×

Епічний масштаб, який не спрацював. Огляд The Lord of the Rings: Gollum

25 травня виходить гра The Lord of the Rings: Gollum — пригодницький екшн у всесвіті «Володаря Перснів», зосереджений на історії Ґолума та його втечі з Мордору. Реліз публікується на ПК й обох поколіннях PS та Xbox, а згодом має вийти версія для Nintendo Switch.

В анонсі розробники пообіцяли епічні пригоди, багато стелсу і дотримання книжкового канону. Чи вдалося їм це і чи варто взагалі грати в «Ґолума», розповідаємо далі.

Дисклеймер

Передовсім треба зазначити, що співвидавцем проєкту є Nacon. Це та сама студія, яка судилась з українською Frogwares і яка досі продає спірачену версію The Sinking City у Steam.

Розробником The Lord of the Rings: Gollum є німецька студія Daedalic Entertainment, відома створенням головоломок (Deponia, Edna & Harvey) і паблішингом ігор від невеликих команд. Наприклад, вона видала Barotrauma, Inkulinati, Unrailed! та купу інших проєктів. А з 2022 року Daedalic стала дочірньою компанією Nacon.

Гра The Lord of the Rings: Gollum коштує у Steam 999 грн, у PS Store — 1799 грн, і більшість цих коштів в той чи інший спосіб підуть в Nacon.

Гаразд, а як щодо самої гри?

Сюжет

Daedalic анонсувала The Lord of the Rings: Gollum у 2019 році, перед тим уклавши угоду з компанією Middle-earth Enterprises, якій належать права на твір Толкіна. Тож розробники гри заявляли, що дотримуються першоджерел і ґрунтуються саме на подіях та образі Ґолума з книги.

У грі його пригоди відбуваються до подій «Володаря перснів», але після того, як Більбо забрав дорогоцінне «золотце». В основі сюжету лежить історія Ґолума, який розповідає Ґендальфу про свої пригоди й нещастя. Як жив у печері, потрапив у лапи назґулів, опинився у мордорській в’язниці, тікав з неї через катакомби — а гравцям пропонують пережити ці пригоди.

Я б не сказала, що сюжет якось по-новому дозволяє поглянути на Ґолума чи змінює ставлення до нього. Але гравці можуть обирати бік в роздвоєній особистості героя — і діяти як добріший Смеаґол чи темніший Ґолум, це трохи впливатиме на ігролад.

Геймплей

Починається The Lord of the Rings: Gollum як типовий платформер від третьої особи, на який поступово нашаровується стелс та інші механіки. Візуально гра досить одноманітна — тож розробники явно спробували компенсувати це безліччю рухів. Тут можна по-різному стрибати, ховатися, бігати по стінах, плавати, повзати, навіть трошки душити орків. Ще гра дозволяє трохи покерувати іншим персонажем, і подекуди вести внутрішні діалоги.

Квести теж намагалися робити різноманітними — десь треба бути швидким, десь спритно ховатися, а десь поворушити мізками і розв’язати головоломку.

Проблема лише в тому, як все це реалізовано.

Очевидно, що розробники, які придбали права на таку ліцензію, захотіли зробити проєкт масштабним і красивим — із захопливими катсценами, розмахом локацій і приголомшливим сюжетом. Але на ділі вийшла розмита тьмяна гра, яка весь час підвисає, ламається, а діалоги в кращому разі викликають сміх.

Між потенційно цікавими платформерськими й стелсовими квестами є безліч завдань на кшталт «постійте в черзі», «вертайтесь на місце і закінчіть день біля вікна» чи «ідіть за цим чоловіком».

Ґолум постійно падає і помирає лише через те, що щось заглючило і гра не працює як слід. Він застряє в текстурах, стрибки не виконуються, а камеру хаотично штормить. Розробники певно в курсі того, що локації часто є просто нагромадженням об’єктів однакового кольору — тому додали аж три вказівники, аби гравці краще розуміли, куди йти.

Перше — це звичайні для коридорної гри жовтні позначки (але які ще не завжди помітні в цій темряві). Також можна вмикати спеціальний режим «нюху», який покаже конкретну доріжку (але він працює не завжди, десь є, а десь немає). А головне — це пласка жовта стрілочка, яка весь час висить на екрані й показує напрям.

Якщо вашій масштабній «кінематографічній» грі за $60 потрібна стрілочка на екрані, яка вказує напрям, то, можливо, з цим дизайном рівнів щось не так.

Візуальна частина

У своєму блозі NVIDIA писала, що навіть на потужних відеокартах RTX 4090 гра видає максимум 48 FPS (якщо не вмикати технологію DLSS 3). На ПК з RTX 4080 середня частота — 32 FPS.

Я грала на PlayStation 5, тож можу говорити лише за цю платформу, і на ній гра мала огидний вигляд. Що з рейтрейсингом, що без. Здебільшого доводилося вимикати трасування променів, бо з ним FPS падав так, що проходити гру ставало неможливо.

Графіка у The Lord of the Rings: Gollum відверто застаріла. Це наче запустити гру 2005 року, тільки зробити картинку ще темнішою, а кольори тьмяними й брудними.

Я розумію, що Мордор і підземелля й не мають бути приємними чи яскравими, а Ґолум — це пригнічене і боязке створіння з досить сумною долею. Та я не вірю, що цим можна виправдати художній стиль гри. Атмосфера гнітючості найкраще працює на контрасті. А коли вся гра — це розмиті брудні локації з однаковим наповненням і відверто недбалими персонажами — це радше свідчить про брак смаку чи бюджету. І навіть на «зелених» локаціях просто неба веселіше не стає.

Ось, наприклад, який вигляд мають типові NPC в середовищі:

Чи орки-наглядачі:

І Ґендальф з катсцени:

Інколи гра виглядає так погано, що стає навіть весело — але навряд такою має бути реакція на довгоочікуваний реліз за досить високою ціною.

Висновок

The Lord of the Rings: Gollum видається зразковим прикладом того, як студія замахнулася на епічний масштаб за зірковим твором — і в результаті створила тьмяне й нецікаве абищо. При тому, що за гру відповідали досвідчені розробники, які вміють випускати кмітливі й виразні ігри, але з простішою графікою, нижчим прайсом і вужчою аудиторією. Я щиро співчуваю людям, які мусили закінчувати Ґолума, тестувати й полішити локації та геймплей, тому що післясмак від неї відверто поганий.

У Lord of the Rings: Gollum неважливі вміння гравця, уважність чи ще якісь навички, в ній немає рівнів складності чи особливих викликів. Треба просто іти, дивитися катсцену, розв’язувати головоломку, і так по колу. Милуватися немає чим, більшість персонажів дерев’яні, а сюжет написаний відверто на трієчку. Тож і задоволення від проходження відповідне.

Плюси

  • є окремі фрагменти, де гра видається робочим і пристойним платформером;
  • розробники намагалися розбавити гру різними механіками;
  • інколи діалоги такі погані, що навіть смішні;
  • загалом це добрий зразок того, як не треба робити ігри.

Мінуси

  • сумнівний видавець;
  • застаріла графіка і постійне підвисання анімацій;
  • невдалий дизайн рівнів;
  • грати відверто неприємно і нудно.

3/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось6
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Схожі статті



Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Це все темна магія Саурона винна, що гра вийшла лайном.
От якби описували якусь сюжетну лінію за ельфів і вимолили благословіння Галадріель — все могло б бути в рази краще.

Про візуальну частину це в 4к чи 1080p, стільки кадрів?

там йшлося про 4K, зі 1080 отак:

Виглядає дуже так-собі, деякі фрагменти по графіці ніби мод на моровінд.

Ору з коментарів під відео, але цей то топ: “Listen y’all, The Hobbit was written in 1937, and I personally admire the developers for attempting to capture the same level of graphical power that was available in video games during that period of history.”

по відчуттях десь так само

навіщо там РТХ 4090, якщо весь фрейм — це темрява 😂

Не знаю чого чекали від гри де гг — якесь другоряде мудло

Ну, не все ж протагоністи мають бути лицарями в обладунках) тут проблема далееко не в цьому

Підписатись на коментарі