського раю та Кутної Гори. Візуальну частину продовження рольового бойовика окрім як досконалою назвати складно. Так, є певні претензії, якщо роздивлятися кущі чи траву, але загалом виглядає гра дуже гарно.


Мінуси

Не цінує час гравця. Щоб пройти таку гру на 100% дійсно потрібна відпустка. Скоріш за все ще й не одна.

10/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному1
LinkedIn


Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

так и не нашел время на Tears of the Kingdom и BG 3, так шта...

Tears of the Kingdom

ну як це так!

Крутий огляд, дякую. Спокушаєте мене порушити свої принципи і пограти в гру на релізі 😏

Але ми обидва грали на пс5.
Тож не даємо гарантій щодо оптимізації на пк!

Підписатись на коментарі