Галактична війна з присмаком пропаганди та (майже) якістю Sony. Огляд Helldivers 2

На початку 2022 року Sony придбала Bungie і оголосила про плани випустити понад 10 ігор-сервісів до 2026-го. Тоді здавалося, що тренд розпочне багатокористувацьке відгалуження від The Last of Us Part II. Та відтоді проєкт скасували, а японський платформотримач знизив свої очікування вдвоє.

Тепер до 2026 року Sony збирається випустити лише шість ігор-сервісів. А ще точніше — п’ять, бо перша ластівка вже надійшла в реліз. Arrowhead Studios під патронажем японської компанії випустила Helldivers 2. Це командний шутер, який в сиквелі змінив перспективу, значно зріс в масштабах та амбіціях.

За якість сюжетних ігор Sony вже давно заведено не турбуватися. А от проєкт з сервісною моделлю — інша справа. Наскільки вдалою вийшла Helldivers 2 і кому варто звернути на неї увагу, ми розповіли у свіжому огляді.

На службі Міністерства правди

Helldivers 2 належить до ігор-сервісів, в яких немає сюжету. Взагалі. Все, що проєкт пропонує користувачам — це загальне обґрунтування, чому й з ким доведеться воювати. Отож, далеке майбутнє. Людство зробило технологічний стрибок і почало освоювати космос. Але виявилося, що на безкрайніх просторах галактики є й інші цивілізації. І вони збираються захищати планети, які вже освоїли.

Землян така ситуація не влаштовує, бо інші раси доволі небезпечні. Та й родовища корисних ресурсів потрібні. Колонізаційні принципи ж ніхто не скасовував. Тому на Супер-Землі, — а саме так наша планета називається в Helldivers 2, — був створений корпус «Пекельних десантників». Пропагандою сюди заманюють молодиків, які жадають просувати принципи свободи на просторах космосу. Вони проходять коротке тренування й відправляються боронити батьківщину десь на чужині.

Ось і весь сюжетний аперитив. Подається він з максимально сатиричною приправою, яка чудово показує весь бравадний фарс, направлений на збільшення армії «Пекельних десантників». Однак про зачатки оповіді в Helldivers 2 забуваєш після вступного ролика та тренування. Трапляється, що згадуєш про них між місіями, коли на власному есмінці лунають якісь пропагандистські трансляції із Землі. Але сприймати все це за повноцінну історію неможливо.

Набагато цікавіше подивитися, як влаштована Галактична війна під соусом свободи. У кожного користувача на кораблі є мапа з поділом на сектори навколо Землі. Вони включають перелік планет, які потрібно взяти під контроль. Гравці в ролі десантників висаджуються на них та виконують різноманітні операції. За них нараховується невеличка доля до загального відсотка зачистки планети й сектора в цілому.

Завдяки такій системі складається враження участі у спільній справі. Коли обираєш місію, то відчуваєш, що разом з іншими десантниками штурмуєш цей сектор заради колонізаційних мрій Землі. А бути членом спільноти — це завжди приємно. Розробники підкреслили командний дух Helldivers 2 завдяки ще одному хитрому трюку.

При виборі кожної планети збоку виводиться ненав’язлива статистика з кількістю бійців, які зараз воюють, вбитих ворогів, смертей персонажів та випущених куль. Гравець розуміє, що на віртуальних полях знаходяться десятки тисяч соратників. Звісно, структура Галактичної війни не здатна замінити сюжет, але Helldivers 2 вдається гарно окреслити ціль та мотивувати рухатися до неї.

Жоден жук не пройде

Місії в грі Arrowhead Studios побудовано за єдиною уніфікованою схемою. Обираємо завдання з переліку доступних на поверхні планети, висаджуємося, виконуємо головну ціль й евакуюємося. І в цьому полягає важлива проблема гри. Ніякої постановки в цих дорученнях немає, а різноманіття дуже мале.

Все завжди зводиться до битв з термінідами — расою величезних жуків. Вони стали першими противниками «Пекельних десантників» у Helldivers 2. На карті Галактичної війни ще майорить загроза від автоматонів, але вступати в сутички з ними поки не доводилося.

Зараз типовий набір задач на місіях — це очисть гнізда термінідів від яєць, знищ ворожих лідерів, досліди невідомий сигнал, встанови три прапори тощо. Форма ніби відрізняється, а суть завжди одна з поправками на окремі взаємодії. В результаті швидко виникає бажання спробувати щось нове. Однак гра цього не дає навіть на інших планетах, бо при переході в наступний сектор переважно міняється лише оточення.

Карти в Helldivers 2 генеруються випадково відповідно до заданих умов середовища. Наприклад, на планеті з вічною зимою всюди сніг та лід. Оточення в проєкті доволі вороже і часто підкидає різноманітні пастки — області підвищеної температури, рослини, що вибухають, в’язкі болота тощо.

Всі ці несприятливі умови сповільнюють персонажа, віднімають витривалість або завдають трішки шкоди. Якщо розглядати негативні ефекти від навколишнього середовища у вакуумі, то вони не надто помітні. Але в розпалі бою сповільнення персонажа може легко призвести до смерті. Зі мною траплялося, що через втрату витривалості я опинявся в оточенні.

На картах також є додаткові задачі, наприклад, увімкнути та зарядити артилерійську гармату. Частині команди доведеться совати снаряди, поки інша забезпечує прикриття. А ще трапляються точки інтересу — ворожі аванпости, склади ресурсів, розбиті шатли тощо. Під час дослідження таких місць можна отримати бонуси до валюти, яка нараховується за виконання завдання. Проте на загальний інтерес до місій сторонні активності на картах особливо не впливають. Вони лиш дають привід затриматися на вилазці на десять хвилин довше.

І все ж є важлива причина, чому однотипні операції хочеться проходити. Сюди відноситься кооперативний ігролад — вивірений та в багатьох аспектах незвичайний, як для шутера від третьої особи. Для початку варто сказати, що у Helldivers 2 немає системи укриттів. Проєкт зламав традиції жанру, задані ще Gears of War. Всі сутички проходять на відкритих, добре контрольованих місцинах. А нерівності рельєфу дають зрозуміти, де краще зайняти позицію для відстрілювання ворогів.

Термініди виринають з-під землі у випадкових місцях. Однак у грі є зручна мінікарта, яка дозволяє побачити розташування противників у радіусі навколо користувача. Спочатку виникає відчуття, ніби не вистачає якогось сканера чи вказівок на напрямок появи жуків на екрані. Але з часом стає зрозуміло, що для кооперативного шутера, де члени загону повинні страхувати один одного, рішення гарне.

Сутички в Helldivers 2 — це сукупність декількох елементів зі стріляниною на чолі. Битви в проєкті масштабні, видовищні, але й доволі повільні, причому на грані з тим, щоб стати в’язкими. Arrowhead намагалася механічно передати образ десантника у важкій броні. Персонаж відчувається масивним та має ледве помітну інерцію. Всі дії героя виконуються або з затримкою, або супроводжуються плавною анімацією. Наприклад, перехід на біг завжди має мікроскопічну паузу, та й десантник не починає стрімголов мчати вперед. Він просто трішки прискорюється.

Сюди ж відноситься необхідність вручну перезаряджати зброю. Це рішення часто знижує темп в битвах і виглядає дискусійним. Гравцям точно знадобиться звикнути слідкувати за значком обойми. Так, саме за значком, бо розробники вирішили не показувати кількість патронів в інтерфейсі.

Стрілянина в Helldivers 2 виконана доволі якісно. Серед зброї є автомати, пістолети-кулемети, снайперські гвинтівки, кулемети, дробовики та інше. Вести вогонь можна як від третьої особи, так і з прицілу від першої. Проте другий режим дуже сповільнює камеру, тому рухатися стає майже неможливо.

Кожна зброя має свої характеристики — шкода, швидкість стрілянини, розмір обойми та віддача. Ці параметри створюють істотну різницю між всіма одиницями арсеналу в бою. Сюди ж додається режим ведення вогню та унікальне звучання. В результаті зі зброєю приємно експериментувати. Хочеться пробувати різні варіанти та знаходити для них оптимальне застосування з урахуванням всіх особливостей.

Окремо варто відзначити віддачу. Якщо безперервно тиснути на гачок, то зброю почне добряче вести в сторону. Меншою мірою це відбувається, коли випускаєш кулі чергами, проте все ще помітно. Щоб орієнтуватися в такі моменти, розробники реалізували систему з двома прицілами. Один показує напрямок, куди дивиться зброя, інший — траєкторію польоту куль. Потрібно навчитися орієнтуватися саме на другий, щоб зберігати високу точність.

Віддача внесла в Helldivers 2 елемент тактичності й підкреслила реалістичність стрілянини. Та не менш важливо згадати про реакцію ворогів на попадання. Гра чітко символізує про те, що куля увійшла в тіло жука. На екрані з’являються бризки жижі з тіл термінідів, вони сповільнюються та голосно кричать, коли отримують шкоду.

Множимо приємні відчуття на величезну кількість ворогів й отримуємо видовищність та масштабність при відносно невисокому темпі. Противники справді лізуть зграями й можуть легко оточити персонажа. Якщо це трапляється, то лишається змиритися зі смертю. Бо навіть найслабші жуки жалять доволі боляче, а застосування місцевої аптечки супроводжується анімацією, яку легко перервати. Саме тому Helldivers 2 не дуже дружня до соло-десантників.

Навіть на найлегшому рівні складності буде важко виконати завдання наодинці. Особливо це стосується етапу евакуації, коли вороги напирають хвилями під час двохвилинного очікування на шатл. Helldivers 2 на глобальному рівні заточена під кооперативний ігролад. Через відносну повільність персонажів важливо прикривати спину товаришів, займати кругову оборону та ділитися припасами.

Амуніцію можна викликати з власного корабля через систему стратагем. Це одна з унікальних особливостей проєкту. Кожен гравець може надіслати запит на допомогу до свого есмінця. На геймпаді вони вводяться комбінаціями стрілочок, наче чити. Стандартні стратагеми дозволяють поповнити припаси та воскресити товариша після смерті. А бойові — отримати спеціальне озброєння або здійснити атаки з орбіти планети.

В бою у гравців є основна та додаткова зброя. Третю здобувається якраз за допомогою стратагем. Сюди відносяться важкі зразки арсеналу: кулемети, електромагнітна гармата, потужна снайперська гвинтівка тощо. Найзручніше викликати таку зброю одразу після приземлення, щоб максимально підготуватися до операції.

А от удари есмінця роблять битви по-справжньому видовищними. Це може бути окремий потужний залп, бомбардування обраної області, горизонтальний обстріл з безпілотника — варіантів багато. Але найголовніше, що ці стратагеми додають важливий тактичний пласт ігроладу. Вони дозволяють контролювати проходи та зачищати великі зграї ворогів. На середньому рівні складності й вище без допомоги з есмінця виграти битви дуже важко.

Нові стратагеми та покращення для них купуються на кораблі між місіями за два види валюти, яка здобувається в боях. Вибір загалом широкий і дозволяє підкреслити власний стиль бою. Наприклад, зробити свого десантника майстром турелей або снайпером. І це ще одна значна перевага стратагем.

Наостанок варто згадати зачатки стелсу. Можна навприсядки чи лежачи оминути небезпечні області та дістатися до цілі. Однак повноцінно виконати операцію без сутичок не вийде. Та й не дуже хочеться, бо це ж найкраща частина Helldivers 2. Гарно опрацьована стрілянина, необхідність взаємодіяти в кооперативі, застосування стратагем та великі хвилі ворогів дають відчути себе справжнім учасником Галактичної війни. Якраз за це проєкт і хочеться любити.

Галактична війна тимчасово захлинулася

Графіка в Helldivers 2 солідна, проте не передова. Гру хочеться похвалити за деталізацію оточення та візуальні ефекти. Погодні умови, вибухи та застосування стратагем виглядають видовищно і сучасно. Дальність промальовування в грі висока, та й анімації плавні. Окремо хочеться відзначити фізику плаща — завжди приємно дивитися, як він рухається під час бігу.

Окремі графічні недоліки, пов’язані з тінями та моделями, намагається приховати стилістика. В ній застосовуються трішки приглушені акварельні кольори, які не дають грі стати надто яскравою. Про музику багато сказати не вийде. Оркестрові мелодії повинні підкреслювати дух героїзму Галактичної війни. Проте на фоні загального саркастичного настрою вони відчуваються більше як глузування.

Тепер про погане. Arrowhead не розраховувала на великий наплив аудиторії, а він трапився. В результаті перші дні з моменту релізу постійно вилазили серйозні проблеми. Гра вилітала з критичною помилкою, на серверах траплялися збої, а на вході утворилися черги. Підбір команди досі постійно ламається при підключенні до хосту. Просто тепер потрібно не двадцять спроб, як на початку, а всього десять.

Технічні неприємності, пов’язані із навантаженням, добряче псують задоволення. Зате багів безпосередньо на операціях я не зустрічав, та й кадрова частота не просідала. Якщо винести за дужки проблеми з серверами, то Helldivers 2 непогано відполірована.

Кому сподобається Helldivers 2

У грі Arrowhead та Sony є міцний ігролад з видовищними сутичками, які дарують унікальні враження. Для любителів кооперативних баталій з опрацьованою стріляниною проєкт стане окрасою на десятки вечорів. Тим паче що система Галактичної війни, прокачування та відсутність нав’язливого донату мотивують рухатися вперед.

Проте одноманіття місій може стати перепоною на цьому шляху. Після двох годин у Helldivers 2 стає на 90% зрозуміло, як розвиватимуться всі наступні місії. Решта 10% — це погодні умови на планетах та особливо важкі випадкові сутички, які може підкинути випадковий генератор. Виправити це може перехід на модульну систему, коли із заготовленого набору цілей беруться декілька, комбінуються певним чином і утворюють унікальну операцію. Поки не схоже, що Arrowhead піде цим шляхом у подальшому розвитку. Тому частині аудиторії загалом добротна Helldivers 2 ризикує швидко набриднути.

7/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини