Як знайти роботу в геймдеві під час війни? Історії українських спеціалістів. Частина 1

Нещодавно ми попросили в учасників геймдев-спільноти розповісти, як їм вдалося знайти чи змінити роботу в ігровій галузі протягом 2022 року. Скільки часу на це знадобилося? Як вони шукали вакансії? Як наважилися на зміну професії в такий нестабільний час і що можуть порадити іншим?

Ми отримали багато захопливих і корисних відповідей, тож вирішили зробити не один, а два матеріали. Публікуємо першу частину з історіями й порадами спеціалістів, які знайшли роботу в ігровій індустрії під час повномасштабної війни (UPD: а ось посилання на другу частину, яка вийшла в січні).

1. «Нехай вас не дивує відсутність вакансій без досвіду». Володимир Бабкін, Gameplay Developer у Vostok Games

У мене саме закінчився випробувальний термін у Vostok Games на посаді Gameplay Developer. Я працюю над неанонсованим шутером від першої особи на Unreal Engine. До того ж це моя перша робота в галузі, нині я навчаюсь в університеті на програміста.

Хоч і чув від багатьох людей, що поріг входу в геймдев дуже високий, а особливо в умовах війни, моє працевлаштування зайняло півтора місяця. Пройшов доволі багато співбесід, одного тижня цілих п’ять дзвінків було. Шукав усюди — від американських найвідоміших компаній до польських та українських. Але всі хочуть бачити людину наживо, особливо новачка. А тому вибір залишався тільки в межах нашої країни.

На кожній співбесіді я раджу записувати запитання, особливо ті, що найчастіше повторюються, і ретельно підходити до виконання тестових завдань. Рекомендую зареєструватися на усіх платформах для пошуку роботи, не забувати про LinkedIn, там потрібно розширити мережу контактів, щоб рекрутери легше знаходили вас.

Нехай вас не дивує брак пропозицій роботи для кандидатів без досвіду, ви завжди можете відправити своє резюме на мідлівські вакансії, і вас розглянуть. Якщо ж фідбеку зовсім немає, щось з вашим резюме не так. Зробіть пет-проєкт, пройдіть курси, є класні на Udemy. Я вивчав там Unreal Engine та С++.

Бажаю успіхів усім, хто шукає роботу, ви обов’язково її знайдете, потрібно тільки трохи терпіння та зусиль.

2. «У мене минуло понад 1,5 року між закінченням навчання та отриманням оферу». Віталій Волков, Trainee в AlphaNova

Остання стабільна робота в мене була ще до пандемії. Тоді я працював кухарем в ресторані. Хоча за освітою я менеджер — організатор виробництва. Коли в пандемію відкрили кордони, ми з дружиною вирішили поїхати на заробітки в Польщу. Вже тоді я мав на меті перейти в IT-сферу. І коли приїхав в Україну, то націлився на геймдев.

З того часу я заробляв, допомагаючи знайомому в його роботі, пов’язаній з електронікою. Там в мене був вільний графік, тож паралельно я вивчав ігровий рушій Unity та робив свої ігри та прототипи. Власне, я і зараз не звільнився, а паралельно у вільний час намагаюсь ще трішки підробляти там, наскільки це виходить.

Вчитися самому було складно. Після повернення в Україну я пройшов тримісячний курс з ігрового рушія, та виявилось, що знань від нього було ну ду-у-уже мало. Після

курсу минув понад рік, перш ніж я таки отримав роботу в цій сфері. Весь цей час я намагався розробляти якісь ігри й на цій практиці навчався.

Вакансій, як на мене, вистачає, декілька нових у місяць точно є (маю на увазі, саме позицію джуна). Проте мого досвіду і портфоліо було недостатньо, щоб отримати хоча б відповідь на резюме в більшості ситуацій. Десь відповідали, давали тестове завдання і після його виконання з тих чи тих причин мені відмовляли в роботі. Думаю, за весь час я зробив 3–4 тестових завдання. Хоча і резюме відсилав не більше як 10–12 разів.

В мене минуло понад півтора року між закінченням навчання з ігрового рушія та отриманням оферу на стажування. Чи міг я якось скоротити цей час? Думаю, що так, проте критичної потреби в цьому не мав, розвивався в комфортному для мене темпі. Чи думав я про те, щоб здатись і припинити намагатись потрапити в ІТ? Ні. Я знав, що рано чи пізно в мене вийде.

3. «Поки була можливість вчитися Unity і працювати, я так і робила». Катерина Шемет, Junior Unity Developer у COR-Software

Це моя перша робота в геймдеві, до цього я була ПМ в телекомунікаціях. Займалась оптимізацією внутрішніх CRM-систем під потреби відділу продажів. Ще раніше я була керівницею відділу продажів в іншій компанії.

Робота ПМ в телекомунікаційній компанії ставала дедалі нестабільнішою через те, що продажі бізнес-сегмента значно знизилися і фокус перейшов більше на підтримку наявних користувачів. Почались скорочення: як зарплати, так і персоналу. З тією зарплатою, що була вже станом на травень-червень, я зрівнялась з нижньою планкою джуна (за аналітикою Djinni), втрачати вже не було чого. Тож поки була можливість вчитися Unity і працювати, я так і робила.

З квітня почала вчити Unity на онлайн-курсах і освіжати в памʼяті знання С#. В університеті я вчилась на програмістку (але не працювала за цим фахом, закінчила навчання у 2014 році в Донецьку). Тому мені було не страшно переходити в розробку, бо «руки памʼятають». Працювати почала в липні.

Вакансії були, але в більшості треба мати хоч якийсь комерційний досвід. Я не чекала пропозицій, багато відгукувалась сама на вакансії, брала тестові завдання, щоб хоча б так отримати досвід і фідбек.

Робіть пет-проєкти, це важливо. Кожне виконане тестове завдання дає практичний досвід і додає крапельку впевненості в собі. Мені суттєво допомогло брати абсолютно всі тестові завдання, що мені були готові надати, й намагатися їх робити. З кожним новим я вже орієнтувалась краще і краще. Додатково я записувала всі питання зі співбесід, на які я не знала відповідей і згодом намагалася їх знайти.

4. «Не знаю, на що я сподівався, всі тільки втрачали роботу». Олександр Карпенко, 3D Artist Wargaming

Зараз я працюю над World of Warplanes, а ще два роки тому навіть не мріяв про роботу, тим паче у розробників проєктів світового рівня. Геймдев існував у моєму житті лише з погляду користувача.😄

Минулої весни я вирішив заробити на робочу станцію, і пішов у американську технічну підтримку. Там через пів року вогню, води та іноземних варіацій американської англійської, під перерви на сховище, назбирав на необхідну кількість грошей і отримав можливість далі вивчати 3D.

До кол-центру, 2 роки тому, я протягом 14 років професійно займався легкою атлетикою (бігав 800 м, 1500 м). На той час я 25 разів підіймався на подіум Чемпіонату України у складі національної збірної, і ще кілька разів на іноземних змаганнях. Але спорт в Україні занепадає, і я не міг зрушити з певного рівня розвитку, для того потрібні інші умови. Тож я вирішив шукати щось, що цікаве мені та має перспективи для розвитку.

Через рік навчання я почав надсилати резюме, але за 3 місяці не мав успіху, і вимушений був піти заробляти заради подальшого розвитку.

Це був стрибок у безодню. Коли я звільнився, то мав грошей на пів року життя, і надію, що встигну щось знайти. Якби я знав, що буде далі (знеструмлення, проблеми з теплом), я б навіть не наважився. Не знаю, на що я сподівався, всі тільки втрачали роботу. Мабуть, війна трохи додала рішучості у своїх діях. Ніколи не знаєш, коли твоє життя може скінчитись, тож я вирішив рухатись далі.

Я шукав близько двох місяців, а тоді мене порекомендували на посаду, і от я тут, поки успішно пройшов випробувальний термін. Але все одно досить незвично, мабуть, це ще через зовнішні обставини.

Окрім переходу на більш розумову, а не фізичну діяльність, було важко зрозуміти, з чого починати вивчати 3D. Бо хочеться спробувати все, але треба підтягувати свій рівень до можливості заробляти цим на життя. Тим більше, що дуже цікаво піти далі у навчанні до ігрових рушіїв та, можливо, VFX. Але для цього треба розуміти чимало базових речей з геймдеву. Не кажучи вже про час, який потрібен на вивчення. Також цього року дуже мала кількість вакансій. Звичайно, ніхто не хотів наймати працівників із країни, де падають бомби.

Можу передати далі пораду, яку дали мені, коли я тільки починав вивчати 3D: «Завжди вивчай щось нове, шукай можливість оптимізації в усьому процесі й роби хоч і повільно, але без помилок».

5. «Коли вторгнення почалось, особливого вибору в мене вже не було». Дмитро Деревянко, геймдизайнер FLEXUS

Я остаточно вирішив залишити попереднє місце роботи за місяць до повномасштабного вторгнення. В тій компанії я пропрацював загалом 10 років, 7 з них на посаді Head of digital marketing. Звільнявся, не маючи бачення, куди піду далі.

Хотів влаштувати собі сабатікал на кілька місяців, щоб трохи зорієнтуватись. Можливо, якби я знав, що нас чекає, я б ухвалив інше рішення (швидше за все, ні). Але коли вторгнення почалось, особливого вибору в мене вже не було. Та і сумніваюсь, що зміг би працювати там ще, наскільки б хороше місце роботи не було, але 10 років це забагато у будь-якій компанії.

Все ж після невизначеності перших місяців вторгнення у мене був певний час, щоб трохи розібратися з тим, чим би я хотів займатись. Ще у 2018 році я проходив курс з геймдизайну. Але тоді вирішив, що то був не найкращий час, аби так кардинально змінити кар’єру — ринок геймдеву сильно перегрітий, все дуже нестабільно.

Війна вплинула на моє ставлення до життя. Стало зрозуміло, що відкладати його категорично не можна і кращого часу, ніж теперішній, може вже не бути для будь-чого.

На пошуки теперішньої посади я витратив місяць, вважаю, що мені пощастило. Коли я шукав роботу, вакансій було досить багато, я надіслав своє резюме у двадцять компаній. До співбесіди дійшов у трьох, в одній із тих трьох зараз працюю.

Вона спеціалізується на створенні гіперказуальних ігор на мобільних платформах. Дуже радий, що маю подібний досвід, бо у сфері гіперказуалок всі процеси, які у геймдеві й так досить стрімкі, відбуваються ще швидше. Ринок дуже динамічний.

Щоправда, мені, як любителю олдскульних партійних RPG і souls-ігор, було важко перелаштуватись на роботу з гіперказуальними механіками. Та наче вдалось.

Загалом пробитися у геймдев без досвіду цілком можливо. Якщо говорити конкретно про геймдизайн, то раджу підтягнути свої навички в написанні проєктної документації, менеджменті проєктів, а головне — максимально вивчити специфіку саме того ринку, в якому хочете працювати. І ваша цінність значно підвищиться порівняно з іншими претендентами.

6. «Було багато пропозицій з компаній, які працювали й працюють з рф і рб». Віктор Антоненко, Lead Unity Developer в SuperPlay

Раніше я був Lead Unity Developer в OBRIO, в новій компанії посада не змінилась, тут я також Team Lead.

Роботу вирішив змінити через скорочення всього ігрового напрямку в попередній компанії. Були опції спробувати перейти не в геймдев, але я бачу своє майбутнє тільки в створенні ігор.

Проблем з тим, щоб піти з попередньої роботи не було, тому що це не було моїм рішенням. Але і якогось страху я не відчував від потреби шукати роботу. На пошуки нової посади пішло 2–3 тижні. Я навіть домовився на півтора тижня відпочинку перед виходом.

Найбільшою складністю для мене був пошук роботи, яка б збігалася з моїми очікуваннями, метчилась з вектором розвитку і давала виклик. Було достатньо багато пропозицій з не-геймдеву на Unity і P2E-проєктів, а я до такого ставлюся достатньо прохолодно.

Ще було багато пропозицій з компаній, які працювали й працюють з рф і рб, або не мають конкретної позиції щодо війни. Кожну компанію я перевіряв щодо цього, щоб не потрапити в схоже середовище, бо я не хочу, щоб моя робота підтримувала бізнес, який думає, що гроші не пахнуть

Я раджу налагоджувати контакти з рекрутерами, прокачувати навичку проходження співбесід. Підтягувати скіли, орієнтуючись на фідбек, але не забувати, що не лише ви маєте підходити компанії, але й компанія вам. Ну і намагатись працювати в компаніях, які не залишають Україну і продовжують підтримувати її хоча б податками.

7. «Я вирішив присвятити весь час саме навчанню та перекваліфікації». Євгеній Дяченко, Junior Data QA Engineer в Plarium

З початку листопада проходив місяць інтернатури, а цього місяця починаю працювати як джуніор. Це моя перша робота у сфері IT та й у геймдеві. До цього я два роки пропрацював на виробництві в Чехії — оператором на виробничій ділянці Emco. Ми робили сухі сніданки, мюслі, печиво, батончики.

У грудні 2021 року я повернувся в Україну і почав перекваліфіковуватися для роботи в новій сфері. Вивчав основи тестування програмного забезпечення, трохи цікавився для себе трендовою тематикою великих даних і машинного навчання. Крім того, я завжди цікавився іграми з дитинства, полюбляю сюжетні проєкти, переважно на консолях.

Роботу я міняв і до цього, тому це не був для мене кардинальний крок у житті. І в Україні я був без роботи з самого початку року, тому я вирішив присвятити весь час саме навчанню та перекваліфікації.

Складно було розібратися в купі нової інформації та створити план навчання: на що саме треба звертати увагу. Тут мені допомогли курси від BeQA та ITNation 2.0, на яких я і сфокусувався.

Активно роботу почав шукати в липні, розсилати резюме та практикуватися в співбесідах. Plarium була третьою компанією, де я проходив співбесіду. У вересні у нас був перший контакт, та у жовтні я вже отримав офер.

Часто рекрутери не відповідають на твої відгуки, тому що охочих багато і шанс навіть потрапити на перший контакт невеликий. У Plarium при спілкуванні з рекрутами мені допомогло зацікавити їх те, що я, окрім тестування, цікавився іграми, роботою з даними, можливо, допомогли деякі софт-скіли. А ще те, що тоді команда, в якій я був капітаном, перемогла в хакатоні в номінації Manual Testing на IT Nation Hack 2.0. Також я брав участь в іншому хакатоні (знову в номінації Manual QA) на Dev Challenge XIX, де вже після прийняття оферу здобув перше місце.

Для тих, хто тільки розмірковує над початком шляху, я б порадив поставити запитання, чи справді цей шлях — саме ваш вибір, чи хочете пройти його до кінця? Якщо так, то доведеться багато працювати, щоб стати кращим на ринку серед тисячі інших, та шукати компанії, в яких вам буде цікаво.

8. «Хотіла піти з гемблінгу з етичних міркувань». Дар’я Руденко, бізнес-девелопмент-менеджерка в RetroStyle Games

Раніше я працювала продактом у продуктовій igaming-компанії: і хоч мої обов’язки були пов’язані з розробкою ігрових застосунків, з геймдевом це не мало нічого спільного. Зараз я працюю у RetroStyle Games, основна наша спеціалізація — аутсорс арту для інших геймдев-компаній, але є й інхаус-проєкти.

Взагалі я хотіла піти з гемблінгу з етичних міркувань. А геймдев — це, мабуть, єдина сфера, яка справді викликає у мене інтерес. Я граю в ігри з дитинства, колись навіть не могла подумати, що буду безпосередньо причетна до цього (я у 7 років собі б позаздрила).

Трохи було страшно, бо попереднє місце роботи — це те стабільне, що підтримувало мене на самому початку повномасштабного вторгнення. Але у якийсь момент я зрозуміла, що війна може не закінчитися за тиждень або два, як ми того чекали наприкінці лютого. А працювати у місці, до якого душа не лежить, вже давно не хочеться.

Були деякі моменти щодо виплати відпускних коштів під час воєнного стану, але це дрібниці. Наскільки я знаю, на моє місце досить швидко знайшли наступника, тож для команди моє звільнення пройшло без проблем.

Конкретно замислюватися про звільнення та перехід в геймдев я почала рік тому, у листопаді-грудні 2021-го. Взимку вивчала інформацію та різні можливості, розвідувала ринок вакансій. На квітень вже мала заплановане проходження курсів з геймдизайну (на початку розглядала цей напрям як основний). Звісно, все довелося скасувати, але тепер я думаю, що то було на краще — менеджерські позиції мені ближчі.

Вакансій було вдосталь, бо європейські та інші компанії були не проти поширити свої робочі місця для українців. Також багато хто шукав нових підрядників, аутсорсерів та партнерів на заміну російським. Щодо відгуків рекрутерів — їх отримання займало більше часу, ніж раніше, але загалом комунікація була приблизно на тому ж рівні, що й завжди.

Я б радила не чекати якогось «знаку долі» чи того самого потрібного моменту. Звісно, віримо у ЗСУ і тримаємося, але, на жаль, війна ще буде продовжуватися якийсь час. Якщо відкладати свою мрію на потім, ймовірно, доведеться чекати досить довго, а робота мрії може бути поряд — тільки простягни руку.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини