«Перемога буде гіркою». Розмова про ігри та війну з геймдев-спеціалістами, які захищають Україну

Чи дійсно корисні геймерські або геймдев-навички на війні? Як змінюються пріоритети під час служби в ЗСУ? Чи варто нині українцям створювати ігри про війну? І якою може бути наша перемога? Ми поспілкувалися на ці та інші теми з українськими розробниками ігор, які тепер у війську захищають нашу країну. Публікуємо їхні відповіді.

🟠 Коли ви приєдналися до війська і чи мали такий досвід раніше? Чи стали вам у пригоді геймдевні або ж геймерські навички під час служби?

Олексій, 2D Artist у Plarium Ukraine:

Нині я служу в аеророзвідці: оператор/диспетчер і командир пілотної групи. У наші обов’язки входить розвідка й коригування вогню артилерії. Я був мобілізований 1 квітня 2022-го, раніше військового досвіду не мав узагалі.

Звісно, мої навички стали в пригоді! Досвід роботи за комп’ютером допоміг швидше опанувати програми, необхідні для нинішньої професії: вести пряму трансляцію польотів наших дронів та шукати й коригувати цілі на ПЗ «Кропива».

До цього я працював на ПТРК «Стугна» та був пілотом коптера Mavic 3. А це, на секундочку, пульти дистанційного керування на джойстиках 😁 Таке мені давалося з легкістю, тому нині я там, де я є.

До слова, Олексій веде TikTok та Instagram, де розповідає про своє життя на фронті та дає поради тим, хто тільки збирається у ЗСУ.

Олександр, Lead Developer у Plarium Ukraine:

Тепер моя спеціальність — інженер. Офіційно я водій-розвідник, посада — інструктор з інженерної підготовки та вибухотехніки. Приєднався до ЗСУ 24 лютого (офіційно з 1 березня) 2022 року. Військового досвіду я не мав, але дечого вчився до повномасштабного вторгнення.

Навички в іграх навряд чи дали мені якусь користь, а от знання англійської, інженерні вміння й бажання вчитися та розбиратися в предметі дуже знадобилися.

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv:

Я Senior 3D Artist. Раніше проходив строкову службу; військового досвіду як такого не було, але я вивчав військову історію і займався військово-історичною реконструкцією, тож дещо в темі розбирався 🙂

На цьому етапі війни мені дуже стали в пригоді професійні навички 3D-художника. Нині, наприклад, я роблю моделі кулеметних станків: на виробництві узгоджуємо з конструкторами деталі та запускаємо їх серійно.

Андрій, Multimedia Designer у Plarium Ukraine:

Я начальник служби зв’язків із громадськістю, офіцер управління бригади. Приєднався наприкінці весни 2022-го, військового досвіду раніше не мав. Закінчив військову кафедру як командир взводу зв’язку. Можу сказати лише, що будь-які знання інформаційних технологій у широкому сенсі дуже допомагають.

Сергій, DB QA Engineer у Plarium Ukraine:

Я командир взводу в інженерних військах, до ЗСУ приєднався на початку жовтня 2022 року. До цього військового досвіду не мав — тільки військова кафедра.

Геймерські навички на службі мені не знадобилися. Я не натрапляв на ігри, де треба було викопати взводний опорний пункт чи розгорнути ТММ.

Єгор, UE C++ Developer Pingle Game Studio:

Досвіду військової служби до 2022 року я не мав. Лише закінчив військову кафедру у 2021-му і, як це часто буває, в армію потрапив не на ту спеціальність, яку здобував. Вони обидві пов’язані з логістикою, однак мають різний вид та рівень відповідальності. Місця за моєю військово-обліковою спеціальністю з’явилися потім, через декілька місяців, але чекати так довго в цивільному житті за інтенсивності бойових дій на той час я б просто не зміг.

Та мені не складно було звикнути до військової служби у всіх її проявах. По-перше, я з дитинства доволі часто був у середовищі військових (офіцерів та курсантів), знав, що таке армія зсередини, і в принципі ще в школі розумів, що дорога в армію мені відкрита й навіть протоптана. Проте одної миті між мною та армією постало програмування.

По-друге, у мене був суттєвий туристичний досвід: ще з дитинства школа влаштовувала нам десятиденні тури Кримськими горами, а з 17 років я і сам почав водити компанії друзів у туристичні походи Карпатами.Так я здобував який-не-який досвід управління малими групами, планування, забезпечення й організації операцій, ухвалення рішень у критичних ситуаціях, загартовував характер і витримку — все те, що треба в армії на моїй посаді.

Мабуть, весь мій геймерський досвід уплинув тільки на швидкість друку бойових донесень і різноманітної військової документації. Не відкидаю, що багатьом людям під час повномасштабного вторгнення могло трохи допомогти базове розуміння роботи зброї, яке вони почерпнули з шутерів.

🟠 Чи змінилися за час служби ваші життєві пріоритети?

Сергій, DB QA Engineer у Plarium Ukraine

Пріоритети залишилися колишніми, але змінилося ставлення до життя, зрозумів, що дійсно важливо. Наприклад, одружився, як уже став до лав ЗСУ.

Олексій, 2D Artist у Plarium Ukraine

Мої цілі й пріоритети незмінні: розвиватися й процвітати у своїй галузі, народити дитину, насолоджуватися життям. Але різниця в тому, що зникли страх і метушня.

Коли ти поступово долаєш психологічні бар’єри, бачиш смерть побратимів і неодноразово стикаєшся з прямою загрозою життю — мало що здатне зупинити чи налякати в мирному світі. У мене з’явилися спокій і повага до самого існування й моменту, бо кожен бойовий виїзд може стати останнім.

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv

Я поки що не маю можливості розставляти для себе пріоритети або планувати щось конкретне. На війні це робити доволі складно, бо не знаєш, що з тобою буде завтра...

Єгор, UE C++ Developer Pingle Game Studio

Найбільшим моїм життєвим пріоритетом завжди був розвиток, здобуття нових знань і можливостей, пізнання світу, набуття досвіду для комфортного проживання і принесення більшої користі суспільству. До повномасштабного вторгнення планував продовжити навчання паралельно з основною діяльністю, займатися науковою роботою, але 24 лютого довелося на деякий час про це забути.

Утім, я не хочу, щоб цей період у моєму житті був якоюсь прірвою чи вирваними роками. Намагаюся тут і зараз узяти для себе максимум знань і досвіду та водночас віддати щонайбільше своїх можливостей для наближення перемоги; у повсякденній службі — робити понад норму, щоб швидше повернутися до спокійного життя в рідній країні.

Другий мій пріоритет — це безпека розвитку суспільства, потрібна, як і стабільність та прогнозованість. Серед моїх товаришів багато феноменальних людей, чиї знання і діяльність здатні забезпечити процвітання України. І я не хочу, щоб вони воювали, знали, як це — вбивати чи бодай стикатися з армійською консервативною (і місцями ретроградною) дійсністю. Я тут, щоб хоч трохи зняти з них цей тягар. Але, на жаль, усе більше моїх друзів в армії...

росія підіймає на прапори морок і деградацію, видаючи їх за оманливу стабільність, питання протистояння її експансії світоглядне. Люди з обох боків фронту біологічно однакові, а ментально — зовсім різні.

Андрій, Multimedia Designer у Plarium Ukraine

Пріоритет тепер один: допомогти всім, чим можеш, хоча б на рівні своїх посадових обов’язків, забезпечити успішне виконання поставлених завдань підрозділом. А також узагалі виконувати будь-які доручення та накази, щоб увесь цей механізм функціонував і рухався в правильному напрямку.

🟠 Як гадаєте, чи доречно тепер українським розробникам створювати ігри про війну? І якими можуть / не можуть бути ці ігри?

Олександр, Lead Developer у Plarium Ukraine:

Цілком доречно. Якщо когось особисто зачіпає гра на воєнну тему, пора йти до психолога.

Кожна гра, а особливо про війну, має містити щось повчальне: як-от історія, яку розповідає Call of Duty, чи розуміння, що війна за собою несе, як у This War of Mine, чи симуляція реальної взаємодії, як в Arma. Але підкреслю — це те, що стосується теми «реальних» війн.

Якими ігри не можуть бути? Єдине, що можу сказати, — поганими. Можна робити будь-яку гру, головне, щоб сподобалася гравцеві. І щоб не порушувала законів країни, у якій її розповсюджуватимуть.

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv:

Я вважаю, що в іграх про війну немає нічого поганого. Війна завжди була й буде — і від цього нікуди не дітися. А в хороші шутери й танчики ми й так за нагоди граємо навіть на бойових, тож чому б і ні. Як ці ігри мають виглядати, це вже справа розробника 🙂

Сергій, DB QA Engineer у Plarium Ukraine:

Звичайно, доречно. Це актуальна тема для нашої країни, та й для всього світу.

Єгор, UE C++ Developer Pingle Game Studio:

Не бачу ніяких причин їх не робити. Якщо є попит та бажання, то, звісно, можна.

Ігри — це ж теж мистецтво, як картини чи книги. А мистецтво про війну — дуже хороший спосіб цю війну осмислити, хоч трохи передати відчуття та емоції, історичну пам’ять про пережите. І якщо на українському ігровому ринку через свіжість подій це поки що не так актуально, то на міжнародному було б дуже корисно висвітлити наше бачення війни як її безпосереднього учасника.

Мені подобаються ігри, які мають історичне підґрунтя. Вони діють не просто як інструмент відпочинку, а ще й освічують людину. Здобуття знань і релакс вкупі — це майже 100% зацікавленості «учня», а отже, максимальне засвоєння нової інформації.

Тепер під час вивчення історії широко використовують предмети мистецтва (наприклад, картини, романи, вірші тощо). Вони дають хоч невелике, але відчуття присутності, що ці події не щось далеке, а те, що люди реально переживали. Проте водночас треба розуміти, як з ними працювати, щоб досягнути найкращого ефекту та мінімізувати негативний вплив художніх вигадок. Мені подобається, що під час навчання у своєму другому університеті я почав чути про цікаві спроби вивчення історії через ігри. На мою думку, такий підхід має великий потенціал.

У цьому контексті хорошою грою про війну вважаю Valiant Hearts: The Great War — свого часу вона стала для мене відкриттям. Цю гру цілком можна використовувати навіть в освітніх цілях під час вивчення Першої світової війни. Вона нескладна, без пафосу і спецефектів, але за цією простотою форми ховається великий масив змістового наповнення. Після проходження ти розумієш загальну картину історичного періоду й маєш відчуття, ніби сам його прожив. Мені б хотілося, щоб гра, яка викликає такі емоції, з’явилася і про нашу війну.

Трейлер першої частини Valiant Hearts, а ось наш огляд на продовження гри, яке вийшло цього року

Олексій, 2D Artist у Plarium Ukraine:

Відразу перепрошую за емоцію. Війна — це не круто!!! Це смерть, відчай і пустота, що лякають. Ігри на цю тему нині недоречні й непотрібні. Будь ласка, зробіть гру, де щось треба створити, відбудувати чи виростити 🙏

Розумію, що, можливо, це не так комерційно вигідно, але мені начхати! Майбутнє покоління треба вчити рости й процвітати, а не отримувати задоволення від убивств, хай навіть віртуальних.

Андрій, Multimedia Designer у Plarium Ukraine:

Ігри — один з видів сучасного мистецтва. Чи має право мистецтво на рефлексію? Так, однозначно. Чи буде це доречно, чи вас закенселять у твітері, чи навіть «служба божа» вами зацікавиться (мої вітання контррозвідці СБУ) — залежить лише від реалізації конкретного задуму.

🟠 Чи змінилося, по-вашому, українське суспільство за час повномасштабної війни? Як саме?

Сергій, DB QA Engineer у Plarium Ukraine:

Звичайно. Люди почали розуміти, хто вони, з’явилася самоідентичність. Задумуються над різними запитаннями: чому в такій великій країні зі своєю гарною мовою я розмовляю російською? Чому мені відомий Пушкін, але я не знаю, хто такий Василь Стус? Чому я не розумію історію своєї країни, яка нараховує сотні років?

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv:

На мою думку, суспільство доволі сильно змінилося, а от у який бік — кращий чи гірший, — покаже час. Поки що я бачу, що з’явилась ідентичність суспільства, повага до себе й до України загалом.

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv

Олександр, Lead Developer у Plarium Ukraine:

Не думаю, що змінилося, але дуже хочу помилятися.

Андрій, Multimedia Designer у Plarium Ukraine:

У коротко- та середньостроковій дистанції наше суспільство дуже змінилося, консолідувалося та мобілізувалося. Ми всі звірили годинники щодо ставлення до нашого минулого й до росії, щодо бачення, як будувати державу.

Подивимося, чи вистачить нас на довгу дистанцію. Як скоро з’являться (якщо з’являться взагалі) прибічники дружби з росією? Чи почнемо ми знову толерувати статус-кво, як усередині держави — «хабарчики», «порішати», «откатік», «ну а всі ж так», так і в міжнародних відносинах — «ну, Крим-то наш і росія агресор, але ж через третю країну можна і замовника якогось обслужити, і бізнес відкрити високопосадовцю десь у підмосков’ї»?

Олексій, 2D Artist у Plarium Ukraine:

Більшість згуртувалася, подивилася страху в обличчя і почала давати відсіч, проте залишилися й інші. Війна проявила наше суспільство й кожного окремо, як плівку старого фотоапарату.

Єгор, UE C++ Developer Pingle Game Studio:

Звісно, відбулися зрушення, стандартні для цього масштабу потрясіння. Багато людей переосмислили своє життя, почали цінувати дійсно важливі речі: життя, свободу, друзів, спілкування тощо. Багато «любителів росії» чи інших людей, для кого були прийнятні процеси, які там відбуваються, переосмислили свою позицію під градом ракет з «дружньої» країни. Хоча, на жаль, не всі... У Харкові був випадок: ми йдемо вулицею, а нам назустріч бабуся в червоній шапці, яка каже: «Ой, солдатики, скоро вы умрете». Дякую, бабка.

Головне, щоб суспільство не велося на наративи типу «мир за всяку ціну» чи іншу маячню, щоб не забувало про війну, зберігало готовність і рішучість до боротьби. Бо що більше ми тепер знекровимо ворога, що нищівнішого удару завдамо, то вища ймовірність, що наступної війни вже не буде. В ідеалі завдати росії такої поразки, щоб люди на території цієї країни назавжди забули про війну як метод досягнення своїх цілей. Проте таке перетворення можливе лише у зрілому суспільстві, де цінується життя кожної людини. І наскільки я розумію, у росії поки що такого немає, там існує лише страх за власне життя і повна байдужість до інших.

Цим вторгненням росія тільки вистрілила собі в ногу. Проте, як колись казав міністр закордонних справ російської імперії 1856–1882 років Олександр Михайлович Горчаков, «россия не сердится, россия сосредотачивается». Вони вчаться на помилках, пристосовуються й не відмовляються від своїх цілей, бо у їхніх головах упевненість: як дорого не довелось би заплатити за Україну, вона все ще коштує більше. Ось чому не можна втрачати рішучість у боротьбі з цією пошестю.

Щодо сприйняття військових у суспільстві: скільки я себе пам’ятаю, такого ставлення, як тепер, ніколи не було. У відпустці я побачив, що військові стали для людей уособленням безпеки й спокою, перехожі дякують їм просто на вулиці. Армія в країні стала найзатребуванішою організацією і вже не сприймається як щось другорядне чи непотрібне.

Я пам’ятаю, як до військових ставилися до повномасштабного вторгнення, а особливо до 2014 року, — порівняно із сьогодні, це небо і земля. Нарешті вони зайняли належне місце в українському суспільстві. Я б хотів, щоб те, що чекає на нас після війни, не зіпсувало цієї ситуації, щоб суспільство з розумінням поставилося до ветеранів, які будуть наново соціалізуватися, пристосовуватися до цивільного життя.

Війна не минає безслідно, це відчувають навіть люди в глибокому тилу й навіть європейці, які спілкуються з українськими біженцями. А що тоді говорити про військових, які пізнали весь апофеоз війни, були в немислимих боях і несуть великий тягар? Великою мірою те, як суспільство сприйматиме людей із таким життєвим досвідом, буде одним з визначальних факторів у здатності цей тягар пережити.

🟠 За вашими особистими враженнями, скільки може тривати ця війна і якою буде перемога?

Олексій, 2D Artist у Plarium Ukraine:

Я вірю в наш контрнаступ, хоч розумію, що ми матимемо тільки одну спробу. Тож моє припущення: воєнний стан припинять до кінця цього року, перемога буде зафіксована, можливо, навіть восени, але, ймовірно, введуть особливий період, адже загроза від ворога ще зберігатиметься.

Якою буде ця перемога? Перша хвиля — це радість, вона триватиме недовго. Військових відпустять не відразу: щонайменше через місяць, щонайбільше через три. Друга хвиля — це усвідомлення втрат, ми будемо оплакувати близьких. Третя, затяжна хвиля — відновлення зруйнованого: розмінування й відбудова триватиме не один рік. І, нарешті, четверта хвиля, найважча. Ворог нас згуртував, та чи зможемо ми зберегти цю єдність? Чи не забудемо тих жахіть і чи зробимо правильні висновки? Чи житимемо відповідно до тих зусиль і втрат, що полишили на лінії зіткнення? Я дуже в нас вірю 🙏🇺🇦

Олександр Пікарус, Senior 3D Artist, Wargaming Kyiv:

Складно сказати. Це залежить від низки факторів та подій, які ще не відбулися, але скоро відбудуться. Тоді можна буде конкретніше відповісти. Одне знаю точно: перемога буде важкою.

Олександр, Lead Developer у Plarium Ukraine:

Робити прогнози — невдячна справа. На мій погляд, якщо до зими війна не скінчиться, то це може тягнутися роками. Ба більше, ми воюємо з психічно нестабільними людьми, не здатними аналізувати ціну зусиль і фіксувати збитки, — війна може перерости в ядерний конфлікт.

Перемога (якщо війна не переросте у світову) буде гіркою: багато активних працездатних людей, що виїхали, залишаться за кордоном, а з ними і їхні діти. Населення України скоротиться, кількість непрацездатних осіб суттєво збільшиться.

На мою думку, ворожі країни можуть перетворитися на Північну Корею з постійною загрозою ядерної війни та стати ресурсним придатком нового ворога — Китаю. Без належного контролю керівництво України остаточно узурпує владу, що призведе до обмеження підтримки країн Заходу, додаткового витоку бізнесу й людського капіталу або революції.

Знову ж таки, підкреслю, це особистий погляд простого солдата, у якого обмежений доступ до інформації.

Андрій, Multimedia Designer у Plarium Ukraine:

Нині очевидно, що для нас відкрилося певне вікно можливостей завдяки значному сприянню Заходу та підготовці наших сил сектору безпеки й оборони. Усі чекають на контрнаступ, за результатами якого наші перспективи стануть хоч трохи зрозуміліші.

Ті, з ким я стикаюся серед офіцерського, сержантського та солдатського складу, роблять усе можливе, щоб наблизити нашу перемогу в тому вигляді, в якому ми всі хочемо її бачити.

Сергій, DB QA Engineer у Plarium Ukraine:

Я оптиміст, тому сподіваюся, що ця війна закінчиться якнайшвидше, не пізніше як наприкінці 2024 року. Як саме? Ми виженемо русню за кордони 1991 року, а далі, як казав В’ячеслав Чорновіл, розвалиться «гнила російська імперія».

Єгор, UE C++ Developer Pingle Game Studio:

Наприкінці березня 2022 року я натрапив на фразу, яку, мабуть, багато хто бачив: «35-й день 8-річної війни, яка триває 4 століття»... Бойові дії можуть закінчитися будь-якої миті, але чи зміниться щось у головах росіян? Чи зникне загроза з їхнього боку? Напевно, ні. Внаслідок російського впливу ми забули, що в нас за сусід. Я дуже хочу вірити, що такої помилки ми більше не зробимо.

Перемога на цьому етапі, під час бойових дій, — вихід на міжнародно визнані кордони України 1991 року. Це повністю залежить від нас: чи збережемо тверду рішучість у протистоянні ворогу, наскільки переконливо виступатимемо на дипломатичній арені, наскільки винахідливо зможемо нівелювати наші слабкі сторони, наскільки будемо готові використати всі ресурси для перемоги.

Якщо розглядати цю війну глобально, з її початком далеко в історії, то я бачу два варіанти нашої перемоги: це або розпад російської федерації на малі національні держави, або підняття російського народу на той інтелектуальний і культурний рівень, коли причини війни пропадуть. Перший варіант поки що здається імовірнішим. Ще на початку повномасштабного вторгнення я казав, що йду на останню війну з росією в її сучасному вигляді.

Гарантія нашої незалежності та недопущення нової війни — це свобода кожного громадянина, його активність у побудові суспільства й країни вільних, успішних, умотивованих і згуртованих людей, а також сильна армія та базова військова підготовка для всіх. Ідея в тому, щоб людина сама розуміла, що вона захищає, і мала знання, як це робити. На відміну від ворожих солдатів, боротися для нас — це свідомий вибір. Ми завжди могли скласти зброю й тихо лишатися в окупації, однак ми відстоюємо не тільки життя, а і його спосіб. Тільки ту країну хочеш захищати, у якій прагнеш жити.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини