Епічний масштаб, який не спрацював. Огляд The Lord of the Rings: Gollum
25 травня виходить гра The Lord of the Rings: Gollum — пригодницький екшн у всесвіті «Володаря Перснів», зосереджений на історії Ґолума та його втечі з Мордору. Реліз публікується на ПК й обох поколіннях PS та Xbox, а згодом має вийти версія для Nintendo Switch.
В анонсі розробники пообіцяли епічні пригоди, багато стелсу і дотримання книжкового канону. Чи вдалося їм це і чи варто взагалі грати в «Ґолума», розповідаємо далі.
Дисклеймер
Передовсім треба зазначити, що співвидавцем проєкту є Nacon. Це та сама студія, яка судилась з українською Frogwares і яка досі продає спірачену версію The Sinking City у Steam.
Розробником The Lord of the Rings: Gollum є німецька студія Daedalic Entertainment, відома створенням головоломок (Deponia, Edna & Harvey) і паблішингом ігор від невеликих команд. Наприклад, вона видала Barotrauma, Inkulinati, Unrailed! та купу інших проєктів. А з 2022 року Daedalic стала дочірньою компанією Nacon.
Гра The Lord of the Rings: Gollum коштує у Steam 999 грн, у PS Store — 1799 грн, і більшість цих коштів в той чи інший спосіб підуть в Nacon.
Гаразд, а як щодо самої гри?
Сюжет
Daedalic анонсувала The Lord of the Rings: Gollum у 2019 році, перед тим уклавши угоду з компанією Middle-earth Enterprises, якій належать права на твір Толкіна. Тож розробники гри заявляли, що дотримуються першоджерел і ґрунтуються саме на подіях та образі Ґолума з книги.
У грі його пригоди відбуваються до подій «Володаря перснів», але після того, як Більбо забрав дорогоцінне «золотце». В основі сюжету лежить історія Ґолума, який розповідає Ґендальфу про свої пригоди й нещастя. Як жив у печері, потрапив у лапи назґулів, опинився у мордорській в’язниці, тікав з неї через катакомби — а гравцям пропонують пережити ці пригоди.
Я б не сказала, що сюжет якось по-новому дозволяє поглянути на Ґолума чи змінює ставлення до нього. Але гравці можуть обирати бік в роздвоєній особистості героя — і діяти як добріший Смеаґол чи темніший Ґолум, це трохи впливатиме на ігролад.
Геймплей
Починається The Lord of the Rings: Gollum як типовий платформер від третьої особи, на який поступово нашаровується стелс та інші механіки. Візуально гра досить одноманітна — тож розробники явно спробували компенсувати це безліччю рухів. Тут можна по-різному стрибати, ховатися, бігати по стінах, плавати, повзати, навіть трошки душити орків. Ще гра дозволяє трохи покерувати іншим персонажем, і подекуди вести внутрішні діалоги.
Квести теж намагалися робити різноманітними — десь треба бути швидким, десь спритно ховатися, а десь поворушити мізками і розв’язати головоломку.
Проблема лише в тому, як все це реалізовано.
Очевидно, що розробники, які придбали права на таку ліцензію, захотіли зробити проєкт масштабним і красивим — із захопливими катсценами, розмахом локацій і приголомшливим сюжетом. Але на ділі вийшла розмита тьмяна гра, яка весь час підвисає, ламається, а діалоги в кращому разі викликають сміх.
Між потенційно цікавими платформерськими й стелсовими квестами є безліч завдань на кшталт «постійте в черзі», «вертайтесь на місце і закінчіть день біля вікна» чи «ідіть за цим чоловіком».
Ґолум постійно падає і помирає лише через те, що щось заглючило і гра не працює як слід. Він застряє в текстурах, стрибки не виконуються, а камеру хаотично штормить. Розробники певно в курсі того, що локації часто є просто нагромадженням об’єктів однакового кольору — тому додали аж три вказівники, аби гравці краще розуміли, куди йти.
Перше — це звичайні для коридорної гри жовтні позначки (але які ще не завжди помітні в цій темряві). Також можна вмикати спеціальний режим «нюху», який покаже конкретну доріжку (але він працює не завжди, десь є, а десь немає). А головне — це пласка жовта стрілочка, яка весь час висить на екрані й показує напрям.
Якщо вашій масштабній «кінематографічній» грі за $60 потрібна стрілочка на екрані, яка вказує напрям, то, можливо, з цим дизайном рівнів щось не так.
Візуальна частина
У своєму блозі NVIDIA писала, що навіть на потужних відеокартах RTX 4090 гра видає максимум 48 FPS (якщо не вмикати технологію DLSS 3). На ПК з RTX 4080 середня частота — 32 FPS.
Я грала на PlayStation 5, тож можу говорити лише за цю платформу, і на ній гра мала огидний вигляд. Що з рейтрейсингом, що без. Здебільшого доводилося вимикати трасування променів, бо з ним FPS падав так, що проходити гру ставало неможливо.
Графіка у The Lord of the Rings: Gollum відверто застаріла. Це наче запустити гру 2005 року, тільки зробити картинку ще темнішою, а кольори тьмяними й брудними.
Я розумію, що Мордор і підземелля й не мають бути приємними чи яскравими, а Ґолум — це пригнічене і боязке створіння з досить сумною долею. Та я не вірю, що цим можна виправдати художній стиль гри. Атмосфера гнітючості найкраще працює на контрасті. А коли вся гра — це розмиті брудні локації з однаковим наповненням і відверто недбалими персонажами — це радше свідчить про брак смаку чи бюджету. І навіть на «зелених» локаціях просто неба веселіше не стає.
Ось, наприклад, який вигляд мають типові NPC в середовищі:
Чи орки-наглядачі:
І Ґендальф з катсцени:
Інколи гра виглядає так погано, що стає навіть весело — але навряд такою має бути реакція на довгоочікуваний реліз за досить високою ціною.
Висновок
The Lord of the Rings: Gollum видається зразковим прикладом того, як студія замахнулася на епічний масштаб за зірковим твором — і в результаті створила тьмяне й нецікаве абищо. При тому, що за гру відповідали досвідчені розробники, які вміють випускати кмітливі й виразні ігри, але з простішою графікою, нижчим прайсом і вужчою аудиторією. Я щиро співчуваю людям, які мусили закінчувати Ґолума, тестувати й полішити локації та геймплей, тому що післясмак від неї відверто поганий.
У Lord of the Rings: Gollum неважливі вміння гравця, уважність чи ще якісь навички, в ній немає рівнів складності чи особливих викликів. Треба просто іти, дивитися катсцену, розв’язувати головоломку, і так по колу. Милуватися немає чим, більшість персонажів дерев’яні, а сюжет написаний відверто на трієчку. Тож і задоволення від проходження відповідне.
Плюси
- є окремі фрагменти, де гра видається робочим і пристойним платформером;
- розробники намагалися розбавити гру різними механіками;
- інколи діалоги такі погані, що навіть смішні;
- загалом це добрий зразок того, як не треба робити ігри.
Мінуси
- сумнівний видавець;
- застаріла графіка і постійне підвисання анімацій;
- невдалий дизайн рівнів;
- грати відверто неприємно і нудно.
Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини
9 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів