«Для мене важливо, щоб ціна перемоги не була зависока». Development Director Frag Lab про те, як компанія вибудувала власну систему волонтерства

Нещодавно ми спілкувались з CEO геймдев-компанії Frag Lab Максимом Дембіком, який розповів про свою службу в теробороні та евакуацію компанії. Після масштабного вторгнення росії в Україну Frag Lab не лише продовжила свою роботу, а й почала збирати кошти на допомогу армії. Спочатку там не планували масштабно волонтерити, але коли побачили, як швидко знаходять необхідні (та навіть більші) суми, змінили думку. Development Director і Co-Founder Frag Lab Пилип Дзюба розповів про основні напрями роботи компанії на волонтерському фронті, про те, як бізнес-практики допомагають впорядкувати цю діяльність і чому компанія заснувала власний фонд.

«Планували закупити кілька тепловізорів для армії: за перші два дні зібрали 200 тисяч гривень». Як у Frag Lab почали волонтерити

Ми не планували розгортати масштабну волонтерську ініціативу. Спочатку просто хотіли допомогти кільком підрозділам, які підтримували раніше, ще з 2014 року. Планували закупити кілька тепловізорів для армії. Також у перший тиждень війни були запити від наших друзів і працівників, які пішли в ТрО або добровольцями в ЗСУ. Тож ми оголосили збір коштів серед співробітників Frag Lab. За перших два дні війни назбирали 200 тисяч гривень, яких вистачило не на 3–4 тепловізори, як ми очікували, а на куди більшу кількість. Однак купити їх в Україні не було змоги. Але оскільки деякі з наших працівників іноземці, нам було простіше шукати потрібне деінде: один зі співробітників знайшов магазин у Литві, де можна було купити чимало тепловізорів.

Паралельно з цим мої друзі з компанії CarFinder (всеукраїнський сервіс з автопідбору — ред.) почали ініціативу з пошуком машин для ТрО: кинули запит по своїх знайомих, клієнтах. Вже за кілька годин їм вдалося назбирати кошти на два автомобілі.

Це було неймовірно: як швидко ми можемо знаходити ресурси, щоб купувати все необхідне для військових і ТрО (за допомогою друзів та пожертв на початку війни Frag Lab зібрав майже 80 тисяч євро — ред.)! Вже у перших числах березня ми зробили перші поставки.

«Ніколи б не подумав, що європейські логістичні компанії можуть бути настільки повільними»

Далі постало питання, де знайти екіпірування, бо запитів було багато, а в Україні вже годі було щось і шукати. Дивилися у Польщі, але там за перший тиждень теж багато чого вигребли. Тоді я зробив пост на фейсбуці, спитав, хто з друзів за кордоном може допомогти. Відгукнулася знайома з Берліна. Вже наступного дня вона знайшла магазин військової амуніції, познайомилася з власником, який зголосився шукати все необхідне нам по Європі, концентрувати в себе на складі, аби ми могли централізовано викупати: бронежилети, тактичні окуляри, рукавиці тощо. Ще він зібрав багато всього зі свого складу — пожертував що міг. Так спільними зусиллями ми зібрали екіпірування для військових, медицину та іншу гуманітарну допомогу. Це була перша велика поставка з Німеччини.

Але тут стикнулися з проблемою — доставка. Ніколи б не подумав, що європейські логістичні компанії можуть бути настільки повільними. Першу партію тепловізорів ми привезли самостійно, а от другу, як і екіпірування, вже надсилали через логістичну компанію: все застрягло на складах майже на тиждень. Тому довелося шукати способи, як швидко переправляти зібране з Німеччини до інших країн. У цьому також допомогли хлопці з CarFinder. Вони звозили все з різних країн на склад у Польщі, який, до речі, нам теж надали закордонні друзі.

Та виявилося, що розвести все вже по Україні теж непросто. У перші дні війни одна велика поштова компанія не могла впоратися з перевезеннями: посилки йшли тиждень і більше, а нас це не дуже влаштовувало, бо хлопцям на Київщині, на сході, у Харкові екіпірування потрібно було вже. Тому ми знайшли кількох місцевих перевізників, які зголосилися доставляти все по Україні.

Так потрохи з того, щоб купити кілька тепловізорів, машин і комплектів екіпірування, ми вибудували власну логістику й почали возити дуже багато всього для армії, тероборони й волонтерів з Європи. І якщо на початку війни ми працювали, так би мовити, з приватними запитами, то з часом перейшли на запити від військових частин і ТрО. Без цього важко перетинати кордон з вантажами. Та й перевозити Україною теж непросто: місцеві ТрО з підозрою ставилися до машин, наповнених бронежилетами, тепловізорами, раціями.

«Важливо доставляти те, чого військові не отримають від держави». Чому важливо пріоритизувати напрями волонтерської діяльності

Зараз є чотири великих напрями, за якими працює Frag Lab. Адже з часом з’являється експертиза: починаєш розуміти, що можна брати, що ні, зав’язуються контакти, через які можна дістати потрібні речі. Так банально зручніше працювати. Крім того, ми виокремили пріоритети серед того, що потрібно військовим і ТрО з погляду забезпечення. Важливо доставляти те, чого вони не отримають від держави.

Тому перший напрям, за яким ми працюємо, це тепловізори. За правилами, вони мають бути не у всіх підрозділів, але такі пристрої неабияк допомагають військовим вночі: вони вже не мають хвилюватися, що ворог підійде впритул.

Другий напрям — екіпірування. Ми не фокусувалися саме на бронежилетах, бо, певно, пів країни займаються ними. Крім того, одразу зрозуміли, що знайти справді якісні бронежилети дуже важко (але коли випадала нагода закупити саме якісні британські бронежилети, які важать не 10–12 кг, а 4–6, ми закупали їх і надсилали на підрозділи, де найбільш гаряче). А інше екіпірування, яким займається Frag Lab, у більшості підрозділів просто не закупали. Це військові тактичні рукавиці, окуляри, наколінники, які допомагають і полегшують життя. Були випадки, коли ми навіть термобілизну закуповували: знайшли місцевого виробника й викупили все, що в нього було. У холодні ночі це потрібний елемент одягу.

«Найбільше мотивує, коли тобі пишуть, що поранені через обстріли хлопці скористалися турнікетами, які ми завезли, й це врятувало їхні життя»

Третій напрям — дрони. Ми закупили небагато, адже є волонтерські організації, які фокусуються саме на них. Втім коли хлопці зі сходу дуже просили дрони, нам вдалося знайти їх швидко й одразу надіслати. З цим допоміг шведський фонд, на який ми вийшли через свого колегу.

Логістика — окремий, четвертий, напрям. Тепер ми не лише самі користуємося тим, що напрацювали, а й допомагаємо іншим волонтерам привозити необхідне з Європи та розсилати по Україні. Зокрема, вони використовують наш логістичний склад у Львові та Києві.

Координують роботу проджект-менеджери й продюсери Frag Lab, бо в них є найбільше навичок для такої роботи. У нашій волонтерській діяльності немає директорів, менеджерів, співробітників — всі роблять ту справу, за яку відповідають, не треба нікого підганяти. Треба ще мати на увазі, що ми дуже швидко повернулися до роботи й продовжуємо розробку гри. Тож волонтеримо у вільний час, дехто витрачає на це майже всі години після роботи. Люди залучені на різних рівнях: є ті, хто координує, є ті, хто розфасовує отриману допомогу, хто пересилає чи розвозить її, хто робить звіти, щоб залучати нові кошти, інфографіку. Дуже важко сказати точну кількість залучених. Всі допомагають, коли потрібно. І найбільше мотивує, коли тобі пишуть, що поранені через обстріли хлопці скористалися турнікетами, які ми завезли, й це врятувало їхні життя. Це спонукає не зупинятися на тому, що ми зробили.

«Наша мета — мінімізувати час від моменту, коли ми забираємо щось зі складу, до моменту, коли це потрапляє до конкретного бійця». Які практики з геймдев-індустрії знадобилися волонтерам

Координоване волонтерство — це робота із завданнями. Є чимало бізнес-практик і навичок, які ми перенесли з геймдев-індустрії на волонтерську.

Наприклад, хлопець, який займається тепловізорами, зробив на основі телеграму СRМ, аби трекати замовлення, щоб можна було знайти людину, яка зробила запит, скоординувати доставку.

Всі таблиці Excel, які ми використовували для планування, зараз використовують проджект-менеджери, щоб контролювати закупівлі й доставки.

Допомагають навички з фасилітації. Є мільйони чатів, в яких ми домовляємося про доставку, логістику, куди скидаємо репорти, де розподіляємо те, що привезли. Всі ці чати потребують жорсткої фасилітації, бо дуже легко повести дискусію не туди й заплутати самих себе.

«У нас є правило, що нічого не лишається на складі у Львові понад три дні»

Також стала в пригоді практика Shortest Job First, яку ми використовували, щоб пріоритизувати нашу роботу та не дозволяти великим завданням блокувати те, що можна зробити швидко й отримати результат. Це допомогло правильно розподілити фінансові потоки: те, на що можна зібрати кошти швидко й легко, виділили в один потік, а те, що потребує довгих зборів — в інший. Завдяки цьому ми не блокуємо фінанси. Ця практика допомогла зрозуміти, що не потрібно замовляти бронежилети й каски, які обіцяють привезти зазвичай за два тижні. Бо по факту ти проплачуєш замовлення, але не знаєш, коли саме ті броники доїдуть, бо виявляється, що два тижні — це мінімальний термін доставки, ще й невідомо, якої якості буде те, що приїде. Тому ми одразу вирішили, що бронежилети лишимо для великих фондів, а самі будемо закуповувати їх по змозі лише там, де вони є вже, щоб можна було одразу привезти нашим військовим.

Одними з ключових стали концепції, які пропагує Lean, як-от мінімізація того, що лежить на складі. Ми намагалися вирахувати мінімальну кількість того, скільки волонтерки треба зібрати на польському складі, щоб перекинути її через кордон. Також у нас є правило, що нічого не лишається на складі у Львові понад три дні. Тож якщо ми бачимо можливість надіслати щось швидше іншими каналами, ми це робимо. Наша мета була в тому, щоб мінімізувати час від моменту, коли ми забираємо щось зі складу, до моменту, коли це потрапляє до конкретного бійця.

«Іноді доводилося чекати на складі й розвантажувати вантаж о першій ночі». Як поєднуються волонтерська діяльність і робота

Навички, які отримуєш, коли працюєш ПМ, допомагають не лише організувати інших, а й свою роботу. Але все одно важко поєднувати бізнес і волонтерство, тим паче з огляду на сам факт війни. Наприклад, я й одна з керівниць волонтерського напряму Frag Lab дозволили собі перший вихідний лише на п’ятому чи шостому тижні війни. До цього весь вільний час забирала волонтерка. Іноді доводилося чекати на складі й розвантажувати вантаж о першій ночі, а потім намагатися дістатися додому так, щоб поліція не зупинила в комендантську годину. Але інакше просто не можна було: на ранок вже чекала машина, яка мала відправити цей вантаж до Києва.

У роботі над нашою грою дуже допомагають вибудувані багато років тому процеси. Це дозволяє не загубитися в тому, що робити далі, фокусуватися на найважливіших у конкретний час моментах. Є чіткі точки синхронізації, в яких ти з командою перевіряєш, що вони зробили, координуєш їх. Виходить, у тебе навіть немає змоги щось пропустити, бо всі процеси давно вибудувані. Дуже допомогло, що в карантин команда працювала з дому, аби зменшити ризики захворіти на ковід. Завдяки цьому зараз набагато простіше з координацією онлайн, адже команда працює з різних точок України.

Багато співробітників не зупиняли роботу ні на годину з початку війни. Вони знали, що їм треба робити, які пріоритети. У нас немає такого, що менеджер стоїть над людиною і каже, що їй робити сьогодні, а що завтра. Всі вмотивовані закінчити гру і вийти на ринок. Завдання відомі на наступні кілька місяців. Це один з принципів нашої роботи, який був завжди: ми збираємо найкращих людей, які самі знають, як зробити нашу гру класною. По суті, не менеджмент команди створює гру, а команда, і вони здатні вирішувати, як саме їм це робити.

«Збирати допомогу стало складніше, бо ресурси в українців вичерпалися». Навіщо Frag Lab благодійний фонд і де сьогодні шукати гроші

Ми вже зареєстрували фонд — Help Lab — і поступово будемо переводити всю допомогу на нього. Бо перший місяць всі працювали з тим, що було, але варто таки перенести всю діяльність і, зокрема, звітність на іншу організацію. Frag Lab все ж ігрова компанія, і ми будемо продовжувати розробку гри, сподіваюся, швидко зможемо вийти на світовий ринок з нею. А волонтерською діяльністю буде займатися фонд.

Зараз виникла інша проблема — збирати допомогу стало складніше, бо ресурси в українців вичерпалися. Але ми багато співпрацюємо з нашими друзями за кордоном. IT, ігрова індустрія — це як маленька сім’я, розселена по світу, тому є люди з Європи, Штатів, які допомагають. Зараз маємо кілька ідей разом з іншими членами IT-ком’юніті, як залучити додаткові закордонні кошти — будемо їх втілювати.

«Збирати допомогу стало складніше, бо ресурси в українців вичерпалися»

Поки що незрозуміло, коли закінчиться війна. І я не Арестович (радник глави офісу президента Олексій Арестович — ред.), щоб прогнозувати. Але очевидно, що навіть після її завершення буде потрібно чимало допомоги цивільним, які втратили житло. Навіть зараз волонтери, з якими ми співпрацюємо на місцях, переформатовують запити з еквіпу для військових на допомогу з їжею та теплим одягом для цивільних, які приїхали з гарячих точок.

Я не знаю, якою має бути перемога. Для мене не так важливо, якою вона буде, як те щоб її ціна не була зависока. Бо все те, що ми робимо [в межах волонтерства] — це намагання зберегти життя і здоров’я наших військових. Бронежилети, тепловізори — все це потрібно, аби мінімізувати шанси того, що боєць отримає поранення чи загине. Що більше українців переживуть цю війну, що менше буде смертей, то краще.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини