Hogwarts Legacy — гра, в яку має зіграти кожен фанат Гаррі Поттера і не тільки

Цього тижня виходить Hogwarts Legacy — найгучніший ігровий реліз лютого та одна з головних ігор 2023 року. Екшн-РПГ від американської студії Avalanche Software є двадцятою грою у всесвіті Гаррі Поттера, але може стати першою, що отримала всі головні індустріальні нагороди. На те є багато причин: потужний сюжет на десятки годин, велетенський та яскравий відкритий світ, а також шалена кількість цікавих, кумедних і драматичних персонажів.

Ми встигли пройти гру до релізу і розповідаємо, чому Hogwarts Legacy сподобається не тільки затятим шанувальникам поттерверсу, а й широкому загалу. Одразу попередимо: хоч ми й намагалися уникнути критичних спойлерів, інколи це було просто неможливо.

Нова історія, старий світ і закутки Гоґвортсу

У Warner Bros. давно зрозуміли: світ Гаррі Поттера не обмежується історією хлопчика, що вижив. Вигадавши Гоґвортську школу чаклунства, Джоан Ролінґ створила фундамент, який студійні боси можуть розширювати, експлуатувати та доповнювати майже нескінченно. У кіно цей план спрацював не дуже добре через скандал навколо Джонні Деппа і претензії хардкорних фанатів до «Фантастичних звірів». Але в іграх набагато більше ступенів свободи.

Події Hogwarts Legacy відбуваються наприкінці XIX століття. Головному герою із загадковим минулим надходить той самий лист з Гоґвортсу. Але це ще більш непересічна подія, ніж зазвичай — його беруть одразу на п’ятий курс! Тут треба зазначити, що зовнішній вигляд протагоніста цілком залежить від гравця: він обирає ім’я, стать, расу, голос; налаштовує риси обличчя, додає шрами, родимки чи ластовиння. Хочете створити азійку з синіми дредами? Будь ласка! Може, індійця з приголомшливою зачіскою? Теж можливо! Плануєте грати за рудого, блакитноокого хлопця? І така опція є.

Супроводжувати головного героя чи героїню доручають професору Елеазару Фігу. Колись він залишив мрії про солідну позицію у Міністерстві, щоб допомогти своїй дружині Міріам з’ясувати загадку зникнення древньої магії. Врешті-решт Елеазар втомився від пошуків та пішов працювати у Гоґвортс. Коли ж його дружина загинула під час однієї з експедицій, Фіг відчув себе винним й тепер усіма силами намагається завершити її роботу.

Цю історію він розповідає головній героїні в дорозі, і виявляється, що вона бачить відбитки давньої магії. Тієї ж миті екіпаж атакують дракони, трощать карету та з’їдають одного з NPC. Вже тут відчувається рівень уваги до правил поттерверсу — щойно цей персонаж вмирає, гравець починає бачити тестралів. Такий нюанс легко не помітити, але подібна любов до деталей приємно дивує.

Рятуючись від драконів, Фіг і героїня опиняються у загадковій печері, а згодом — у магічному сховищі. Після кількох діалогів, коротенького брифу щодо загальних механік і невеличкої катсцени ми знайомимося з основним злодієм. Це гоблін Ранрок. Він ненавидить людей та хоче влаштувати проти них повстання за допомогою тієї самої давньої магії. Перша сутичка з антагоністом вчить гравця основ бойової системи та базових заклинань. Після цього ми нарешті бачимо заголовок гри та опиняємося у Гоґвортсі.

Далі у гравця кілька масштабних завдань: розплутати історію зникнення давньої магії, потоваришувати з однокурсниками, лишитися живим та успішно скласти OWLs (головний тест для п’ятикурсників). Щоб виконати все це, потрібно буде відвідувати уроки, досліджувати найнеочікуваніші закутки школи та допомагати іншим студентам.

Причому багато з активностей навряд чи вийде пропустити. Бо, наприклад, на уроках чародійства вивчають заклинання для дуелей та сутичок, а на зіллєваріння можна створювати тутешні аптечки. Втім для цього потрібно буде самому виростити інгредієнти у класі гербології. Або ж купити вже готові у Гоґсміді. Загалом навчання побудоване дуже цікаво відносно історії. Оскільки гравець вступає одразу на п’ятий курс, у нього багато позакласної роботи. Вона, своєю чергою, формує рамку сюжету, від якої потрохи розходяться побічні квести.

Наприклад, у грі обов’язково знадобиться заклинання «акціо». Щоб опанувати його, потрібно відвідати відповідний урок, а потім вступити до клубу дуелянтів і перемогти у кількох дружніх сутичках. Виконуючи цей основний квест, ви знайомитеся з іншими студентами, а вони вже просять вас допомогти їм щось знайти, зробити чи створити. Так у вас з’являються побічні квести.

Від таких завдань можна відмовитися, але робити цього не хочеться — розробники провели титанічну роботу з персонажами. Кожен має окремий характер, свою манеру говорити, свої вподобання та проблеми. Інколи здається, що діалогів для екшн-гри у Hogwarts Legacy забагато. Тим більш, що вони дуже часто оформлені окремими катсценами. Але зовсім скоро гравець поринає у ці розмови й з них починає розуміти, хто є хто.

Когось булять однокурсники, хтось не уявляє, чому «левіосу» треба вчити на п’ятому курсі, а хтось взагалі погано ставиться до вас майже з першого погляду. Серед NPC є і нові обличчя, і пов’язані з оригінальною історією чаклуни: шефство над гравцем одразу бере замдиректорка Візлі, у коридорах можна зустріти Плаксиву Мірту, а паличку вам робить дехто на прізвище Олівандер. Все це створює напрочуд насичений, цілісний світ, в якому другорядні й навіть третьорядні персонажі формують загальний сюжет, а з ним і враження від гри.

При цьому творці гарно попрацювали над так званою diversity: тут є чаклуни з Уганди, відьми з Близького Сходу, студенти нордичної зовнішності та викладачі індійського походження. Втім іноді це виглядає трошки... штучно. Особливо якщо знати проблеми пані Ролінґ з певними верствами населення — можна тільки уявити, як «прогресивна спільнота» відреагує на лезбійку-археологиню чи трансжінку, яка є трактирницею у барі «Три мітли».

Загалом Hogwarts Legacy не боїться експериментувати з характерами, сюжетними твістами та розширенням оригінального всесвіту. Історія цієї гри розкривається через тривалі діалоги, записки та листи, підслухані сварки, зради та героїчні дії ваших нових друзів. І все це в надзвичайній обгортці з магії на рушії Unreal Engine.

Ігролад: весело, динамічно, ідеально

Спершу трошки історії. Компанію Avalanche Software заснували чотири програмісти у далекому 1995 році. Згодом студію купила Walt Disney Company, але закрила її у 2016-му. За рік на обрії з’явилася Warner Bros. Interactive Entertainment, викупила актив та знову відкрила Avalanche Software. До чого це?

На перший погляд здається, що компанія нічим не примітна. За останні роки вона розробила кілька посередніх ігор для попередніх поколінь PlayStation та Xbox, серед яких можна згадати Disney Infinity та Cars 3: Driven to Win. Здавалося б, чи варто доручати їй настільки масштабний проєкт, як Hogwarts Legacy? Виявилося, що так, цілком.

У HL є все, що можна вигадати: динамічні сутички, розвинена бойова система, безліч луту, крафт, мініігри, пазли, математичні загадки, польоти на мітлі, пірнання у річку, елементи платформерів тощо. Іноді створюється враження, що розробники спитали у Warner Bros. «які вам активності потрібні?», а ті відповіли «так». Щоб масштаби були зрозумілішими, у грі є: 34 типи ворогів, 26 заклинань, 57 побічних квестів, 95 випробувань Мерліна, 603 предмети для колекціонування, три погоні на мітлах та дві бойові арени. Тож про все послідовно.

Розподілення та бойова система. Передусім гравцю дадуть обрати факультет — знавці франшизи легко зможуть потрапити хоч до Ґрифіндору, хоч до Слизерину. Головне згадати, де і які особисті риси цінуються попри все. Аналогічна історія з паличкою. У спеціальному магазині можна обрати її вигляд, серцевину, гнучкість і довжину, і все це певним чином впливає на її якості.

Битися у Hogwarts Legacy — справжнє задоволення. Напевно, це найпотужніший елемент гри: динамічний, різноманітний, яскравий. У гравця є базове заклинання, яке просто б’є супротивника чи довколишні предмети. Та що далі, то більше відкривається нових заклинань і то триваліше й потужніше можна роботи комбо.

Наприклад, можна підняти ворога у повітря «левіосою», стрельнути кілька разів, притягнути «акціо», випустити струмінь полум’я, знову стрельнути і так до перемоги. Паралельно можна жбурлятися предметами. А на останніх етапах гри можна просто пуститися берега та використовувати сумнозвісну «аваду кедавру». І все це з перекатами, стрибками, розхідниками та захисними чарами. Втім, якщо битися не дуже хочеться, можна просто розвивати свої стелс-навички та максимально уникати сутичок.

Інша потужна і важлива річ у грі — дослідження навколишнього світу. Розробники зробили все, щоб це було весело. Гравець не просто бігає та відчиняє рандомно розташовані скриньки. Щоб потрапити у кімнату з особливо цінним лутом, потрібно вирішити дивну математичну задачку; щоб протиснутися катакомбами — активно використовувати вогняне закляття на отруйні рослини. Деякі елементи будуть прихованими, тому найкращим другом гравця стане закляття «ревеліо». Воно у Hogwarts Legacy має функцію відьмачого чуття з The Witcher 3, або ж режим детективу з серії Batman: Arkham.

Важливо зазначити, що це не просто дослідження заради дослідження. Гра нагороджує допитливих новим одягом, показники якого впливають на захист і атаку; окулярами, зіллями чи навіть золотом, за яке у спеціальних магазинах можна придбати нові рецепти чи косметичні предмети. Якщо ж стане сумно, то можна просто ходити та гладити котиків, які будуть муркотіти вам прямо у геймпад.

Якщо підсумовувати, то ігроладу HL можна ставити тверду десятку — в цьому аспекті гра зроблена на максимально професійному рівні. Тут немає нудних чи зайвих механік, витриманий баланс між динамікою та спокійними квестами, все виглядає максимально органічно для Гоґвортсу. І не важливо, це польоти на мітлі, місцевий аналог боулінгу чи вивчення нових здібностей.

Графіка та звук: дивовижний аудіовізуал не без проблем

Про аудіовізуальну складову Hogwarts Legacy писати найскладніше. Просто тому, що гра виглядає дивовижно й описувати це дуже складно, а подекуди навіть безглуздо. Пейзажі, текстури, персонажі, VFX, анімації — все виконано якісно та дивовижно. Немає значення, де ви: Гоґсмід, Заборонений ліс, Гоґвортс, катакомби, спогади. Все на 9 з 10.

Чому не на 10, спитаєте ви? Бо помітно, що гру не встигли оптимізувати. Інколи текстури завантажуються занадто повільно, іноді видно, що їх ще б на волосинку відшліфувати. Якщо не чіплятися, наче немає особливих проблем, але інколи це впадає в око. Особливо це помітно після масштабних локацій, де все так і кричить про те, що на художниках тут не економили. Напевно, саме тому версії гри для попередніх поколінь консолей відклали на кілька місяців. Нагадаємо, що на PS4 та Xbox One гра вийде 4 квітня, тоді як для ПК, PS5 та Xbox Series X/S вона виходить вже 10 лютого (7-го для тих, хто купив делюкс-версію).

Що ж стосується звуку, то перед командою вкотре потрібно знімати капелюха. Hogwarts Legacy звучить в кращих традиціях Джона Уільямса, який написав оригінальну тему для кінофраншизи. Весь звук тут можна описати трьома словами: магія, юність, пригоди. Більше додати нічого — вам треба або пограти в гру, або послухати саундтрек на стримінгах. Воно того варте.

Висновки: головний претендент на титул «Гра року»

Поки що невідомо, якою буде решта ігор 2023-го. Але якщо за якістю вони хоча б на 50% дотягнуть до Hogwarts Legacy — на гравців чекає непоганий рік. Продукт у Avalanche Software виявився грандіозним, цікавим, драйвовим та напрочуд гарним. Гра не дає занудьгувати ні на хвилину, підкидуючи нові квести та нових цікавих персонажів.

До того ж вона гнучка в плані особистих уподобань гравця. Якщо ви хочете бути видатним дуелянтом і використовувати цілий спектр заклинань для атаки — будь ласка. Якщо ви хочете спеціалізуватися на рослинах і зіллях — будь ласка. Якщо ви хочете проходити більшу частину гри у режимі стелсу та посваритися з усіма студентами — будь ласка!

Єдина порада, яку ми можемо дати: не поспішайте. Як раніше зазначали розробники, сюжетна частина займе 15-30 годин, а повне проходження — 60-70. Оберіть другий варіант. Не скіпайте діалоги, спілкуйтеся з сусідами та викладачами, не женіться за основним квестом та виконуйте побічні завдання, насолоджуйтеся. Hogwarts Legacy — страва, яку не варто їсти поспіхом.

9/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини