Все поліпшили та нічого не зламали. Огляд Horizon Forbidden West

Horizon Forbidden West — гучне продовження постапокаліптичного екшену, де світом ходять механічні тварини, а люди поставлені на межу виживання. Це черговий ексклюзив Sony, і компанія покладає великі надії на сиквел. Велетенський мурал з героїнею гри з’явився навіть у київській підземці. Та чи варта друга частина Horizon такої уваги? Ми вже пройшли гру і ділимося враженнями.

Вихід Horizon Zero Dawn став приємним сюрпризом із трьох причин. Перша — ніхто не очікував, що студія Guerrilla Games створить екшн з елементами RPG у відкритому світі. Раніше вона займалася Killzone, серією шутерів від першої особи й не мала досвіду в інших жанрах. Друга — унікальний антураж. Всесвіт на стику постапокаліпсису та наукової фантастики видавався незвичайним і дарував свіжі враження. А третя причина — Guerrilla реалізувала чудові битви. У протистояннях із могутніми машинами потрібно було знаходити їхні вразливості, вибудовувати ефективну тактику та застосовувати всю зброю, якою володіла головна героїня Елой.

Станом на березень 2019 року у Horizon Zero Dawn понад 10 мільйонів проданих копій. А у лютому 2022-го їх було вже 20 мільйонів. Але ще три роки тому було зрозуміло, що гра перетвориться на франшизу та отримає сиквел. Прогнози справдилися: влітку 2020-го Guerrilla Games і Sony представили продовження під назвою Horizon Forbidden West.

На момент анонсу друга частина виглядала як послідовний розвиток ідей попередника — більший світ, покращені та доповнені механіки, розширена кількість активностей тощо. Наступні трейлери та рекламні матеріали лише зміцнювали цю думку. Ось чому ми в редакції GameDev DOU не очікували, що Horizon Forbidden West стане «грою року» і потенційним шедевром. Проте їй врешті вдалося здивувати наш колектив. Сиквел підготував одразу кілька сюрпризів у плані розвитку сюжету і геймплейних нововведень. Докладніше про це розповідаємо далі.

На Захід заради порятунку світу

Події Horizon Forbidden West стартують через пів року після історії першої частини. Східні племена перебувають у скрутному становищі через збій у системі тераформування. Машини стали набагато агресивнішими, а землі поступово захоплює зіпсутість — червоні рослини, які випромінюють отруйний пилок і знищують посіви. Щоб впоратися з новою проблемою, Елой має знайти копію «Геї» — надтехнологічного штучного інтелекту.

Головна героїня пів року займалася пошуками ШІ, після чого нарешті виявила важливу зачіпку, а заразом дізналася гірку правду про фінальну битву проти «Аїда» з першої частини. Слід вказував на Заборонений Захід, куди дівчина вирішила вирушити без зайвих зволікань. У новому регіоні вона познайомиться з місцевими племенами, візьме участь у політичних колотнечах і спробує відшукати «Гею», щоб врятувати людство.

Спочатку сюжет Horizon Forbidden West здається повільним і стандартним. Виникає відчуття, що Guerrilla Games зібралася розповісти чергову історію про рятунок світу. Але якщо трохи потерпіти та пройти перші сюжетні квести на території Заходу, історія почне стрімко розвиватися. З’явиться інтрига й бажання рухатися вперед, розкривати нові секрети світу. Гра плавно занурює користувачів у племінні міжусобиці та поступово збагачує історію Предтеч.

Оповідь у сиквелі дає відповіді одночасно на нові та старі питання, що залишилися після першої частини. Сценаристи загалом добре закрили основні сюжетні лінії. Вони порційно видають важливу інформацію, підтримують інтерес протягом проходження, а наприкінці ставлять жирну крапку. Так, іноді обґрунтування сюжетних ходів і вчинків ключових героїв здається умовним і навіть трохи нелогічним. Але таке відчуття виникає рідко — у фіналі здебільшого залишаєшся задоволеним, що взяв участь у новій пригоді Елой.

Доповнюється історія відносинами між персонажами. На Забороненому Заході користувачі зустрінуть багато яскравих особистостей зі своїми характерами, уподобаннями, традиціями та поглядами на світ. Старі знайомі теж фігурують у сюжеті, наприклад, Елой нерідко супроводжують Еренд та Варл. Спостерігати за тим, як поступово вибудовуються та змінюються стосунки між головною героїнею та її союзниками — це окреме задоволення. Сценаристи чудово показали, що дівчина звикла бути вигнанцем і діяти поодинці. Проте вона поступово змінюється, росте як особистість і вчиться довіряти близьким. Трансформацію Елой можна назвати ще однією перевагою історії.

Загалом оповідь вийшла насиченою. Вона збагатила всесвіт, дала відповіді на важливі питання та познайомила гравців із чудово прописаними персонажами. Однак недоліки історії теж не варто ігнорувати. Одна з проблем сюжету — натужна драма. Місцями сценаристи так хочуть витиснути з гравців емоції, що перетворюють деякі події на фарс.

Не менше пригнічує подача сюжету в окремих моментах — частина важливих відомостей захована в записках та аудіощоденниках. Без цих деталей можна обійтися, але вони поліпшують розуміння всієї історії та заслуговують опинитися на передньому плані. З нелюдимістю Елой теж часом перегинають, через що поведінка дівчини здається гіпертрофованою. А замикають ланцюжок недоліків просідання в динаміці історії: навіть якщо виконувати суто сюжетні завдання, окремі етапи здадуться дуже в’язкими. Все це разом з повільним початком історії залишає неприємний наліт.

Світ, в якому легко розчинитись

Horizon Forbidden West здатна похвалитися величезним та надзвичайно красивим відкритим світом. Атмосфера у проєкті сочиться з кожного пікселя. Заборонений Захід, на відміну від Сходу, видається більш контрастним. Тут вистачає місць, які назавжди відкладаються у пам’яті. У нашої редакції при погляді на залишки машин титанічних розмірів буквально відвалювалася щелепа. А племінні поселення, печери, стародавні руїни та місця проживання роботизованих тварин збагачують антураж і підкреслюють його унікальність. Коли подорожуєш світом, виникає природне бажання відхилитися від власного маршруту і подивитися, що за споруда видніється неподалік.

Карта Horizon Forbidden West традиційно усипана активностями. Їх понад десять видів, але головна роль відведена завданням. Guerrilla Games врахувала критику побічних квестів у першій частині та постаралася зробити місії різноманітнішими та захопливими. Тепер кожна з них має постановку з чергуванням декількох етапів. Наприклад, спочатку потрібно вивчити зазначену ділянку, знайти зачіпку та пройти слідами до конкретного місця. Потім розпочнеться бійка, після якої буде фрагмент платформінгу та невелика головоломка.

Це лише узагальнений опис — розробники справді намагаються чергувати заняття, щоб тримати користувача у тонусі. Те саме стосується основних квестів — вони нерідко тішать вишуканою постановкою. Є етапи, коли потрібно взаємодіяти з механізмами в рамках комплексної загадки, плавати під водою і не попадатися на очі ворогам, приховано діяти на закритій території тощо. Завдяки покращеній постановці сюжетні та побічні місії виконуються з великим задоволенням.

Другорядні завдання заслуговують на ще одну порцію похвали за спроби розповісти цілісні історії. Місії формату «принеси-убий» також є, але вони винесені в окремі категорії «справ» та «контрактів». Такі доручення дозволяють накопичити ресурси та отримати цінне спорядження, але наративне наповнення в них мінімальне. А ось повноцінні побічні квести намагаються знайомити з персонажами та тішити мінісюжетами.

Іноді завдання складаються в ланцюжки, які перетинаються з основною лінією оповіді та відчуваються повноцінними пригодами. Такий підхід тільки вітається — ігри у відкритому світі мають усі засоби, щоб розповісти багато чудових історій. І вони повинні це робити, а інакше перетворяться на пісочниці формату «розважай себе самостійно».

Інші активності в Horizon Forbidden West викликають вже менше ентузіазму. З цікавого варто відзначити руїни колишньої цивілізації, в яких приховані реліквії. Щоб їх видобути, потрібно пройти низку просторових головоломок. Саме в цій активності задачки зроблено непогано. Гравцеві доведеться вивчити місцевість і придумати, як застосувати гаджети Елой. Мисливські угіддя теж стали гарною рознарядкою. Це бої зі спеціальними умовами на обмежених аренах із пастками. Такі битви змушують вибудовувати тактику, щоб досягти поставленої цілі.

Ще є головоломки, коли потрібно знайти місце, зображене на голограмі, та мінігра «Сутичка машин». Останню можна назвати варіацією покрокової RPG з колекціонуванням фігурок та власними правилами.

Про «справи» та «контракти» ми вже згадували, а решта — це загалом знайомий набір. Сюди відносяться видобуток ресурсів, вежі з цінними лінзами на вершині, аванпости двох типів та інше. Карта щільно всипана знаками питання, тому якщо захочеться її зачистити, то доведеться витратити від 60 до 80 годин. Але варто враховувати ризик потонути в грінді, який швидко втомлює і перетворює Horizon Forbidden West на стандартну гру з відкритим світом.

Елой тепер справжня акробатка

Геймплейна концепція в Horizon Forbidden West повністю побудована на фундаменті Zero Dawn. Проте розробники внесли чимало важливих змін. Guerrilla постаралася підтягнути кожен аспект та додала кілька механік, які добре доповнюють загальний ігровий процес. На тлі першої частини Forbidden West справді здається більш зручною, багатою та різноманітною.

Найсильніше зміни проглядаються у платформінгу. Елой тепер легко чіпляється за виступи, стрибає від стін і застосовує гакохват на спеціальних точках. Цей пристрій дає змогу притягуватися до них з великої відстані. Гаджет також використовують в окремих просторових завданнях, коли потрібно зруйнувати стіну або відкрити вентиляційний люк. Дизайн локацій, де застосовується платформінг, теж підтягнули. Тепер точно зрозуміло, куди Елой здатна дострибнути та з якої позиції. А якщо акробатика застосовується під час сюжетних чи додаткових завдань, то місцевість буде обов’язково оригінально облаштована.

Перешкоди поступово стають складнішими та обростають додатковими елементами. Десь треба ящики на платформи пересувати, іноді необхідно вчасно стріляти в спеціальні механізми. Контекстні анімації підкреслюють вагу та інерцію Елой. Іноді героїня чудить і не хоче швидко виконувати задану команду. Але це рідкісні випадки, тому загалом платформінг зроблений добротно.

А ось просторові загадки викликають неоднозначні відчуття. Як уже говорилося, руїни минулої цивілізації містять низку цікавих випробувань. Проте в цілому розробники реалізували чимало банальних задачок а-ля «знайди енергоблок і встав у потрібну комірку». Головоломки багато в чому рятують гаджети, які порційно видаються Елой та дозволяють різними способами взаємодіяти з оточенням.

За аналогією з акробатикою розробники підтягнули пересування світом. Швидко спускатися з висоти можна завдяки планеру, а «кіберплотва» допоможе під час подорожей на довгі дистанції. Головна героїня тепер може приручати різних тварин, навіть тих, що літають. І як мінімум перші кілька разів користувач відчує захоплення, коли підніметься над Забороненим Заходом.

Скелет обріс м’ясом

Вивчення світу та акробатика — це другорядні геймплейні механіки. Основою Horizon Forbidden West, як і в першій частині, виступають битви. Хотілося б, звичайно, вигукнути, що тут Guerrilla здійснила справжній прорив і революцію, але не вийде. Як і у випадку з іншими складовими, розробники пішли шляхом точкових поліпшень.

Отже, в Елой залишився її спис для ближнього бою. Головна героїня може виконувати звичайні, потужні та заряджені атаки. Перші складаються в серію із трьох ударів. Інші активуються по одній за раз і мають достатньо довгу анімацію. Спис — це єдина зброя для контактних боїв. Є ще луки воїна, але навіть вони дозволяють ефективно стріляти у ворогів із 10 метрів.

Всі інші пристрої Елой призначені для ведення сутичок на середній або дальній дистанції. До списку входять канатомет, ниткомет, вибух-праща, вибухостріл, дискомет, кілька варіантів луків та інше. Види зброї поступово відкриваються під час проходження. Кожна з них має унікальні властивості. Наприклад, вибух-праща посилає снаряди по дуговій траєкторії, які вибухають при попаданні в супротивника. Ниткомети дозволяють ставити розтяжки на землі, а високоточні луки завдають чималі пошкодження, але мають тривалу анімацію застосування.

У зброї є пробивні та елементальні боєприпаси. Останні наділені кислотним, льодяним, вогняним, електричним та плазмовим ефектом. Машини, відповідно, мають вразливість до одних стихій і стійкість до інших. Дізнатися подробиці про ворогів допомагає візор, який також показує вразливі та укріплені місця на тілах механізованих тварин. З людьми все простіше, тому що з ними майже завжди можна впоратися за допомогою пробивних снарядів.

Видів супротивників у проєкті неймовірно багато — одних лише машин набереться 43 штуки. І майже всі вони мають кілька варіацій. Навіть найпростіші машини можуть, наприклад, закопуватися під землю або стрибати на велику дистанцію.

До кожного з ворогів треба знайти певний підхід, і в цьому полягає основна перевага бойової системи. Противники не дозволяють просто тримати дистанцію і стріляти з лука. Вони змушують використовувати весь наявний в Елой арсенал пристроїв.

Битви завжди відбуваються за різними сценаріями та ніколи не приїдаються. А якщо трапляється якась особливо сильна машина, то бійка перетворюється на справжнє випробування з ретельним вивченням ворога та плануванням власних дій.

Не менш важливо відзначити, що бойова система протягом усього проходження обростає нюансами та новими можливостями. Гравець знаходитиме краще спорядження та вдосконалюватиме його на верстатах. Це відкриє більше типів снарядів та значно підвищить захисні показники. Екіпірування добре працює вкупі з прокачуванням, яке в сиквелі помітно змінили.

Елой має шість гілок розвитку — воїн, мисливець, знахар, шпигун, лучник і майстер машин. За назвами легко зрозуміти, які навички вони відкривають. Наприклад, перший клас зі списку відповідає за ближній бій та нові комбінації ударів списом. Спеціалізація «шпигун» підійде любителям тихого проходження, а гілка знахаря підвищує ефективність лікування та застосування вибух-пращі з дискометами.

Прокачування охоплює різноманітні пасивні та активні навички. Останні можна міняти у меню вибору зброї та крафту боєприпасів. А ще кожна гілка класу містить два чи три «Припливи сили». Це особливі здібності, які ненадовго підвищують певні параметри Елой. Для їхньої активації треба заповнювати смужку честі. Вона накопичується за успішні влучення у ворогів, наприклад, якщо вистрілити у слабке місце або відбити частину тіла машини.

Ефективність окремих пасивних умінь підвищується за допомогою модифікацій броні. Ось чому ми згадували, що екіпірування добре поєднується з прокачуванням. Якщо визначитися з класами та грамотно підібрати спорядження, то вдасться створити унікального персонажа. Щоправда, гра не ставить суворих рамок у цьому плані. Очки вмінь у Horizon Forbidden West видають не лише за підвищення рівня, а й за участь у різних активностях.

Якщо виконати більшу частину побічних завдань і трохи брати участь в інших заняттях, то до кінця гри зможете освоїти три або чотири гілки прокачування. Тому надто сильно морочитися над вибором спеціалізацій немає сенсу. А якщо гравець вирішить ігнорувати другорядні активності та спочатку пробігтися сюжетом, то він швидко усвідомить, що такий підхід не працює. Одного разу стане занадто складно і знадобиться витратити час на підвищення рівня та пошук кращого спорядження. Horizon Forbidden West не змушує активно гріндити, але відхилятися від центральної оповіді все ж таки доведеться.

Про стелс загалом годі й говорити. Він залишився приблизно на тому ж рівні, що й у першій частині. Ховаємося в траві, атакуємо, відволікаємо роботів камінчиками та ставимо пастки на маршрутах їх пересування. Взагалі, якщо прямо не любити Horizon, то можна почати бурчати, що це стосується всієї бойової системи. Але на практиці нюансів вистачає. Розробники створили більше ворогів, переосмислили прокачування, реалізували більш плавні анімації, покращили штучний інтелект і підтягнули дизайн арен, де розгортаються битви.

У сукупності бої, які добре працювали у першій частині, стали ще різноманітнішими та тактичними. У користувача завжди є багато варіантів, як почати бій і що робити далі. Так, Horizon Forbidden West не робить революцію, а просто підвищує якість битв на один щабель. Для любителів першої частини цього буде достатньо. Але якщо користувачеві не сподобалися бійки у Zero Dawn, то сиквел навряд чи змінить його думку.

«Харчі» для естетів

Графічно Horizon Forbidden West — це дивовижна гра. Щоразу, коли їдеш відкритим світом, дивуєшся дизайну та кількості деталей у кадрі. Рослинність, тіні та візуальні ефекти зроблені просто чудово. Завдяки цьому занурення у віртуальне середовище виходить на зовсім інший рівень. Якість моделей та лицьових анімацій теж передова — персонажі виглядають, наче живі. Аналогічним чином хочеться похвалити ролики на рушії та освітлення. Графічні переваги разом з вивіреною і соковитою стилістикою перетворюють Horizon Forbidden West на справжню насолоду для очей.

Музика зазвичай лиш підкреслює настрій гри, хоча окремі треки врізаються в пам’ять. А за реалізацію особливостей DualSense ставимо Horizon Forbidden West ще один плюс. Тактильна вібрація та адаптивні тригери нерідко дозволяють відчути зусилля, яке робить головна героїня під час конкретної дії. Втім, де ще повинен добре використовуватися контролер PlayStation 5, якщо не в іграх від внутрішніх студій Sony.

Ну і технічному аспекту варто приділити декілька рядків. На PS5 тримаються стабільні 60 кадрів/с з рідкісними падіннями в особливо «важких» сценах. Вильотів не було, а ось дрібні баги при платформінгу спостерігалися. Однак нічого критичного — гра відполірована майже до блиску.

Висновки будуть передбачуваними — беззаперечні 8 з 10 балів. Horizon Forbidden West — це логічний розвиток ідей першої частини. У ній вистачає нововведень, які допрацьовують загальну концепцію та виводять її на наступний рівень якості. Любителям екшенів у відкритому світі гра гарантовано сподобається. А ось противникам Zero Dawn варто пройти повз гру, оскільки радикальних поліпшень у Forbidden West немає.

8/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини