Як iLogos Game Studios переживає вже другу війну в Україні і навіщо у кризу наймає 100 нових працівників

iLogos Game Studios — геймдев-компанія родом з Луганська. У 2014 році компанія вперше стикнулася з війною — тоді в луганський офіс влучила російська ракета. А станом на 2022-й найбільша її команда була у Харкові, який у перші ж дні широкомасштабного вторгнення став гарячою точкою. В інтерв’ю CEO iLogos Микола Мінаєв і CBDO Світлана Сергійчук розповіли, як студія рятувала працівників, що змінилося у ставленні клієнтів та навіщо в кризу наймати сто нових спеціалістів.

«Фаундер просто отримав SMS: „У вас більше немає офісу“». З чого починалася iLogos у Луганську та як компанія стала remote first ще до пандемії

Микола: Те, що сталося у 2014-му, було настільки ж неочікувано, як і те, що трапилося цього року. Неможливо було спрогнозувати, як саме все обернеться. Зрештою, якби ми вміли передбачати майбутнє, думаю, зараз вже були б на іншій планеті.

Світлана: Я з Донецька, тому дуже добре пам’ятаю 2014 рік. Тоді до останнього, навіть коли російські війська стояли зовсім поруч, була впевненість, що це на тиждень-два завершиться. Ми навіть бабусю з Донецької області відправили в санаторій у Карпати на три тижні, бо думали, що незабаром все стихне. Але повернутися вона не змогла, бо залізничні колії були на той момент вже заміновані. І таку впевненість мали багато людей з Донбасу.

Микола: Власне, стати remote first компанією нас підштовхнула саме війна 2014 року. До цього в Луганську був офіс iLogos.

Світлана: iLogos починалася з Макса Слободянюка — він започаткував компанію ще 2006 року. Макс сам родом з Луганська, тож і бізнес вирішив відкривати там. Працівники теж були місцевими.

Микола: Починалося все зі студії вебдизайну й вебтехнологій. На той час були популярні браузерні ігри для соцмереж. І не було конкретних рушіїв, з якими хотіли працювати, а от технології були схожі. Й оскільки багато айтівців люблять грати, спробувати свої сили у їхній розробці було логічним еволюційним кроком. Коли у компанії утворився кістяк вебдевелоперів, частина з них почала потрохи перемикатися на ігри. Також для розробки набирали спеціалістів з останніх профільних курсів університетів.

«Коли вся команда локальна, бекапів немає і приходить війна, настає серйозна криза»

Світлана: У Луганську тоді люди потребували роботи, й там же був доступ до недорогих IT-спеціалістів. Тож на той момент це був win-win. Але цей win-win лишається таким лише до певного розміру компанії й до певного моменту.

Одного дня у 2014-му російська ракета влучила в офіс iLogos. На щастя, тоді був вихідний і в будівлі нікого з працівників не було. А фаундер просто отримав SMS: «У вас більше немає офісу».

Ремоут і команди, розкидані по всьому світу, — наш козир сьогодні. Але у 2014-му його не було. Коли вся команда локальна, бекапів немає і приходить війна, настає серйозна криза, від якої бізнесу складно оговтатися тривалий час.

Микола: У певний момент бізнес почало сильно хитати — це логічний наслідок будь-якої війни. Але окрім як застосовувати стандартний кризис-менеджмент, нічого не лишається, бо ніхто не розуміє, що робити, у людей паніка. В таких ситуаціях головне правильно все координувати та лишатися на зв’язку з командами.

Світлана: Після початку війни у 2014-му була загроза існуванню компанії в принципі. Але ні в кого не було бажання здаватися, навпаки — всі прагнули швидко адаптуватися до нових обставин.

Тоді довелося повністю змінити всю стратегію розвитку бізнесу, це зокрема й пайплайни, і стратегія найму, бо, наприклад, ринок Києва, Одеси — відмінний від ринку Луганська, адже має інші вимоги, ціннісні пропозиції, рівні зарплат тощо.

Той період став сильним поштовхом у бік міжнародних проєктів і співпраці з компаніями світового рівня. Наприклад, клієнти на кшталт Electronic Arts, Sony Pictures Entertainment, з якими iLogos співпрацює сьогодні, з’явилися одразу після початку війни на Донбасі. Ніщо так не стимулює максимально швидко реформувати бізнес і заводити масштабні проєкти, як величезне потрясіння. Війна з позиції бізнесу, як і будь-яка криза, може обернутися двома наслідками: або цей бізнес припиняє існувати, або він використовує кризу як можливість перебудуватися, відкрити для себе нові горизонти й стати ще потужнішим.

«Наші люди давно вільно мігрують між країнами й щомісяця працюють з різних куточків світу». Про масштабування бізнесу й нові пріоритети

Світлана: Після подій 2014-го компанія існувала як стабільний аутсорс аж до 2020 року. Бізнес був дохідний, але прибутки завжди були плюс-мінус однакові. Тому у 2020-му ми разом з бордом директорів вирішили ставати на шлях серйозного масштабування. Того року ми зросли вчетверо й відтоді продовжуємо щороку витримувати динаміку та масштабуватися відповідно до наших планів. Зараз у нашій команді близько 300 людей, а у найближчі два місяці плануємо найняти ще сто. Цього року хочемо наблизитися до команди у 500 людей.

«Те, як зараз працює компанія, не в останню чергу пов’язано з тим, що нині триває вже друга війна для iLogos»

З 2014 року у нас працював повністю remote only pipeline, відповідно географічних обмежень у масштабуванні ми не мали. Спочатку орієнтувалися на основні розробницькі хаби, що були тоді в Україні: Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг. Потім потихеньку почали з’являтися інші міста: Черкаси, Вінниця, Житомир. А далі стали розширюватися на інші країни й тепер маємо невеличкі команди у Грузії, Киргизстані, Угорщині. Спочатку ми орієнтувалися на співпрацю лише з тими країнами, де є російськомовна аудиторія. Але оскільки iLogos все більше отримує замовлень з усього світу, ці обмеження компанія зняла, тож тепер ми наймаємо фахівців у Польщі, Португалії та інших країнах.

Микола: Ми не відкриваємо в кожній країні хаб чи офлайновий офіс. Наші люди давно вільно мігрують між країнами й щомісяця працюють з різних куточків світу. Тому всі географічні прив’язки умовні. Але те, як зараз працює компанія, не в останню чергу пов’язано з тим, що нині триває вже друга війна для iLogos.

«Усі, як мурахи, увімкнулися у процеси координації, пошук вільних квартир і безпечних маршрутів». Як iLogos переживала початок другої війни

Микола: Коли почали ширитися чутки, що щось може трапитися, ми стали готуватися. Але підготуватися абсолютно до всього неможливо, й у наших навіть найсміливіших прогнозах була впевненість, що все почнеться безпосередньо з Донбасу і там триватиме певний час. Але реальність показала, що все пішло інакше від початку.

Втім на етапі підготовки ми інформували працівників про першочергові дії у випадку нападу, дізнавалися, хто й де перебуває, чи в усіх є закордонні паспорти, якщо є тварини — рекомендували зробити паспорти і їм. Тобто готували інфраструктуру й логістику. Всі були ознайомлені з вмістом тривожної валізки, першою точкою, куди рухатися. Оскільки ми на ремоуті, то не могли організувати спільну евакуацію.

Але всі колективно, як мурахи, увімкнулися у процеси координації, інформування, пошуків вільних квартир на заході України, безпечних маршрутів.

Світлана: HR перетворилися на гарячу лінію, яка працювала 24/7. Частина у перші дні війни просто викуповувала квитки на «Укрзалізницю», як тільки ті з’являлися, і потім розподіляла їх між командою. Також ми організували центр координації, який перевіряв, хто і де перебуває. Ми зробили слак-бота і з його допомогою трекали геолокацію і стан команди, необхідну допомогу людям на різних точках їхнього переміщення.

Рекрутинг і HR-департамент стали мініагенцією з релокації, яка знаходила квартири, надійних волонтерів. Спочатку це поширювалося лише на наших працівників, але дуже швидко переросло у загальну допомогу всім сім’ям.

Також практично без вихідних кінець лютого й весь березень працював наш фінансовий департамент. Він видавав термінові аванси, бо далеко не всі працівники могли чекати на стандартні виплати. Якщо в когось траплялася надзвичайна ситуація (як-от смерть когось із близьких, знищення житла), ми надавали допомогу в індивідуальному порядку.

Так розробники працювали у перші дні війни

Микола: Всередині компанії цього року діє Well-being програма допомоги, тобто у нас був і лишається контракт з онлайн-платформою «Розумію», яка надає онлайн-допомогу у чотирьох напрямах: психологія, фінанси, юридичні поради та здорове харчування. Ми розширили цю програму на сім’ї працівників, аби була змога простіше працювати з психологом.

Частина команди лишилася в київському офісі, й звідти наші сисадміни надсилали поштою техніку тим, хто поїхав. Тобто ми намагалися по максимуму закрити всі потреби працівників.

Світлана: А ще кожні три дні проводили опитування, через які збирали інформацію, кому й чого бракує у конкретний момент. Коли все трохи стихло, на питання «Що б тебе зараз підтримало», отримували й кумедні відповіді. Наприклад, дехто казав, що пляшка пива була б дуже доречною :)

У нас немає політики нав’язування. Люди дорослі й самі вирішують, де їм залишатися. Ми просто повинні знати про це, щоб правильно планувати й прораховувати ризики. Бо, наприклад, досі у Харкові свідомо лишаються наші розробники. Вони не захотіли виїжджати, але примудряються не лише працювати, а й волонтерити на благо рідного міста. У таких випадках ми стараємося фінансувати їхні волонтерські ініціативи.

Крім того, частина наших хлопців пішла в ТрО: художники, розробники. Ми виділили фінансову допомогу на амуніцію для них, і зберегли за ними робочі місця.

«Хочемо створити загальний банк волонтерських ініціатив iLogos». Про фінансове й геймдев-волонтерство у студії

Світлана: У перші дні війни топменеджмент вирішив створити два фонди в рамках iLogos. Один — фонд гуманітарної допомоги нашим командам і їхнім родичам. Інший — фонд мілітарної допомоги, з якого ми фінансуємо волонтерські ініціативи наших колег щодо зборів на амуніцію, транспорт для військових тощо.

Микола: У нас є спільний чат, куди кожен зі співробітників може написати про той чи інший збір коштів. Коли ми переконуємося, що це перевірена ініціатива, а не репост репосту, частину із запитуваного покриває компанія, а щось — працівники, якщо хочуть й можуть. У цього немає чіткого процесу, коли треба подавати заявку на фінансування абощо.

Цех з пошиття військової амуніції, який організував один зі співробітників компанії

Світлана: У такому форматі, наприклад, за березень закрили п’ять волонтерських ініціатив від працівників, пов’язаних із допомогою дітям, які втратили батьків, гуманітаркою тощо. За квітень зібрали кошти на кілька автомобілів для фронту, на допомогу для медиків Миколаївщини, які зобов’язані працювати у повній броні.

Але зараз ми потрохи рухаємося до того, щоб систематизувати таку допомогу. Хочемо створити загальний банк волонтерських ініціатив iLogos. У нас ніколи не було бажання використовувати добрі справи як ресурс для піару. Але хочемо підтримувати ініціативи співробітників, щоб інші надихалися й мали бажання запускати волонтерські проєкти самі, щоб бачили, що їх є кому підтримати.

Наприклад, iLogos створила єБайрактар для «Дії». А після цього наш активіст і проджект-менеджер Макс Матіаш розробив власну гру «Вкради російський танк». Це була суто його ініціатива, але надихнувся він успіхом єБайрактару, тому й вирішив взяти участь у геймдев-волонтерстві, як ми це називаємо.

Микола: Будь-який бізнес має платити податки й створювати робочі місця попри те, що час важкий. Усе решта — факультатив, але він теж має бути спрямований насамперед на своїх.

«У 2014-му весь світ думав, що відбувається щось несерйозне, а тепер всі зрозуміли масштаби проблеми». Про реакцію клієнтів на війну 2014 і 2022 років

Світлана: Різниця між війною у 2014-му і війною у 2022-му точно є. Зараз ніхто з нас вже не думає, що війна триватиме лише кілька тижнів. Але у лютому-березні цього року я впізнавала у людях з Києва усіх нас у 2014-му. Вони сьогодні шукали готель на два тижні чи квартиру на місяць, сподіваючись, що от-от все завершиться — ми робили так само.

Після подій 2014-го у мене не було ілюзій щодо нинішньої війни, але було розуміння, що це складно й надовго. Оптимізм потрібно зберігати, але паралельно варто тримати в голові усі супровідні обставини та вибудовувати робочий пайплайн відповідно до нових реалій.

Нас виручило те, що вже на час цієї війни ми мали велику міжнародну команду. Тому вдалося налагодити процеси так, щоб жоден проєкт не зупинився. Коли наші колеги з гарячих точок релокувалися (а дорога навіть з Києва до Львова могла тривати кілька днів), міжнародні команди добровільно брали овертайми й погоджувалися працювати за двох просто для того, щоб зберегти проєкти. Всі чудово розуміли, що бізнес має працювати далі. Натомість компанія жодного разу не затримала зарплати.

Зараз ми вийшли на 90% своєї потужності, і, думаю, що до літа будемо ще ближче до 100 % продуктивності.

Ми помітили, що неабияк змінилася комунікація з клієнтами, бо насамперед змінилося їхнє сприйняття подій. У 2014-му весь світ думав, що відбувається щось несерйозне, а тепер всі зрозуміли масштаби проблеми.

Микола: Світова реакція на події в Україні віддзеркалилася на ставленні клієнтів з цих країн. Бо порядок денний зараз у всіх складається з війни. Вони прекрасно розуміють, що відбувається.

«З початку війни 2022-го ми не втратили жодного клієнта. Є лише ті, з якими свідомо припинили співпрацю»

Світлана: У нас було чотири кейси, коли клієнти плакали під час мітингу, почувши, що відбувається. На деяких проєктах команди iLogos тісно спілкуються з клієнтами. Тому працівники могли розповідати, як вони релокувалися, наприклад, як зупинялися в дорозі, щоб перечекати обстріли. Почувши це, люди не могли стримати сліз.

Або ж інший випадок. Одна з наших найбільших команд була у Харкові, який з перших днів війни став гарячою точкою. Деяких людей ми не могли евакуювати два тижні, бо вони жили у районах, де фізично не було можливості вийти з дому — за вікном постійно щось летіло. Але вони вирішили використати цей час продуктивно — для роботи. Девелопери зробили делівері-місії для клієнта швидше за дедлайн. Коли клієнт про це дізнався, дуже розчулився і заплакав.

Цього разу клієнти самі брали ініціативу: запитували, як вони можуть допомогти команді, країні — ми відчуваємо максимальну підтримку. У порівнянні з 2014-м, це небо й земля. З початку війни 2022-го ми не втратили жодного клієнта. Є лише ті, з якими свідомо припинили співпрацю.

«Ми визначили, що клієнт не повинен платити податки в рф/рб і тримати там свої активи». Про вихід з ворожих ринків

Світлана: Рішення про вихід з росії і білорусі ми ухвалили на початку березня.

Микола: Бо кінець лютого ми витратили на те, щоб банально зрозуміти, хто й де з працівників перебуває, кому яка потрібна допомога, тобто опікувалися більше внутрішніми справами. А коли трохи видихнули, почали дивитися, що відбувається довкола. У березні ми зібралися бордом, обговорили ситуацію, зрозуміли, до чого все йде, і вирішили припинити співпрацю з клієнтами та фахівцями, які були частиною iLogos, але з певних причин не захотіли релокуватися за межі рф і рб.

З їхнього боку було абсолютне розуміння, бо це адекватні люди, які не підтримують війну, але через певні об’єктивні чи суб’єктивні обставини продовжують вести там бізнес.

Це був невеликий відсоток проєктів, тому в iLogos не виникло великих проблем чи генерації бенчу на половину компанії.

«За всю історію студії ми реалізували 462 проєкти, а це співпраця з близько 300 клієнтами»

Світлана: За всю історію студії ми реалізували 462 проєкти, а це співпраця з близько 300 клієнтами. Конкретно зараз у нас 28 активних клієнтів, це вже без урахування росії і білорусі. Тому вихід із цих ринків не сильно вдарив по нас фінансово.

Також був клієнт, з яким ми свідомо не розпочали співпрацю. Ми виконали тестове завдання і вже мали братися до роботи, але студія була родом із Санкт-Петербурга, тож ми вирішили відмовитися.

Разом з тим у нас залишився один партнер білоруського походження, який повністю бізнесом виїхав на Кіпр. Ми зберегли співпрацю з ним, бо визначили два критично важливих критерії: клієнт не повинен платити податки в рф чи рб і тримати свої активи (команди, рахунки) там. У цьому ж випадку він не порушував наші принципи.

«Ми запустили власний продуктовий підрозділ». Про великий найм у сто людей та розвиток студії

Микола: Складно сказати, як змінився ринок праці у геймдеві загалом. Спочатку він ніби застиг, а зараз починає потрохи розморожуватися. Але, з моїх спостережень, особливих змін через війну не відбулося. Немає такого, як, наприклад, у класичному IT, коли чимало розробників втратили роботу. У геймдеві все приблизно у тих самих межах, що й до 24 лютого.

Але iLogos планує розширюватися — ми хочемо найняти найближчим часом сто нових людей.

Світлана: По-перше, ми підписали контракти на три нових проєкти. По-друге, розширюємо ті, що є. Наприклад, зараз працюємо над дуже хітовим продуктом Rumble Kong League — баскетбольним симулятором, відомим на весь світ брендом, де будуть потрібні нові фахівці. По-третє, нехай і мінорну, але ми втратили частину команди через вихід з росії. Тому тепер набираємо заміну.

Микола: Ми шукаємо різних спеціалістів, але є два напрями, люди, яким ми завжди раді: Unity Developers Senior-рівня та Game designers.

Світлана: Також розширюємося на Unreal Engine: хочемо, щоб таких проєктів було більше. Дивимося й на сегмент AAA — ми вже в ньому працюємо, але плануємо наростити масштаби. Зараз доволі швидко зростає підрозділ NFT і Metaverse — взяли в роботу кілька хітів. А ще ми запустили власний продуктовий підрозділ.

Микола: У нас вже є внутрішній R&D-відділ, який займається прототипуванням і тестуванням гіпотез. Як тільки вони досягнуть певних успіхів і потрібних з погляду ринку метрик, будемо інвестувати більше грошей сюди. У плані продукту ми намагаємося йти маленькими кроками. Оскільки iLogos — сервісна компанія, ми дуже добре знаємо, що таке обмеження у бюджетах, часі і як правильно цим розпоряджатися.

«Ця війна перетворила нас на залізних суперменів». Про вплив війни на особистість і геймдев-індустрію

Світлана: З одного боку, я ніколи не очікувала, що відчуватиму стільки злості й болю. З іншого боку, не знала, що можу відчувати стільки мотивації й робити все можливе, щоб допомогти країні, врятувати бізнес. Мені здається, що ця війна перетворила нас на залізних суперменів: кожного у своєму контексті. І я б ніколи не подумала, що стільки єднання, любові ми будемо відчувати до мешканців містечок, сіл, у яких ніколи не були, і яку гордість відчуватимемо за них, за те, що вони виходять на танки з голими руками та роблять інші героїчні вчинки.

Микола: До 24 лютого я відпочивав з родиною поблизу Одеси, ми були у відпустці. А зранку 24-го одразу сіли в машину й поїхали на кордон з Молдовою. Пригадую, тоді я однією рукою тримав півторарічну дитину, яку нудило в авто, а іншою в телефоні писав усім повідомлення, мовляв, колеги, ранок не добрий, всі терміново збирайте речі й виїжджайте. Все це неабияк змінило майндсет у тому плані, на яких речах варто загострювати увагу, а на яких ні. Моя робота, як і робота будь-якого топменеджера, пов’язана з великою кількістю стресу. Але з приходом війни відкриваються нові горизонти стресу, і це робить тебе набагато стійкішим. Бо ті теми, через які ти парився ще тиждень тому, взагалі не є проблемою — і все вирішується простіше. Больовий поріг підвищився.

Десь прочитав тезу, що ця війна завершиться так само несподівано, як і почалася. Мені ця теза дуже імпонує. Є певне відчуття, що настане день, коли зранку просто скажуть: все завершилося. Я не вірю в те, що конфлікт заморозять, з огляду на риторику влади й українських партнерів. Зараз поступово йде перелам сил, за прогнозами аналітиків всередині літа ми перейдемо в контрнаступ. Але саме кінцева точка, думаю, настане дуже раптово. З огляду на те, що ми воюємо проти системи, де системою є одна людина, коли її не стане, вся система розвалиться, бо інші просто не знатимуть, що робити.

«Компанії вже зрозуміли, що можна працювати далі й навіть зростати»

А бізнес продовжить адаптуватися. Бо війна, крім всього іншого, — це глобальні зміни ринку. І якщо відкинути емоції, війна для бізнесу — це просто зовнішній каталізатор, який змушує бізнес перебудовуватися в усіх аспектах. Частина компаній не виживає, частина стає кращою. А геймдев та IT, з огляду на можливий ремоут-формат роботи, найменше підпадають під негативний вплив.

Я не думаю, що війна глобально вплине на весь геймдев. Якщо трохи пограти у візіонерство, найімовірніше, трохи зміниться тематика: думаю, воєнної стане менше. А в усьому іншому компанії вже зрозуміли, що можна працювати далі й навіть зростати.

Світлана: Коли замислююся про вплив війни на індустрію, одразу згадую заяву Activision, коли вони сказали: «Ми хотіли б офіційно перепросити за використання росії в серії Call of Duty як антагоніста. Якби ми знали правду, ми б використали набагато боєздатнішу армію, як-от Куба чи Лаос» :)

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини.

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Підписатись на коментарі