Від мап у Warcraft 3 та роботи в кіно до власної гри. Інтерв’ю з розробниками Curse of the Night

Розробник під псевдонімом Данил Вейн у підлітковому віці створював мапи для Warcraft, згодом працював над рекламою для Puma, Adidas і кіберспортсмена Dendi та візуальними ефектами для кіно. Останні три роки він разом із другом розробляє дебютну гру Curse of the Night — кооперативний 3D-екшен-роглайт із магією, білдобудуванням та елементами екстракшену.

Ми поговорили з Данилом про те, як досвід у кіно допомагає створювати ігри, чому після трьох років розробки на демоверсію потрібен ще рік і як донати гравців допомагають продовжувати роботу. А також — про пошук видавця, залучення грантів і користь канадських виставок для української інді-гри.

«Завдяки роботі в кіно стало легше в геймдеві». Про створення мап для Warcraft 3 та ідею Curse of the Night

— Данило, привіт! У соціальних мережах ти згадував, що починав шлях у геймдеві з того, що робив мапи для Warcraft 3. Перед тим як поговорити про дебютну гру, хотів трохи про це розпитати: це було просто хобі чи ви активно цим займалися?

Я б не вважав це початком нашого шляху, оскільки ми робили це у підлітковому віці. Ми з другом багато грали в першу Dota і різні «кастомки» у Warcraft. Тому подумали: «Прикольно! А якщо ми також спробуємо щось створити?»

Спочатку робили різні простенькі мапи у Warcraft, але я завжди впарювався в наратив та сюжет. Мені було цікаво зробити якусь історію, але тоді виходило дуже погано, і в наші мапи мало хто грав. В якийсь момент ми подумали: «Ми граємо в першу Dota, а чому б не зробити щось схоже?» І почали створювати мапу, схожу на Dota, але трохи з іншою концепцією, і цим ми вже почали дуже багато займатися. Десь 50 людей у неї тоді грали. Це небагато, але тоді нам здавалося, що це справжній успіх.

Думаю, ми займалися мапами десь три-чотири роки. Постійно щось робили, заливали на форуми. Потім, можливо, близько року працювали над цією копією Dota. Це була вершина нашої майстерності на той час (сміється).

— Чи були якісь ідеї або напрацювання з часів роботи над мапами для Warcraft, які ви потім використали у своєму дебютному проєкті?

Думаю, точно щось було. Завдяки цьому досвіду ти розумієш якусь базу, він десь закарбовується в голові. Ти можеш його навіть не пригадувати. Та коли ми сіли працювати з Unreal Engine, то піймали себе на думці: «А, так ми ж знаємо, як це правильно зробити, як воно логічно має працювати».

Мені здається, саме з того часу, коли ми створювали мапи, в голові й засіла ідея робити продукт, у який люди будуть грати й отримувати від цього задоволення. Хоча між мапами і дебютною грою пройшло багато часу. Довелося знайти собі інші роботи. У моєму випадку це не геймдев — я працюю в кіно композитинг-артистом. Це людина, яка працює з візуальними ефектами на постпродакшені.

Загалом я працював над кількома проєктами, не лише в кіно. Робив рекламу для Puma та Adidas, але це було ще до війни. Після початку війни я втратив багато контактів і почав працювати з різними ізраїльськими серіалами та фільмами. Оскільки вони ізраїльські, у нас про них мало хто знає.

Окремо приємно було робити багато рекламних роликів для Dendi (український кіберспортсмен, гравець у Dota 2 — примітка редакції). Навіть робив для нього один ролик у стилі кіберпанку, повністю анімаційний. Завдяки такій роботі я фактично став CG-дженералістом. Це робота, коли ти займаєшся і 3D, і анімацією, і освітленням. Потім все це виводиш і ще щось допрацьовуєш на постпродакшені. Можна сказати, майже робота під ключ.

Саме завдяки цьому досвіду мені потім було трохи легше в геймдеві, зокрема в Unreal Engine. Нам потрібно створювати якісь моделі, переносити їх у рушій. Якщо потрібен якийсь об’єкт, я просто відкриваю той самий Blender і роблю простеньку модель. Я точно працюю не зовсім за тими стандартами, які потрібні саме для геймдеву, але дбаю про те, щоб модель була оптимізована й нормально відображалася в грі. Якби цього попереднього досвіду не було — було б набагато важче.

— В який момент ти вирішив робити першу гру?

Три роки тому ми з другом почали просто вивчати Unreal Engine. Ми майже нічого не знали про програмування, але на той час була гра Only Up — такий простенький платформер. Вирішили зробити щось схоже.

Почали розробляти гру, але через два місяці зрозуміли, що її насправді дуже важко просувати, тому вирішили робити щось інше. Нам прийшла ідея зробити роглайк, тому що ми з другом досить багато грали в різні ігри цього жанру. В дитинстві ми також багато грали у Warcraft і Dota і нам дуже подобалося щось пов’язане з магією, спелами. Так з’явилася ідея.

Нам хотілося створити продукт, який приноситиме задоволення від гри і нам, і іншим людям. Почали дивитися, які роглайки взагалі є на ринку. Побачили, що на той момент, а це було три роки тому, 3D-екшен-роглайтів із магією було дуже мало. Їх буквально можна було перерахувати на пальцях.

Тоді, мабуть, найкрутішим роглайтом був Risk of Rain. Багато гравців і тестувальників, які зараз грають у нашу гру, кажуть, що вона схожа на Risk of Rain. Це справді одна з ігор, якими ми надихалися.

Ми хотіли створити щось справді унікальне й робили великий акцент саме на білдобудуванні. Однією з речей, яких ми тоді не бачили в інших іграх, було комбінування пасивних покращень і скілів. Це була наша основна фішка: ти береш пасивне покращення, яке може посилити якийсь із твоїх активних скілів. Цю ідею ми насправді побачили в одній із мап Warcraft. Там це дуже класно відчувалося, і ми вирішили зробити щось схоже.

«Донати — підтвердження того, що гра цікава нашим гравцям». Про довгу розробку, фінансування та участь у виставці в Торонто

— Як довго ви працюєте над проєктом?

Розробку почали три роки тому. Десь через три місяці вирішили, що хочемо паралельно розповідати про гру в соцмережах, і почали робити TikTok. На той час наші ролики дуже добре залітали, так і вийшло зібрати своє невеличке ком’юніті. Але гра ще була не дуже грабельною. Ми, звісно, проводили закриті плейтести, однак відгуки були не дуже позитивними.

Ми й самі розуміли, що гра ще розробляється і нормально в неї поки не пограєш. Було багато багів, багато чого залишалося недоробленим. До того ж ми тоді дуже металися між різними концепціями й вирішували, які з них втілювати.

«Фактично цим ми й займалися всі три роки: тестували різні ідеї»

Додавали щось, дивилися, подобається воно гравцям чи ні, і вже, відштовхуючись від фідбеку, вирішували, що робити далі. Напевно, це не зовсім той спосіб, у який зазвичай роблять ігри. Але ми обрали саме його, тому що на той момент не були ані геймдизайнерами, ані розробниками. Ми всього вчилися в процесі.

За ці три роки ми отримали дуже багато досвіду й багато чого зрозуміли. Приблизно пів року тому прийшли до концепції, яка зараз здається нам класною. Вона включає ще й елементи екстракшену. Це може звучати як якась дивна суміш, але на практиці воно добре поєднується. Додає гравцям відчуття ризику: ти розумієш, що можеш щось втратити і під час гри це виразно відчувається. Саме цього нам раніше бракувало. Але загалом у нас залишається кооперативний 3D-екшен-роглайт зі скілами, і до нього додається екстракшен-механіка.

— Ви багато доробляли гру, спираючись на відгуки перших гравців. Чому тоді не вирішили випустити її в ранньому доступі і вже там покращувати до повноцінного релізу? Ви розглядали такий варіант?

Так, ми про це думали, але розуміли, що, коли вже випускаємо гру в Steam, нам би не хотілося одразу отримати погані відгуки. Це великий ризик, тому що другого шансу може вже не бути. Якщо ми, наприклад, повністю переробимо гру, то не зможемо просто створити для неї нову сторінку в Steam. Сторінка вже існує. І якщо на ній накопичаться погані відгуки, це може просто потопити весь проєкт.

До того ж один із великих шансів для інді-розробників — участь у різних фестивалях з демоверсією. Якщо гра справді класна й на такому фестивалі отримує хороші відгуки, це може дуже допомогти з її просуванням. Тому зараз одна з наших головних цілей — зробити класну демоверсію і податися з нею на якийсь фестиваль.

— Та якось згадував, що Curse of the Night брала участь у виставці в Торонто. Що це була за виставка і чи було це корисно для проєкту?

Так сталося, що ми розробляємо гру вдвох із моїм другом: я живу в Україні, а він — у Торонто. І саме завдяки тому, що він там живе, у нас є можливість брати участь там у різних виставках. Окрім того ми зареєстрували компанію в Канаді, тому подаємося там на деякі грантові програми. До речі, один грант вже отримали. Хоча насправді це не дуже великі гроші. Проте вони все одно допомагають нам покривати частину витрат на розробку.

Також ми познайомилися там із невеликим інвестором, який повірив у нашу гру й також нас підтримує. Після цього ми почали брати участь у різних заходах. Наприклад, та виставка, яку ти згадуєш, — CNE Toronto 26. Вони оголосили, що на виставці будуть стенди для інді-ігор. Зазвичай місця там платні, але кілька стендів вирішили безкоштовно віддати найкращим із заявлених ігор. Ми подалися й отримали таке місце. Для нас це було неочікувано, тому що саме на виставці такого формату ми були вперше. До цього брали участь ще в одній, але ця була іншою: туди приходить дуже багато сімей, багато дітей. І було дуже круто бачити, як десь двадцять людей просто стоять біля стенду нашої гри й чекають своєї черги, щоб пограти.

— Оскільки ти живеш в Україні, а співзасновник — у Канаді, чи бачиш ти різницю між тим, як залучають інвестиції й фінансову підтримку на Заході та в Україні?

Так, думаю, різниця є. У Торонто відбувається дуже багато різних івентів, де люди з геймдеву, кіно, реклами та інших сфер можуть знайомитися й налагоджувати контакти. Такі заходи можуть проходити майже щотижня. Так само там чимало тематичних виставок, у яких можна брати участь. Тому наша стратегія — намагатися брати участь в усіх подіях. Хотілося б, щоб і в Україні щось схоже відбувалося значно частіше. У нас такі івенти також є, але їх набагато менше.

Крім того, на виставки в Торонто приїжджають представники дуже великих компаній, наприклад CD Projekt Red та багатьох інших студій.

— У вас є невеликий інвестор, грант, але переважно ви все одно вкладаєте в розробку власні гроші й час. Чи не думали ви залучити видавця?

Спочатку щодо фінансування. Попри те що в нас є невеликий інвестор і ми отримали грант, це все одно досить невеликі суми. Також можна сказати, що більшу частину стороннього фінансування ми якраз отримуємо через Buy Me a Coffee. Це донати від наших тестувальників і гравців, які підтримують нас уже приблизно три роки. Це також відносно невеликі гроші, на які поки що неможливо жити, але завдяки цій підтримці розробка гри продовжується. І для нас це ще й підтвердження того, що продукт справді цікавий нашим гравцям.

— Яку частину витрат на розробку вам зараз вдається покривати завдяки залученому фінансуванню? І скільки приблизно ще не вистачає, щоб ви могли перейти на фултайм-розробку гри?

Думаю, наразі це десь 20%. Розробка насправді досить дорога. І ці гроші ми насамперед вкладаємо саме в гру. Інколи наймаємо когось на фрилансі або оплачуємо якусь додаткову роботу. Наприклад, зараз у нас є людина, яка працює над наративом. І саме завдяки цим коштам ми можемо її наймати. Та все одно це невеликі суми. Навіть щоб нам вдвох було комфортно жити й займатися тільки грою, я думаю, зараз ми маємо приблизно 15–20% від того, що нам потрібно.

— З цього якраз випливає питання: чому у вас досі немає видавця?

На нашу думку, видавці хочуть бачити майже готовий продукт, у який вони вже вкладаються переважно з погляду маркетингу. Можливо, дають якісь правки, а потім займаються розповсюдженням.

У нас такого готового продукту поки немає. Тому зараз у планах зробити vertical slice — одну демоверсію, де все буде відполіровано. І вже з цією демкою ми зможемо йти до видавців, шукати інвесторів. Або, можливо, на той момент зрозуміємо, що в нас вже є достатня аудиторія, завдяки якій ми зможемо фінансувати, наприклад, маркетинг.

«Людина й сама може не розуміти, чому вона більше не хоче грати у вашу гру». Про вигорання, ШІ та маркетинг дебюту

— Скільки ще часу вам потрібно, щоб представити гру на фестивалях і випускати демо?

Зараз в наших планах приблизно один рік. За цей час хочемо доробити все, що потрібно для цієї демки. Проблема в тому, що зараз у нас дуже просідає візуальний стиль, тому що майже все, що є в грі, — це візуальні заглушки. Це не те, що ми самі повністю розробили, а ми хочемо створити власний стиль. У нас вже є наратив, є історія, і, відштовхуючись від неї, ми хочемо візуалізувати свою ідею. Саме це має зробити демоверсію майже такою, якою ми хочемо її бачити. З погляду механік у нас практично все реалізовано.

— Але ще рік до демо після трьох років розробки звучить як досить тривалий шлях. Зрозуміло, що ви працюєте у вільний час і вас лише двоє, але чи не боїшся ти вигоріти?

Насправді за ці три роки вже були етапи, коли і я трохи вигорав, і мій друг також. Але спочатку це точно було хобі. Зараз воно поступово переростає в щось серйозніше. Ти «кайфуєш» від розробки, від того, що люди грають і дають фідбек, а він допомагає розвивати гру. Інколи отримуєш справді дуже круті відгуки, і це сильно мотивує.

Крім того, зараз ми проводимо відкрите альфа-тестування, майже постійно робимо різні маркетингові кампанії, і в нас є гравці, які регулярно грають. Ми також придумали концепцію із сезонами. Один сезон триває приблизно місяць-два. Протягом нього проводимо невеликі турніри, де гравці змагаються за перші місця. Переможцю виплачуємо грошовий приз.

— А скільки у вас зараз гравців? Якщо рахувати тих, хто бере участь у турнірах, тестує гру й загалом долучився до альфи. Можна назвати якусь приблизну цифру?

За час альфа-тестування нашу гру завантажили близько 600 людей. Приблизно сотня час від часу заходить і грає. А дуже активно бере участь у турнірах десь 20 людей.

Ми зараз ще й майже не вкладаємося фінансово в маркетинг, однак хочемо спробувати. Поки працюємо переважно через соцмережі: робимо TikTok, ведемо Threads і таким чином поступово залучаємо нову аудиторію.

— За три роки розробки дебютної гри що стало для тебе найбільшим викликом?

Найбільшим викликом були моменти, коли ми давали людям тестувати гру й бачили, що вони грали пів години, годину, можливо, дві, а потім більше не поверталися. Ти питаєш їх: «Як вам гра?» Вони відповідають: «Класно, але треба ще доробляти». Сам факт, що людина трохи пограла й більше не заходить, вже говорить тобі, що щось не працює. Що це ще не те, що справді буде подобатися людям, і треба думати, як зробити гру кращою.

«Таких етапів у нас було декілька. Після кожного з них ти дуже засмучуєшся й думаєш: що взагалі робити далі?»

Людина й сама може не розуміти, чому вона більше не хоче грати. Вона дивиться: «Ну прикольно, є магія, є моби, з ними можна битися, є бос, я його вбив — все класно». Вона так тобі й каже, але водночас щось її не чіпляє.

А ти вже потім дивишся, що вона робила в грі, у які моменти задумувалася, що їй, можливо, не подобалося. Дивишся на рішення, які вона приймала, і вже намагаєшся зрозуміти, що працювало, а що ні.

Саме завдяки цим тестуванням і всім пройденим етапам ми прийшли до тієї версії гри, яка є зараз. Тепер отримуємо приблизно такий самий фідбек, але вже бачимо зовсім іншу поведінку: людина проводить у грі не пів години, а три-чотири години і потім ще протягом тижня повертається й грає.

— Наостанок таке питання. Ти говорив про візуальні заглушки. Чи використовуєте ви ШІ?

Насправді через те, що нас лише двоє розробників, ми використовували ШІ, особливо на початку. Але в якийсь момент зрозуміли, що це трохи не те, що нам потрібно. Плюс у нас почало з’являтися фінансування, і замість ШІ ми почали купувати асети. Іноді залучаємо людей, іноді саме купуємо готові асети на різних ресурсах.

Тому я й кажу, що зараз у грі ще дуже багато заглушок. Досі залишилися деякі візуальні елементи, зроблені за допомогою ШІ. Але ми прямо говоримо, що до релізу демоверсії хочемо все це переробити, щоб увесь фінальний візуал був створений людьми.

Думаю, ШІ точно залишиться в галузі надовго. Еволюціонуватиме і люди якось комбінуватимуть його зі своєю роботою. Він вже увійшов в багато сфер життя і, думаю, нікуди звідти не зникне, а далі розвиватиметься. Як завжди, частина людей буде проти, частина — за. Зараз багато хто ставиться до цього негативно, тому що через ШІ людська праця й зусилля певною мірою знецінюються. Але думаю, що ця ситуація якось зміниться.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини

👍ПодобаєтьсяСподобалось3
До обраногоВ обраному2
LinkedIn


Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Буквально Risk Of Rain 2 , правда візуально красивіше.

Цікаво було б дізнатися у Данила, наскільки ефективном є їхні тікток та threads і як вони їх розивають)

І дійсно, гарне питання упустив :(

Та норм, можливо розробники захочуть блог чи топік у майбутньому зробити проце. Такі штуки це завжди цікаво і дуже корисно для інді.