«М’яка сила». Історія інженера-фізика, який допомагає Paradox писати правильні українські назви в Europa Universalis V

Впродовж останніх місяців у соцмережі X серед української спільноти геймерів став популярним пан Дмитро — фізик, який у своїх тредах розповідає, як комунікує з розробниками Paradox задля правильного українського правопису назв у новій стратегії Europa Universalis V. І це неабияк обурює російських гравців.

Дмитро (побажав не розкриквати своє прізвище), звісно, не єдиний український гравець, який намагається відновлювати історичну справедливість. На форумі, де наші гравці і спілкуються з розробниками, є ще десятки зацікавлених людей, проте Дмитро, видається, найактивнішим — і його приклад вже зараз надихає інших людей впливати на іноземних розробників задля збереження української історії.

Ми поспілкувалися з ним про складність комунікації з розробниками, власну мотивацію робити це, а заразом поміркували, чому такі ініціативи важливі, як треба комунікувати і як «м’яка сила» дозволяє правильно репрезентувати українську історію.

— Чим ви займаєтеся у житті? Ігри лише ваше хобі?

Я фізик і вже 15 років не живу в Україні. Взагалі, на моїй сторінці у X це можна побачити, якщо прокрутити трохи нижче.

Я родом із Сум. У 2010 році мені запропонували навчатися в аспірантурі в Чехії, тож я поїхав до Праги. Там закінчив докторантуру, захистив дисертацію, після чого мені запропонували роботу. Тепер працюю фізиком, можна сказати, інженером-фізиком.

Ігри для мене — це радше хобі, але не єдине. Іноді граю на піаніно, дивлюся футбол, займаюся спортом. Взагалі, останнім часом я граю не так вже й багато. Коли з’являється вільний час, я радше вивчаю матеріали, щоб писати більш обґрунтовані дописи на форумі.

Загалом, ігри ніколи не були якимось головним захопленням життя — я просто звичайний гравець.

— З вашої сторінки стає зрозуміло, що ви — давній шанувальник Europa Universalis. Як давно ви знайомі з серією і чим саме вона вам подобається?

Europa Universalis я відкрив для себе десь у 2018 році. Тобто я не застав ні другу, ні третю частину, і навіть у четверту почав грати не з самого початку — десь за рік-два до пандемії. Випадково натрапив на неї, спробував і мені дуже сподобалося.

Подобається передусім масштабом і часовим періодом — там відбувається надзвичайно багато подій. Гра не сфокусована лише на чомусь одному, як, наприклад, серії Imperator, Victoria чи Crusader Kings. Вона охоплює ширший історичний проміжок, який мені особливо цікавий.

Крім того, у грі є український контекст. На старті кампанії там представлена Литва, можна пограти і за Київ, і за Запоріжжя — не дуже багато, але щось своє, унікальне.

Мені завжди подобалися стратегії, і я зрозумів, що Europa Universalis — мабуть, наймасштабніша гра з тих, у які я грав. Вона дуже деталізована, з великою кількістю провінцій, і це робить її особливо цікавою.

— Що саме спонукало вас звернутися на форум Paradox і рекомендувати розробникам змінювати історично вірні назви тощо? Яка була ваша мотивація?

Спершу треба зробити невеликий дисклеймер щодо цих назв. Я б сказав, що приблизно 80% топонімів у Europa Universalis V із самого початку були цілком правильними. Тобто Київ був написаний як Kyiv, Чернігів — як треба, і загалом усе виглядало добре. У грі було десь 200–300 українських локацій, і більшість із них були в порядку.

Я про це писав, але потім побачив, що деякі люди подумали, ніби я сам усе переробив і «продавив» ці зміни. Насправді моя роль набагато менша, ніж здається. Уже на старті там було зроблено доволі непогано.

Проте були певні проблеми. Наприклад, частина назв на заході України була з польською транслітерацією, на півдні — російською, а деінде замість назви міста стояла назва вулиці. Наприклад, Остер був позначений як Старогородське.

Це пояснюється тим, що в грі понад 30 тисяч локацій, і розробники, звісно, не вводили їх вручну — скоріш за все, використали якусь базу даних, де могли бути старі або неактуальні назви. Тому, скажімо, замість Ніжина було Uniniez, бо це давня назва ще з домонгольських часів.

Одночасно траплялися й цілком радянські чи пізні назви, як-от Комінтернівське в Одеській області чи Красноград. А поруч могли стояти давні топоніми, наприклад Здвижень — теж ще з домонгольського періоду. Тобто усе було трохи перемішано: польські, російські, німецькі транслітерації, комуністичні назви — буквально по кілька з кожного типу.

Окремо була проблема з картою областей — усе було сильно зсунуте. Наприклад, Запоріжжя тяглося аж від Дніпра до Сум, а Слобідська Україна — від Курська до Рівного. Абсолютно все було не на своїх місцях.

Мотивація, власне, виникла тоді, коли 28 лютого вийшов перший девлог із неофіційним анонсом Europa Universalis V. А оскільки EU4 була моєю улюбленою грою, це мене дуже надихнуло.

Перші три місяці я просто читав щоденники, які виходили щосереди, навіть не бувши зареєстрованим на форумі. А десь із травня 2024 року, коли розробники почали щоп’ятниці публікувати карти регіонів і збирати пропозиції від спільноти, я вирішив долучитися.

Це не було так, що я щось «протискав». Розробники самі хотіли зробити все краще до релізу, просто фізично не могли охопити такий обсяг роботи — у команді близько двадцяти людей, і вони реально відкриті до допомоги.

На форумі можна побачити, що в мене більше тисячі повідомлень і понад 15 тисяч позитивних реакцій на них. Серед українців я був, мабуть, найактивніший у цій темі, але не єдиний.

Тобто, хоч у Twitter може створюватися враження, що я один усе переробив, насправді це була така собі командна робота з підтримкою інших учасників. Без них результат був би неможливий.

— Гарний кейс взаємодії розробників із комʼюніті...

Так, протягом цих півтора року розробники активно взаємодіяли з гравцями, тому й почали збирати відгуки та виправлення — як щодо механік, так і щодо назв чи інших деталей гри.

Дуже багато речей вони справді змінили завдяки спільноті. Для цього спеціально запустили так звані Tinto Talks — щотижневі щоденники, основна мета яких була саме в тому, щоб отримати коментарі й зауваження. Інша справа, що не всюди вони встигли довести все до ідеалу, але бажання співпрацювати з гравцями в них точно було.

У травні вони опублікували три регіональні щоденники — Нідерланди, Францію, Іберію — а четвертий був присвячений нашому регіону, який вони назвали Ruthenia, Baltics & Poland. Коли я це побачив, то зареєструвався на форумі, щоб теж мати змогу щось порадити.

Побачене справило непогане враження, але, мабуть, мій перфекціонізм узяв гору — захотілося покращити деталі, ті самі «20%», які можна було зробити точніше. І якщо порівняти першу й оновлену версії карти, то змін справді дуже багато: додали нові локації, виправили купу назв. Хоча деякі речі все одно залишалися неправильними — наприклад, я п’ять разів нагадував, щоб замінили назву вулиці на місто Остер.

«З негативного — було видно, що наш регіон загалом не у пріоритеті. І це частково пояснюється об’єктивними причинами, зокрема рівнем піратства»

По-перше, у Steam для України найнижча ціна у світі. По-друге, я знаю людей, які вже зараз грають у EU5, завантаживши піратську версію. Є навіть ті, хто досі грає у EU4 нелегально, хоча вона на знижках коштує близько 50 гривень.

Тож очікування щодо нашого контенту були невисокими, і в результаті частину матеріалів справді просто скопіювали з EU4 — разом із тими ж старими помилками.

Загалом, треба було розуміти, коли саме варто писати, щоб це не виглядало як спам, і підготувати якісні, аргументовані матеріали: показати старі карти, пояснити, чому певні назви неправильні.

«Основний аргумент був не в тому, що у нас війна і все має бути українською, а в тому, що до України треба ставитися так само, як до інших регіонів»

Наприклад, чеські міста в грі мають чеську транслітерацію — не Prague, а Praha; польські — теж написані польською транслітерацією. І розробники пояснили, що користуються принципом, який вони назвали Wikipedia Standard: відкривають англомовну Вікіпедію, дивляться, як там подана назва — скажімо, Bila Tserkva, а не Belaya Tserkov.

Тож у цьому сенсі розробники, свідомо чи ні, але фактично стали на наш бік. Хоча, звісно, були користувачі, яким це не подобалося, і доводилося аргументовано відстоювати позицію.

— Щодо ваших пропозицій на форумі. Чи був фідбек від розробників? Вони вам відповідали напряму, чи просто тихо додавали ваші правки в гру?

По-різному. На форумі є система автореакцій, і часом я бачив, що на мої дописи реагував головний контент-розробник Paradox Tinto, не модератор, а саме керівник підвідділу, який відповідає за контент і мапу. Він міг, наприклад, поставити позначку «helpful» — мовляв, інформація корисна.

Коли виходить новий пост, він може збирати десятки сторінок коментарів, і з них приблизно тридцять-сорок коментарів отримують відповіді від розробників.

Зазвичай у перші кілька годин після публікації вони проходяться по темі: відповідають, уточнюють деталі, щось одразу виправляють у грі або просто дякують. Мені теж писали — щось на кшталт «дякуємо за матеріал, дуже корисно, взяли до уваги».

Часто вони підкреслювали, що читають усе, але фізично не можуть відповідати кожному. І справді, потім я бачив, що мої пропозиції з’являлися у файлах гри — хоча на форумі реакції не було. Навіть нещодавно я дивився оновлені файли і помітив, що кілька моїх останніх зауважень, на які не було жодної відповіді, уже враховані.

Тобто по-різному буває: іноді вони відповідають, іноді просто тихо додають зміни. Треба розуміти, що активних користувачів на форумі десь дві сотні, а ще приблизно тисяча заходять час від часу і залишають коментарі. Тож відповісти всім неможливо, але видно, що вони справді читають і працюють з фідбеком.

Попри це, на форумі теж не завжди все гладко — модератори бувають різні. Зараз, наприклад, я там навіть заблокований.

— Чому ви заблоковані зараз?

Я вважаю, що цей конкретний бан абсолютно несправедливий, бо трапився через одного неприємного модератора.

Перший раз мене заблокували на три дні — і тут я, чесно кажучи, був винен сам. Я почав публічно обговорювати інших користувачів, яких забанили, а це за правилами форуму заборонено. Тоді все було по ділу.

А от другий випадок інший. Є модератор, який, як на мене, досить упереджено ставиться до тем, пов’язаних з Україною. Він написав, що під час обговорень українських назв «постійно виникають політичні суперечки», тому він автоматично вважає всі пропозиції від українців політично вмотивованими. Я відповів йому спокійно і ввічливо, що це несправедливо, — після чого він просто забанив мене без пояснень.

Я подав апеляцію, бо вважаю цей бан безпідставним. Зараз він діє на місяць — до грудня. Сподіваюся, що його все ж переглянуть, адже це рішення дійсно несправедливе.

— Чи були у вас суперечки з кимось на форумі на історичні теми? Ви також згадували про дискусії з гравцями з Румунії — цікаво, що саме там сталося?

Так, суперечки були. Наприклад, траплялися люди, які стверджували, що слова «Україна» й «українці» — це лише про останні 30 років, і що раніше такого поняття взагалі не існувало. Вони казали, що в грі не повинно бути жодних згадок про Україну, бо це «новий концепт».

У таких випадках я намагався відповідати аргументовано — посилався на карти XVII століття, документи, історичні джерела. Власне, це навіть переросло у своєрідне нове хобі: я почав шукати старі матеріали, наприклад грамоти староукраїнською мовою XIV століття, дивитися лекції про історію мови на YouTube. Це справді затягує.

У дискусіях я завжди намагався підкріплювати позицію доказами, щоб уникати конфліктів чи банів. Я казав: добре, можливо, у XIV столітті ще не можна говорити про націю в сучасному сенсі, але вже з XVII століття, тобто за 200 років до завершення ігрового періоду, цілком можна. Уже від часів Богдана Хмельницького формується національна самосвідомість, про що, до речі, прямо сказано в Конституції Пилипа Орлика.

Такі суперечки траплялися не лише з румунами, а й з росіянами. Дехто намагався довести, що назви мають бути подані «по-російськи», наприклад Kiev замість Kyiv. Але, наскільки я бачив, більшість таких користувачів модератори просто ігнорували або навіть банили, якщо вони переходили межу.

Загалом модерація діяла відносно чесно — банили і тих, хто провокував, і українців, які занадто емоційно відповідали. Я намагався пояснювати, що підхід має бути єдиним для всіх: чехи, словаки, арабські країни — усі мають власні системи транслітерації, і це нормально. Треба просто дотримуватися тих самих стандартів і щодо України.

Тому важливо було показати, що ми не політизуємо тему, а лише хочемо, щоб до українських назв ставилися так само, як до будь-яких інших у грі.

Щодо суперечки з румунами — це, скоріше, вже мем на форумі, ніж реальний конфлікт. Ситуація була такою: у грі є система населення, і розробники на території Молдови спочатку дали перевагу молдовському населенню.

Але за історичними даними там у певні періоди було досить багато слов’янського населення. Через це почалася величезна дискусія — сторінок на десять-п’ятнадцять, кожна по двадцять коментарів. Зібралися я, ще кілька людей, і кілька користувачів із Румунії. Почали кидатися джерелами, книжками, сперечалися, кого тоді було більше — слов’ян чи румунів.

І масштаб цієї суперечки просто вийшов за межі здорового глузду, бо мова йшла буквально про маленький регіон — десь на межі Буковини. У підсумку розробники вирішили зробити компроміс: позначили там змішане населення — умовно 30% одних, 60% інших, десь 45% до 55%, тобто розподілили все приблизно порівну.

Тож у результаті ця тема стала своєрідним жартом серед користувачів — таким локальним мемом про те, як люди можуть серйозно сперечатися через маленьку ділянку карти.

— Як ви ставитеся до модифікації гравця з рф, який змінює українські назви на їхній російський правопис?

Чесно кажучи, ніяк — я на такі модифікації не звертаю уваги. Я займався своїм регіоном і працював над більшістю деталей гри. Писав не лише про назви, а й про механіки, наприклад, як рахуються ринки та інші аспекти, і за це мені навіть Йоганн кілька разів відповідав «good idea». Проте основна моя робота була сфокусована на історичних і топонімічних корекціях.

Щодо інших територій — інколи я все ж надсилав пропозиції, зокрема, деінде на сході були сучасні російські назви, які не відповідали історичному періоді у грі. Зокрема, періоду під владою Орди — я пропонував використовувати тюркські назви, більш природні для того часу.

Також я працював над тим, щоб локації змінювали назви залежно від власника. Наприклад, Миколаїв, коли він у складі української держави, міг би називатися Виноградна Криниця — це історична назва, зафіксована на картах. Розумію, що багатьом це не сподобається (сміється), але насправді це важливо, якщо це історичний контекст.

— Чому для вас було важливо відновити справедливість щодо історичних назв і карт?

Я завжди думав, що хочу грати у гру, де все буде зроблено правильно. Трошки жартую, але водночас це й серйозно — як я і казав вище, мені було б приємно, щоб до нашого регіону ставилися так само як до інших. Там, де поляки, чехи чи араби мають власне написання і відповідні стандарти, хотілося, щоб і Україна була представлена коректно.

Глобально я бачив у цьому ще й культурну місію. Як S.T.A.L.K.E.R. популяризував українську культуру через гру, так і Europa Universalis V може поширювати нашу історію у світі. Це потенційно флагманський проєкт серед стратегій на найближчі десять років.

Особисто я хотів показати, що Київ — це Київ, на всіх мовах у грі. Якщо допустити русифікацію назв зараз, через 10–12 років це може призвести до поступового заміщення історичної назви.

Також я думав про принцип розробки EU5: вони часто копіюють матеріали з EU4, тож якщо зараз закласти правильні назви й наративи, у майбутніх іграх це буде переноситися автоматично. Моє завдання було радше культурним — зробити приємнішим сприйняття карти. Це своєрідна «м’яка сила», щоб гравці десятиліттями бачили Київ на мапі і звикали до правильної назви.

— Чи є у вас бажання продовжувати відстоювати нашу історію для інших майбутніх стратегій чи історичних ігор, чи це все ж поради саме для Europa Universalis?

Якщо чесно, на інших іграх у мене, мабуть, не буде часу. Це не моя професія, а лише хобі на вільну хвилинку. Навіть для Crusader Kings чи Victoria 3, на яких я теж трохи грав, просто бракує енергії.

Тому я сконцентрувався на своїй улюбленій грі — Europa Universalis V — і направив сюди свої можливості. Продовжувати, можливо, буду: якщо розбанять на форумі швидко, зможу повноцінно продовжити; якщо ні — то з грудня планую зайнятися створенням модифікації.

Насправді виправлення мапи, які я пропонував, були переважно косметичні. Більшість гравців, навіть не перфекціоністів, не помітять, що деякі містечка використали старі стандарти транслітерації 2011 року, або що окремі локації мають німецькі чи польські назви замість українських. Але для мене це важливо — дрібниці мають значення.

А щодо власної модифікації — вона також буде присвячена правильним назвам та мапам. Я ніколи раніше не робив моди, але сподіваюся, що розробники зможуть використати мої напрацювання: мод готовий, і вони зможуть просто скопіювати зміни без додаткових зусиль. Вони також підтвердили, що надалі будуть безкоштовні оновлення гри, і що підтримка контенту триватиме. Тому мод стане, скоріше, тренуванням і допоміжним інструментом, щоб пропозиції легко впроваджувалися в гру.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини