Значущість незначущого, подорож у часі та психологічні негаразди. Огляд гри Eternal Threads

«За 900 років подорожей крізь час та простір
я жодного разу не зустрів когось,
хто не був би важливим»
(11-й Доктор Хто)

Чи думали ви колись, яким би було життя, якби в певний момент ви ухвалили інакше рішення? Пішли з другом в бар, а не лишилися вдома, поділилися з не дуже близькою людиною тим, що вас мучить, а не змовчали, розказали про свої проблеми, а не намагалися вирішити їх самотужки? Просто зробили інакшим один із сотень повсякденних, здавалося б, неважливих виборів. Що б сталося, якби... Гра Eternal Threads саме про це, але почнімо спочатку.

Eternal Threads — однокористувацька пазл-гра про маніпулювання часом, вибори та їхні наслідки — дебют ліверпульських інді-розробників Cosmonaut Studios, над яким вони працювали з 2016 року. Гра розроблена на Unity, а її реліз стався 19 травня 2022 року на PC, PlayStation 4 та Xbox One. Вона не має української локалізації, проте з впевненим Upper-Intermediate у вас навряд чи виникнуть проблеми зі сприйняттям сюжету та діалогів.

Сюжет

На початку гри ми дізнаємося, що людство зламало світ. Ранні експерименти подорожей у часі призвели до викиду великого обсягу радіації до його потоку. Радіоактивні частинки змінювали численну кількість незначних, на перший погляд, рішень протягом усієї історії. Та з погляду вічності немає нічого неважливого. Тож результат — радіаційний жах для людства.

Наш персонаж — Сорок Третій — один з тих, хто намагається відновити потік часу: хірургічно змінити минуле, запустити ефект метелика та врятувати майбутнє. Його єдина зброя та інструмент — першопричина катастрофи — подорож у часі.

Сорок Третій вирушає на одну зі своїх місій у далекий 2015 рік. В одному будинку десь у Великій Британії сталася пожежа, що забрала життя шести мешканців — орендодавця та його друзів-орендарів. Ми мусимо врятувати їх всіх, а разом з ними, можливо, й усе людство.

Прибувши до місця трагедії, Сорок Третій під керівництвом дотепного куратора розставляє по дому прилади, які дають нам змогу відтворити момент трагічної пожежі, а також події протягом тижня, який їй передував.

Ще до початку треба обрати, у який сюжет ви хочете зануритися — повний, на 197 подій, під час яких можна змінити 54 рішення; або ж скорочений — на 121 подію з 37 виборами.

Геймплей

Етап навчання у грі простий і зрозумілий. Ми дізнаємося, що в арсеналі Сорок Третього є маніпулятор часу. Він відкриває хронологічну шкалу подій, які вже відбулися, та тих, які потенційно могли би статися, якщо в різні моменти змінювати вибір героїв.

Усі історії можна переглядати у будь-якому порядку. Щоправда, подивитися одразу всі 7 днів від початку до кінця за хронологією і без прогалин у вас не вийде — деякі з подій відбуваються у закритих локаціях, ключі та підказки до яких потрібно шукати в інших днях.

Лише у чверті подій перед нами постає вибір — залишити так, як вчинив герой початково, чи зробити інакше.

Альтернативні рішення впливають на шкалу часу, і ми бачимо, на яких подіях це відбилося, причинно-наслідковий зв’язок. Переглядати історії за таким принципом навіть цікавіше.

У певний момент стає важкувато від міксу епізодів, та Сорок Третій дбайливо нотує головне з кожної події та допомагає нам не загубитися. До речі, спостерігати за його записами — окреме задоволення. Після перегляду кожної історії намагаєшся вгадати, як же він її назве. Це подекуди смішить або вражає місткістю короткої фрази.

Середовище

Протягом усієї гри ми перебуваємо в будинку або на його подвір’ї (яке вам доведеться відкривати самотужки). Коли обираємо певну подію, маніпулятор сповіщає, де саме її шукати. Тож блукаємо кімнатами, переміщуємося між поверхами, мандруємо часом, програємо маленькі шматочки повсякденних подій життя цих «звичайних людей» та складаємо з них пазл.

Ми бачимо героїв радше як цифрових привидів, і в атмосфері будинку, що постраждав від пожежі, це додає пікантності, та до цього швидко адаптуєшся.

Середовище будинку зроблено якісно. Кожна кімната багато розповідає нам про героя, який у ній мешкає, знайомить ближче з його характером, діяльністю та смаками. Дрібні деталі на кшталт брудного посуду чи розкиданих речей посилюють відчуття, що маємо справу з реальними неідеальними людьми.

Багато деталей у домі занурюють в атмосферу десятих: плакати на стінах, музика, дизайн рекламних буклетів. Ідеально для тих, хто ностальгує за цим часом.

Будинком також розкидані підказки. Та вони дещо змінюються, залежно від часової точки, у якій ми перебуваємо. Якщо ви вже обійшли кімнати та проглянули всі предмети, які можете взяти, не варто думати, що не доведеться робити це знову. Так, рухаючись у часі, ми можемо прослухати голосову пошту на телефонах мешканців будинку або прочитати їхні нові смс. Це наштовхує на ідеї щодо рішень, які ухвалюємо, та глибше розкриває сюжет. До речі, на Steam є окреме досягнення для тих, хто прослухає всі голосові повідомлення.

Наратив

Найпотужніша Eternal Threads саме у її наративі. За цей тиждень ми проживаємо події разом з героями, що наповнює емпатією до них.

Головне тут — це діалоги, і вони насправді майстерно прописані. Ми дізнаємося про страхи героїв, їхні сварки, дитячі травми, відкриваємо нові рівні довіри, розбираємося у негараздах та психологічних проблемах. Токсичні стосунки, самопошуки, неможливість себе пробачити, сімейні кризи та хвороби. Ви переглядаєте ці історії, як інтерактивне кіно, і здається, що їх насправді може проживати хтось із ваших знайомих або й ви самі. І це, ймовірно, може багатьох зачепити, проте гра видається радше терапевтичною. Вона нагадує нам, що людина не здатна і не повинна бути ідеальною. Вчить нас, що інколи вибір, який видається менш правильним чи моральним, може мати кращі наслідки. Або ж навпаки.

А вустами героїв подекуди звучать мудрі фрази, які хочеться запам’ятати чи які б вам могла сказати близька людина або випадковий співбесідник на вечірці.

Змінюючи хід історії, ми поступово рятуємо героїв. Місія завершиться, коли всі шестеро залишаться живими. Та будьте обережні, у прагненні досягти цього можна випадково щось змінити та знову приректи на смерть тих, кого ви вже врятували.

Зберігши життя усіх мешканців будинку, Сорок Третій крізь час і простір повертається до командного пункту. Туди, де, мабуть, отримає нову місію, про яку ми вже не дізнаємося.

Гра розрахована лише 7–9 годин геймплею. Тож, обережно, ви можете відчути легке розчарування через те, що вона закінчується. Хотілося б, щоб розробники дали можливість прожити нам ще кілька різних історій. Проте це лише побажання, та аж ніяк не мінус для гри.

Підсумок

Eternal Threads — якісна драма, комедія та трилер в одному флаконі з глибоким і цікавим сюжетом, від якого важко відірватися. Геймплей з маніпулюванням часу — чудова ідея, яка стане до вподоби фанатам фізики та наукових документалок. Гострота її відчуттів не в динамічному екшені, а в надрах давно знайомих емоцій, у які ми занурюємося за години гри. Вона змушує рефлексувати, проводити паралелі зі своїм життям та дарує нове відчуття значущості повсякденних дрібних подій, які ми звикли вважати неважливими. Якщо ви готові до психологічної подорожі часом і того, щоб світити її ліхтарем у темні кутки вашої особистості — сміливо вмикайте гру, ви не пошкодуєте.

9/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини