Поєднання авторського світу, покрокових сутичок та хтивих натяків. Огляд Heralds of the Avirentes: Wings of Change

Сьогодні, 30 травня, в ранній доступ виходить перша частина візуальної новели Heralds of the Avirentes від українського інді-розробника TellerySpyro_GTX. Глава називається Wings of Change і є екстравагантною фузією, що поєднує масштабну історію, унікальний візуальний стиль, елементи рольової гри, соціальний симулятор та jRPG-орієнтовану покрокову бойову систему. Ми пограли в гру до її виходу і розповідаємо, чим вона може сподобатися та яке місце займає в українському геймдеві.

На відміну від інших наших оглядів, цього разу автор не буде ставити бали Heralds of the Avirentes. По-перше, подорож грандіозним світом Нанрас ще триває і, як мінімум, певні сюжетні рішення попереду. По-друге, творець гри попереджає: вона знаходиться в ранньому доступі, а значить багато елементів графіки, сюжету, звукового супроводу та перекладу ще можуть змінитися.

Про автентичний стиль, кількість контенту та насичений ігровий процес

Події Heralds of the Avirentes відбуваються у вигаданому фентезійному світі Нанрас, де живуть ом’верай — схожі на драконів, але надзвичайно розвинуті лускаті істоти. Головною героїнею Wings of Change є Азаріс. З нею гравець знайомиться ще в дитинстві: дещо невпевнена в собі, але хоробра та розумна Азаріс знаходить незвичайний кристал, з якого і починаються її пригоди.

Сюжет в HotA розвивається доволі повільно, що для пересічної візуальної новели могло бути проблемою. Однак тут, за словами розробника, понад тридцять годин ігрового процесу і логічним рішенням було інкрустувати його гарно продуманою історією. Саме тому, напевно, масштаб світобудови — один з головних плюсів гри. Нанрас є великим світом з цілою купою унікальних істот та правил, за якими вони існують.

Цей масштаб впливає і на кількість дієвих осіб. Протягом гри навколо Азаріс створюється мережево стосунків, через які гравець розбирається з правилами світу, його мовою, звичками, історією тощо. Головна героїня постійно взаємодіє з другорядними персонажами: шкільними хуліганками, батьками, вчителями, коханими, таємничими особами та навіть місцевими тваринами. При цьому в грі є система взаємовідносин, що впливає на загальний ігролад. Зокрема, якщо гравець буде занадто агресивним до свого компаньйона, той не допоможе йому в прийдешній битві.

Кількість контенту в грі — ще один безперечний плюс. Складно уявити обсяг часу, який знадобився, щоб виписати всі діалоги, пояснення та квести. А потім прив’язати це до ігрових систем та зробити відповідну візуальну частину. При цьому на початку артрішення Heralds of the Avirentes викликають багато питань у пересічного гравця. З часом до цього звикаєш і починаєш сприймати арт, як частину загального настрою. Можна з впевненістю сказати, що це автентичний авторський стиль розробника. Він, до речі, прослідковується і в інших роботах, до яких TellerySpyro_GTX доклав руку. Наприклад, в готичній візуальній новелі Argumentum ad culpam, що розповідає про світ вічної агонії.









Нарешті, безперечною перевагою гри є кількість активностей. Тут буквально кожної хвилини щось відбувається і дуже часто це неочікувані речі. Починається це з бойової системи — як вже згадувалося вище, вона наслідує найкращі традиції покрокових jRPG. Тобто Азаріс, ніби типова героїня візуальної новели, заглиблює гравця своїми розповідями в сюжет, а в якийсь момент йому потрібно вийти проти ворога і з розумінням використати свої здібності для перемоги. Згодом бойова система стає складнішою, кількість дій та варіантів атак збільшується, а на допомогу приходять компаньйони.

Однак лише бійкою активності не закінчуються. Є цілий спектр побічних сюжетних квестів, які допоможуть заробити гроші, розвинути власні навички чи змінити тип стосунків з іншими персонажами. Примітно, що геть усі квести гравець пройти не зможе — тут є обмеження в кількості вільного часу Азаріс.

Найкращим прикладом різноманітності ігрових фіч в Heralds of the Avirentes може бути кімната головної героїні, яку дають дослідити на початку гри. Тут можна дізнатися про її вподобання, заглибитися в її характер та навіть пограти в аркадну гру, де потрібно битися проти монстрів. І навіть в цьому випадку список невичерпний, оскільки гра сповнена інтерактивними діалогами, дивакуватими взаємодіями та геть вже побутовими елементами, як от похід в магазин.







Про багатослівність, музичні проблеми та недоречний контент

Мінуси в грі теж можна знайти і їх достатньо. Наприклад, багатослівність діалогів та описів. Так, жанр візуальної новели передбачає, що тексту буде більше, ніж в пригодницьких бойовиках. Та і загалом, той хто Baldur’s Gate III та Disco Elysium проходив, на візуальних новелах не ниє. Однак тут питання саме доцільності такої кількості тексту. В Heralds of the Avirentes герої інколи просту і чітку думку розтягують на кілька речень, а буває навіть на кілька текстових панелей. Це дещо вибиває з ритму історію та розмиває її ядро. Можна було б списати це на особливість окремого персонажу, однак від цього страждають багато дієвих осіб.

Це пов’язано ще з однією проблемою гри — стиль мови деяких героїв взагалі не відрізняється. Відчутно, що автор вклав в них різні характери і темпераменти, однак часто вони говорять геть однаково. Втім, цю ваду хочеться розглядати, як додатковий потенціал для вдосконалення авторського стилю. Хто знає, як в наступних частинах гри будуть побудовані персонажі.









Напевно, найбільший мінус Wings of Change — її музичний супровід. Це той випадок, коли про аудіооформлення не можна сказати нічого поганого, але й гарного теж сказати не вийде. Воно ніби окремо існує на фоні, зациклене та відірване від загального наративу. До того ж у Wings of Change критично не вистачає використання тиші, щоб створити напругу в історії чи підкреслити важливий момент. Замість цього майже постійно грає мелодія, яка балансує на межі нав’язливості та беззмістовності.

Під час бою вона змінюється, однак і тут є ще над чим попрацювати. Сутички супроводжує енергійна та важка мелодія. В ній теж немає нічого особливого, однак з першого погляду вона личить ситуація. Та під час бою персонажі дуже часто розмовляють чи коментують свої дії. Через це створюється некомфортна какофонія, якої, сподіваюсь, автор гри у майбутньому позбавиться.

Останній мінус, про який хотілося б написати — певна недоречність деяких дій чи діалогів. Зокрема, тут дуже багато натяків на adult-контент, а саме сексуальні стосунки та самозадоволення. І треба наголосити, що це саме натяки. А ще тут потрібно бути обережним з тим, як люди будуть сприймати гру. Впевнений, що якась частка користувачів побачать в Heralds of the Avirentes дитячу історію. Подумайте самі: дракони, наївна головна героїня, чарівний кристал, подорож з «подругами» у доросле життя тощо.

З яким подивом вони зустрінуть жарти про домінування у шлюбі, натяк на прихований в кімнаті головної героїні фалоімітатор чи її скарги на «срану провінцію». З іншого боку, цнотливий сетинг не обов’язково має бути пов’язаний з дитячою історією. Будемо відверті, серед фурі більшість фанатів — дорослі люди. То чому б і не відтворити елементи інтимного життя ом’вераїв заради нехай і дещо крінжових, але дуже смішних моментів.


Підсумовуючи можна сказати, що у TellerySpyro_GTX вийшло масштабне та незвичне висловлювання, яке обов’язково займе відповідне місце в українському геймдеві. Легко помітити, що ландшафт ігрової індустрії в Україні стає все різноманітнішим і може задовільнити потреби найрізноманітніших аудиторій. Для прикладу, extraction-шутер SAND цілить в гравців амбітних багатокористувацьких ігор, виживальницкий роуґлайк Codename: Ocean Keeper — в фанатів жанрів tower defense та shoot ’em up, а Heralds of the Avirentes — в поціновувачів авторських експериментів та візуальних новел.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному2
LinkedIn


Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Підписатись на коментарі