Якісний, але не революційний сиквел. Огляд Dying Light 2: Stay Human

Днями виходить друга частина Dying Light — гучного польського зомбі-екшену від студії Techland. Сиквел подолав виробниче пекло і розгубив більшість початкових обіцянок розробників. Втім, йому є чим здивувати. Ми вже пройшли гру і ділимося враженнями.

Що передувало Dying Light 2

Польська студія Techland пройшла довгий шлях в ігровій індустрії. До 2011 року найвідомішими проєктами команди були дві частини Call of Juarez. Потім вона випустила Dead Island — середній зомбі-екшен, який у першому трейлері замаскувався під горор. Користувачі очікували побачити гнітючу гру про жахіття виживання на тропічному острові, де почався локальний апокаліпсис. А натомість отримали анітрохи не страшний бойовичок, де просто весело вбивати ходячих мерців, особливо разом з друзями.

Попри стриману зустріч, Dead Island стала для Techland надзвичайно важливим проєктом. Студія випробувала себе в жанрі зомбі-екшенів, здобула цінний досвід і зрозуміла, куди рухатися далі. Вона вирішила створити нову гру про ходячих мерців, але з паркуром, відкритим світом та збільшеною кількістю механік. Так народилася Dying Light, яку зустріли набагато тепліше, аніж Dead Island. На думку окремих користувачів, Techland випустила найкращу гру про зомбі в історії, а у світі, де існує Left 4 Dead, це висока похвала.

Хороші оцінки та мільйонні продажі не залишали сумнівів, що поляки зажадають зробити сиквел. Здогад підтвердився на Е3 2018, коли в межах презентації Microsoft знаменитий сценарист Кріс Авеллон представив Dying Light 2. Тоді письменник описав гру, як крок уперед і вгору, в порівнянні з першою частиною. Він розповів, що у проєкті з’явиться матриця виборів, а дії користувачів впливатимуть на відкритий світ. Проте наступні три роки внесли значні коригування у сиквел.

Через скандал із сексуальними домаганнями Techland перестала співпрацювати з Авеллоном. А розслідування The Gamer довело, що гра була у виробничому пеклі. В результаті проєкт значно перекроїли. Рекламні презентації та попередні огляди Dying Light 2 дали чітко зрозуміти: жодної складної матриці виборів у сиквелі немає. Натомість є всі елементи першої частини, які розробники покращили, доповнили та відполірували. Чи вистачить цього, щоби рекомендувати гру до покупки? А ось зараз і розберемося. Редакція GameDev DOU пройшла Dying Light 2 Stay Human і докладно розповіла про новий зомбі-екшен в огляді.

Techland прокачала сюжет

Отже, у нас тут знову навала ходячих мерців, тільки тепер уже не локальна. Епідемію в Харрані з першої частини вдалося зупинити, але потім був створений новий вид вірусу THV. Його розробили у військових цілях, проте зараза швидко вийшла з-під контролю. Вона почала масово перетворювати людей на мутантів і знищила земну цивілізацію. Цю подію у світі Dying Light 2 назвали Падінням.

Зомбі-апокаліпсис змусив людей збитися в анклави — невеликі поселення вцілілих. Сполучною ланкою між ними стали пілігрими, до числа яких належить і головний герой Ейден Колдуелл. Сюжет гри розпочинається через 15 років після Падіння. Протагоніст довгий час бігав між поселеннями, щоб знайти інформацію про свою зниклу сестру Мію. І ось він нарешті отримав надійну зачіпку. Пошуки привели Ейдена до Вілледора — останнього уцілілого міста. Тут головний герой повинен знайти єдину рідну людину, зустрітися з давнім ворогом і взяти участь у місцевих фракційних протистояннях.

Сюжет — одна з головних переваг Dying Light 2. На відміну від першої частини, у сиквелі за історією із задоволенням спостерігаєш до останньої секунди хронометражу. Гра вміє показати цікаві конфлікти, моменти особистої драми та напружені епізоди, в яких переживаєш за долю персонажів. Більшість героїв Dying Light 2 добре прописані та повністю відповідають антуражу постапокаліпсису. Вони викликають широкий спектр емоцій — від симпатії та поваги до ненависті та огиди. Techland постаралася наділити особливостями характеру навіть другорядних персонажів, які з’являються у побічних квестах. Саме завдяки героям світ гри відчувається живим, хоча всюди панують розруха та занепад.

Окрема хвала сценаристам за експресивні та натуральні діалоги. Персонажі спілкуються саме так, як мають за умов зомбі-апокаліпсису. Вони не соромляться жартувати або використати міцний вислів для опису ситуації. Місцями нецензурної лексики стає дуже багато, але загалом слухати бесіди між героями — окремий кайф. Саме грамотні діалоги допомогли добре розкритися персонажам.

Загальні мотиви сюжету не можна назвати оригінальними. Користувачам знову розкажуть про експерименти, помсту та труднощі виживання. Проте всі вчинки персонажів демонструються у межах сірої моралі. Історія постійно змушує переосмислити ті чи інші події з урахуванням нової інформації. І часто навіть у найзапекліших негідників виявляється цілком пристойна і зрозуміла мотивація. Виходять такі собі гойдалки, коли ставлення до дій героїв регулярно змінюється. Це вносить інтригу і нерідко викликає подив. Виникає бажання дізнатися, які ще сюрпризи заготовлені у сюжеті.

До всіх вищезгаданих переваг оповіді додається варіативність. Окремі рішення створюють суттєві розвилки і навіть відкривають доступ до певних завдань. Тобто вибір справді має значення, адже він впливає на частину подій та загальний перебіг історії. Кінцівок теж підготовлено декілька, тому користувачам знадобиться пройти гру хоча б двічі, щоб побачити основну частину контенту. Система чимось нагадала The Witcher 2: Assassins of Kings, хоча у Dying Light 2 розгалужень більше. Подекуди історія рухається лінійно, незалежно від попередніх рішень, але потім вона знову починає петляти. Тому варіативність можна назвати черговою перевагою наративної частини сиквелу.

Перераховані вище похвали дають зрозуміти, що Dying Light 2 можна купувати вже заради однієї історії. Однак в оповіді є й мінуси, причому деякі з них дуже суттєві. Окремі сюжетні епізоди відчуваються зайвими. Якщо викинути ці шматки, історія стане тільки кращою, підвищиться загальна динаміка. Основним місіям також бракує різноманітності у постановці. Іноді розробники дають взяти участь у напружених погонях з паркуром і уміло нагнітають обстановку, але загалом незвичайних ситуацій не вистачає. Завжди потрібно кудись пробратися, побитися, пройти платформовий етап або використати стелс у темних тунелях. В одноманітність гра не скочується, але винахідливості в цьому аспекті забракло.

Останній недолік — проблеми з логікою. Історія містить моменти, коли персонажі телепортуються між локаціями та повідомляють, що виконали конкретне завдання, хоча взялися за нього хвилину тому. Це вибиває із занурення та створює присмак фарсу. І хоча логічні нестиковки спостерігаються нечасто, все одно незрозуміло, чому розробники не позбулися їх.

Не «Відьмак 3», але близько

Світ Dying Light 2 має таку ж структуру, як у першій частині. Він поділений на два великі регіони, які мають кілька районів. Спочатку користувачам доступний лише перший, а другий відкривається приблизно на середині сюжету. Тоді ж стають доступні швидкі переміщення, але тільки між станціями метро, ​​розкиданими по карті. Причому окремі з них є мало не аванпостами. Всередині потрібно убити всіх ворогів, дістатися генератора та увімкнути електрику, щоб станція відкрилася.

Стандартні табори розбійників теж з’явилися в Dying Light 2. Під час їхньої зачистки треба вбити ватажка бандитів, а потім встановити контроль над тотемом. Заняття не дуже цікаве — грінд, та й годі. І це не єдина нудна активність. У списку також обшук армійських конвоїв, походи в темні зони за цінною здобиччю, сутички з особливими зараженими та рейди в лабораторії заради контейнерів з інгібіторами. Останні потрібні для прокачування здоров’я та витривалості.

Ці скрині трапляються і під час дослідження світу, але вони завжди добре заховані. Гравцю лише повідомлять, що поруч є контейнер, а далі залишається «пилососити» місцевість. І нерідко пошуки дратують, адже забирають купу часу. До категорії грінду належать і випадкові події. Зазвичай вони зводяться до порятунку вцілілих від зомбі або бандитів. Такі активності ми рекомендуємо просто ігнорувати, оскільки нагорода за них мінімальна. А якщо часто відволікатися на випадкові події, то Dying Light 2 швидко набридне своєю одноманітністю.

Добре хоч проєкт не обмежується згаданими заняттями. У ньому вистачає й якісного контенту, наприклад, другорядних завдань. Усі вони намагаються розповідати невеликі історії, а інколи квести навіть дивують несподіваними поворотами. Частина місій виконується лише у нічний час, коли виходити надвір небезпечно. Ейден може протриматися у темряві лише певну кількість часу — близько п’яти хвилин на старті гри.

Далі показник зростатиме разом із підвищенням здоров’я та витривалості. Таймер також відновлюється за допомогою спеціальних предметів і біля джерел ультрафіолету. Вони є в безпечних зонах і притулках нічних бігунів, які також відкриваються під час подорожей світом. Отож, спочатку обмеження на перебування в темряві напружують, змушують боятися і планувати маршрути. Однак пізніше запасаєшся потрібними предметами, розблоковуєш карту і сміливо виходиш на нічні прогулянки. Навіть якщо раптом плакальники — особливі зомбі, які піднімають на сполох, — скличуть заражених і почнеться погоня, то втекти від неї буде нескладно.

Решта активностей — це випробування паркуру, платформові завдання, коли потрібно зрозуміти, як дістатися до скрині зі здобиччю, і вже згадане відкриття безпечних зон. Вони виконуються по дорозі на завдання і загалом не приїдаються. Головне, що Techland пішла стопами «Відьмака 3» і додала в Dying Light 2 багато добротних побічних завдань. Навіть якщо ігнорувати всі активності та брати учать лише у квестах, то контенту вистачить на цілих 50 годин. І це буде із задоволенням витрачений час. Бракує хіба що сторонніх ланцюжків доручень з об’ємними сюжетами. Всі додаткові місії стоять окремо і містять лише невеликі історії.

Ейден Колдуелл, що живе на даху

Один із двох центральних геймплейних елементів Dying Light 2 — це паркур. Розробники розуміли важливість переміщення у новій грі та постаралися значно його покращити. Пересування стало більш динамічним та різноманітним. Персонаж добре реагує на команди, а дизайн місцевості зроблено так, що гравець завжди бачитиме оптимальні маршрути. На вулицях є багато точок для переходу на дахи. А бігати по будинках — одне задоволення. Процес супроводжується почуттям швидкості та польоту, коли Ейден вкотре стрибає на велику дистанцію. Розробники також додали різні стовпи, трампліни, троси та подушки для м’якого приземлення. Techland явно намагалася зробити паркур безперервним, і у неї це вийшло.

Спочатку Ейден вміє тільки швидко бігати і стрибати, але завдяки прокачуванню кількість акробатичних етюдів зростає. З’являються підкати, перекиди після падінь з висоти, біг по стінах і вертикальних поверхнях, розворот на 180 градусів у повітрі та багато іншого. Навички в Dying Light 2 розділені на дві гілки: бій та паркур. Гравець отримує очки досвіду за участь в активностях та різні дії. Добре пробігся по дахах та виконав кілька стрибків — отримуєш бонус до акробатики. Убив натовп заражених — виросла смужка бойового прокачування. Завдяки такому підходу персонаж покращується природним чином. Достатньо просто брати участь у заняттях, які сподобалися користувачеві. І головне, що прокачування реально поглиблює геймплей, роблячи його різноманітнішим.

Паркур — це лише один варіант пересування. У другій половині гри відкриється регіон із купою висоток. І щоб користувач міг підніматися на дахи хмарочосів, йому дадуть параплан та гачок-кішку. Останній дозволяє чіплятися за об’єкти, розгойдуватися та стрибати. Більше жодних «вистрілив і притягнувся», як у першій частині. А легкий в управлінні параплан — це взагалі благодать. Почуття польоту змушує постійно шукати низхідні потоки повітря, щоб піднятися і швидко дістатися потрібної точки.

У плані системи пересування та паркуру Dying Light 2 на голову перевершує першу частину. Єдине, що зазначимо — необхідність полірування. Іноді Ейден чудує та перериває серію акробатичних трюків. Наприклад, не дотягнеться до балки або не зачепиться за неї з незрозумілих причин. Посилений стрибок, який купується у дереві прокачування, теж потрібно підтягнути, а то він виконується через раз. Techland варто напилком відшліфувати цей аспект, і тоді паркур в Dying Light 2 буде просто шикарним.

Круто, багато і легко

Насамкінець розглянемо бойову систему в сиквелі. Основа битв перекочувала з першої Dying Light: головний герой може завдавати звичайні і важкі удари, ставити блок, робити ривки вбік і відбивати атаки, щоб приголомшити ворога. Інші здібності набуваються завдяки прокачуванню. Наприклад, з’являється можливість викликати ударну хвилю або розбити голову супротивника об землю після стрибка з висоти. Окрема гілка навичок присвячена бойовому паркуру. Ейден може перестрибувати через приголомшеного ворога, щоб завдати удару з двох ніг іншому противнику. Це дуже видовищно, хоча практично куди простіше ухилятися і атакувати після випаду суперника.

Як і у випадку з паркуром, прокачування розширює бойову систему і робить її більш варіативною. У гравця з’являється широкий вибір можливостей, а такий підхід завжди вітається. Не менш важливо відзначити загальні відчуття від битв. Соковите відрізання кінцівок, літри крові, удари з уповільненням часу — все це перетворює сутички на такі собі бойові танці, які зовсім не приїдаються. Ворогів також варто похвалити: люди намагаються ухилятися, роблять хибні випади та добре реагують на влучення. Щоправда, натовпом вони не атакують, що трохи псує враження.

Зате зомбі не соромляться перти на гравця цілою ордою. Кількість спеціальних заражених у сиквелі трохи зросла. У проєкт перекочували бігуни, стрибуни, громили, руйнівники та плакальники з першої частини. А компанію їм склали ревенанти, баньші, плювальники та чарджери. Кожен вид зомбі має свої особливості, які критично важливо враховувати в бою. Знання навичок заражених допоможе побудувати переможну тактику битви.

Щоб посилити бойові вміння героя, потрібно підібрати відповідне екіпірування. Ейден має шість комірок під одяг, який ділиться за спеціалізаціями. Гравець може перетворити героя на бійця ближньої або дальньої дистанції, «танка» та медика. Класи підкреслюють особливості персонажа, що найважливіше в кооперативі. Але оскільки екіпірування змінюється будь-якої миті, ніхто не заважає перебудуватися. Система загалом вийшла простою та гнучкою.

Для зброї в Dying Light 2 відведено чотири комірки. Вона ділиться на ближній та дальній бій. У першу категорію потрапляють всілякі одноручні та дворучні сокири, молоти, булави, мачете та інше. А в другу — луки, арбалети та кілька особливих одиниць зброї. Все спорядження у проєкті має градацію якості — від звичайної до легендарної. Гра не соромиться винагороджувати користувача хорошим екіпіруванням, якщо він бере участь у різних активностях і обшукує оточення.

Предмети та компоненти валяються в Dying Light 2 на кожному кроці. З ресурсів створюються корисні допоміжні речі, наприклад, УФ-ліхтарі та коктейлі Молотова, а також модифікації зброї. Для крафту потрібно купувати креслення, а потім покращувати їх у спеціальних майстрів у безпечних зонах. Моди зроблять будь-яку сокиру або молот набагато сильнішими, тому варто використовувати спорядження високої якості з гніздами для покращень. Як уже говорилося вище, із його пошуками проблем немає. Причина цього — відсутність ремонту зброї. До улюбленої сокири чи катани краще не прив’язуватися, адже вона все одно зламається. Однак в інвентарі завжди буде заміна, а модифікації можна створити заново. Загалом такий баланс видається прийнятним.

І ось ми так сильно розхвалили бойову систему, але в ній все ж таки є важлива вада. Як з’ясувалося на практиці, якщо шукати спорядження та виконувати побічні квести, сутички стають надто легкими. Відчуття виклику губиться, і лише окремі битви в сторонніх завданнях та погоні 3–4 рівня змушують трохи попітніти. А особливі зомбі та сюжетні боси «лускають» після серії соковитих ударів. Описана проблема закладена в фундамент гри, тому від неї не вийде легко позбутися.

Трохи про графіку, музику та баги

На PlayStation 5 Dying Light 2 має гарний вигляд. Особливо хочеться похвалити деталізацію, освітлення та тіні. Стилістика створює відчуття занурення в середньовічний апокаліпсис, що теж добре відбивається на атмосфері. До недоліків можна віднести використання однакових асетів будівель і окремі лицьові анімації. Але це все дрібниці, порівняно з багами. Ми зіткнулися зі зникними діалогами, неправильно налаштованою колізією, зламаним тригером в одному із завдань та вильотом. Тут важливо враховувати, що гра проходилася без патчу першого дня, та й проблеми не назвеш колосальними. Проте неприємний осад залишився.

Натомість із музикою у грі повний порядок. Саундтрек тонко підібраний під різні моменти. Особливо добре підкреслюються драматичні епізоди та сцени тривожного затишшя. Музика завжди додає потрібний тон подіям на екрані, і за це варто зняти капелюх перед композитором Олів’є Дерів’єром.


Висновки щодо Dying Light 2 будуть дуже простими. Це 8 з 10 балів — добротна гра, яка чудово тримається у своїх межах. Вона не намагається здійснити революцію, але пропонує зануритися в якісний сюжет і багатий геймплей з безліччю покращень у порівнянні з першою частиною. Сиквел гідний купівлі щонайменше зі знижкою. Але навіть якщо придбати його на релізі, шкодувати навряд чи доведеться.

8/10

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини.

👍ПодобаєтьсяСподобалось8
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

2 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Оффициально игра выходит 2 февраля, завтра. Даже учитывая, что вы, как и определенное количество стримеров, получили ранний доступ к игре 2 февраля, то сутки — это, как по мне, неимоверно маленькое количество времени, чтобы пройти игру, вникнув в детали.

Максимум, что можно сделать, ИМХО — галопом по Европам побегать, и сложить какое то поверхностное мнение, чтобы написать статью одним из первых — чтобы вашу статью прочитало как можно большее количество людей.

Ребят, серьезно — там с учетом побочных квестов заявлено где то сотня часов минимум.

Неужели вы смогли сложить адекватное, обьективное мнение за столь короткий периуд?

Больше похоже на хайп, чтобы быть одними из первых ревьюеров

Вы хотели сказать, что игра выходит 4 февраля, а не второго? Вчера, 2 февраля, спало эмбарго на публикации. Саму игру мы получили две недели назад. Так что время на прохождение у нас было.

Підписатись на коментарі