Від «Відьмака 3» до GTA та Final Fantasy. Екскурс в найцікавіші мініігри в ігровій історії

Мініігри стали доволі популярним явищем, відколи проєкти розрослися в масштабах і почали пропонувати розваги за межами сюжету. Це чудовий спосіб розслабитися й відірватися від основного ігроладу, не покидаючи улюблений віртуальний світ. Зараз ми дійшли до того, що деякі мініігри не поступаються повноцінним продуктам.

В них можна легко провалитися на декілька десятків годин й забути, що там робиться в історії і які завдання потрібно виконувати. Мені стало цікаво подивитися, які бувають мінігри, й чим вони здатні так зацікавити. Тому я й вирішив зробити невеликий екскурс і розглянути найцікавіші варіанти.

Всього популярного потрохи

Одразу дві ремарки! Перша — мінігрою я буду вважати певну активність в рамках основної гри, яка існує за межами базового проходження й майже ніяк до нього не дотична.

Друга ремарка. В матеріалі не будуть згадуватися проєкти, які повністю побудовані на мініграх. Бо тоді вони перетворюються вже на базовий ігролад і втрачають свою початкову сутність. Це не добре, і не погано. Такі проєкти як Mario Party цілком мають право на існування й добряче розважають, особливо в компанії друзів. Але в контексті цього матеріалу вони лишаються за рамками.

Розпочнемо з розминки — найпростіших та наймасовіших розваг. Дуже часто в цю категорію потрапляють певні види спорту. У Grand Theft Auto V був гольф, Lost Judgment пропонувала варіацію на тему бейсболу, а в ремейку Final Fantasy VII реалізували якісно змодельований дартс. Приціл там крутиться на всі сторони, тож потрібно гарно пристрілятися, щоб влучати в центр.

За механікою всі спортивні мініігри виконані у схожому форматі. Потрібно вичікувати момент та вчасно натискати кнопку. Інколи сюди додається розрахунок дистанції та швидкості заповнення смужки, яка визначає силу удару. Все доволі елементарно.

Трохи більше різноманіття та варіативності є у покерних мінііграх. В Red Dead Redemption карткові баталії повністю перенесені з реальності. Rockstar навіть додала можливість змагатися з іншими користувачами у мультиплеєрі. У першому «Відьмаку» була своя варіація покера, тільки з кубиками. Комбінації все ті ж, але матчі проходять сам на сам. Весело було слухати, як черговий краснолюд матюкається після програшу сотні темерських оренів.

Кубики застосовуються й у дилогії Kingdom Come, де покер трішки змінений. Матчі теж відбуваються віч-на-віч, але бали набираються поступово під час кидків в межах раунду. Базово необхідно, щоб випала одиниця або пʼятірка. Тоді цей кубик можна відкласти, записати собі очки, а решту кинути заново.

Пари, сети та каре дають різну кількість балів, залежно від цифр, які викинув користувач. Є тут і свій стріт з фул хаусом, а окремо йде джокер. Він приймає будь-яке з потрібних значень. Доповнюється мінігра можливістю застосовувати один кубик зі спеціальним бонусом, наприклад, щоб часто випадали трійки.

У контексті класичних мініігор з картами варто згадати «Пазаак». Це перейменований та трішки видозмінений блекджек з дилогії Star Wars: Knights of the Old Republic. Основна ціль в матчах — набрати 20 балів без перебору. Або ж максимально наблизитися до цього показника, щоб в опонента було менше очок.

А ще тут неподалік причаїлася Persona 5 Royale з «Тайкуном». В ній використовується стандартна колода, але на початку матчу користувачі отримують одразу 14 карт. Далі один з суперників починає хід і кладе картку. Наступний гравець повинен перебити її своєю, яка буде вищою на один ранг. Наприклад, після дами йтиме король, потім туз, двійка, трійка тощо. Тобто гравці складають колоду і таким чином набирають бали.

Поруч з картковими мінііграми стоять перегони — картинг або щось схоже. Такі розваги особливо часто зустрічалися в проєктах Rockstar. Олди точно пам’ятають, як у GTA: Vice City можна було кайфово поганяти на машинках з радіокермуванням на пляжі. А в Bully додали не менш цікавий картинг.

Проте це все дрібниці. Титул короля традиційних мініігор беззаперечно дістається риболовлі. Зараз можна навмання ткнути в якийсь з нещодавніх релізів, і з великою ймовірністю там буде тихе полювання. А якщо це ще і японська гра, то наявність риболовлі гарантована. Sea of Stars, Tales of Arise, Red Dead Redemption 2, Far Cry 6 — все це лиш вершина рибацького списку.

Продовжувати можна ще довго. За реалізацією мінігра схожа в усіх перелічених проєктах. Закидаєш вудку, чекаєш, поки щось спіймається на гачок, і тягнеш. Зазвичай потрібно підсікати рибу та вести в різні сторони, особливо якщо це рідкісна здобич.

Як цікавий випадок тут можна розглянути відносно нещодавню Stellar Blade. В ній риболовлю намагалися перетворити ледь не на QTE-екшен. Коли здобич попалася на гачок, починається справжня боротьба. Гравцеві потрібно правильно тягнути та підсікати. І все це супроводжується швидкими натисканнями та балансуванням у певній області за допомогою окремих кнопок. Медитативною риболовлю в Stellar Blade не назвеш, хоча зазвичай її додають саме для цього — перепочити від основного ігроладу і розслабитися.

Найбожевільніші мініігри

Деякі розробники надто буквально сприймають поняття мінігри. Замість створення якихось додаткових активностей, вони беруть та й розміщають у нових релізах свої старі проєкти. В результаті відомі ігри перетворюються на необов’язкові мініігри. Підхід не зовсім чесний, але явище цікаве, тому варто згадати декілька прикладів.

В оновлену серію Wolfenstein та DOOM Eternal додали класичні проєкти id Software — Wolfenstein 3D та DOOM відповідно. Аналогічно творці Homefront: The Revolution вбудували у свій шутер TimeSplitters 2. А в Lost Judgment є багато аркадних автоматів, які дозволяють поностальгувати у давніх проєктах SEGA.

У цій категорії є й унікальніші варіанти. На аркадному автоматі в Grand Theft Auto IV можна запустити QUB3D. Це варіація на тему «Тетрису», де треба складати фігури з різних кольорів, щоб вони збігалися. А в Blair Witch Bloober Team вирішила додати на смартфон головного героя стару-добру «Змійку». Коли бігати в темному лісі стає надто стресово, запускаєш безсмертну класику й на хвильку забуваєш про страх.

Рішення додавати повноцінні ігри у нові проєкти хоч і читерське, але цілком зрозуміле. Це завжди приємна великодка для фанатів. Однак бувають і набагато дивніші випадки. Ось візьмемо Far Cry 6. Розробники додали у проєкт битви півнів у форматі тривимірного файтингу. За оригінальність задуму ставлю впевнену вподобайку. Пернаті мають власні навички й добряче луплять дзьобами. А от у захисників прав тварин знатно підгоріло від, як вони тоді висловлювалися, «віртуального насилля».

У Saints Row зі звірами все в порядку. Тутешня мінігра «страхове шахрайство» пов’язана зі... страховим шахрайством. Користувачам потрібно кидатися під машини та отримувати якомога більше травм, щоб лічильник доларів зростав. Бажано це робити так, щоб від одного авто кинуло під друге, а далі — під третє.

Проте якщо вже говорити про справжнє божевілля, то тут лідирує серія Yakuza. У проєктах франшизи просто гігантське розмаїття мініігор. Деякі з них вже навіть стали культовими, як от, караоке, а від деяких відверто відвалюється щелепа. В хорошому сенсі.

От уявіть собі мінігру, яка повністю копіює Animal Crossing. Пливеш собі на острів, облаштовуєш там будиночок, збираєш різні ресурси, саджаєш грядку та заводиш знайомства. А як щодо покемонів? Таке теж є. Можна колекціонувати аналоги бойових звірят та влаштовувати сутички з ними. Навіть стадіони для цього існують. Ці дві «мінігри» — слово міні тут точно лишнє — зустрічаються в Like a Dragon: Infinite Wealth.

Остання частина серії взагалі вийшла настільки масштабною, що додаткові активності можуть легко з’їсти сотню годин. І місцеві варіації покемонів та Animal Crossing забирають добрячий шмат від цього часу. Проте не тільки Infinite Wealth багата на мініігри. Кожна частина франшизи відзначилася своїми знахідками в цій категорії.

У Yakuza 0 от була запальна Disco Dancing, де визначався найкращий танцюрист. Мінігра зводиться до необхідності підтримувати ритм. На екрані виникає панель з поділом на квадрати, в яких з’являються спеціальні маркери. До них потрібно вести курсор через інші комірки, потрапляючи у ритм. Виходить така собі логістично-ритмічна задачка з інтуїтивно зрозумілою механікою.

З простішого, але цікавого, варто також згадати UFO Catcher. Багато з вас, напевне, пам’ятають автомати, де потрібно було діставати м’які іграшки механізованою лапою. Кожна спроба вартувала декількох гривень. Пам’ятаю, як хлопаки перехиляли ті автомати й забирали іграшки, які падали в спеціальний отвір. UFO Catcher це якраз отака розвага, тільки віртуальна. І ціллю виступають фігурки інопланетян.

Final Fantasy як амбасадор

Позмагатися з Yakuza у різноманітті цікавих та оригінальних мініігор можуть лиш деякі серії. Найочевидніший конкурент — Final Fantasy. Більшість ітерацій «Останньої фантазії» включали якісь додаткові відокремлені розваги. Та ми зупинимося на найоригінальніших.

На вершині списку опинилася Blitzball з Final Fantasy X. Це спортивна покрокова гра на межі водного поло та гандболу. Ціль кожної з команд — забити м’яч у ворота суперника та захистити власні. На кожному з ходів користувачам необхідно вирішувати, як діяти: йти в атаку, пробивати захист суперника, відступити, передати м’яч тощо.

Кожна з команд включає чотирьох гравців. У них є окремий набір параметрів, призначений для Blitzball. Ці характеристики визначають слабкі та сильні сторони персонажів, а також їхню ефективність. А ще у спортсменів є різноманітні унікальні навички, як от спеціальні удари м’ячем чи передачі. Матчі в Blitzball відбуваються на заповнених водою стадіонах. У ній є спеціальна речовина, яка дозволяє людям дихати, тому все за каноном.

Однак не всі мініігри у «фіналці» проходять за спортивними правилами. Є й набагато суворіші, як от Fort Condor з доповнення Intergrade до ремейка Final Fantasy VII. Її механіка відсилає до проєктів жанру «захист веж». Є поле бою з двома проходами та перепоною в центрі. Користувачі повинні посилати обраних бійців штурмувати ворожі редути через доступні маршрути. У гравця та суперника є три вежі, які доводиться берегти, і при цьому знищувати ворожі.

Основний інтерес у Fort Condor зводиться до необхідності підтримувати баланс. Потрібно вибудувати ефективну тактику нападу, не забуваючи про оборонних юнітів. Саме тому важливо правильно розподіляти ресурси. А ще цікаво експериментувати й на практиці з’ясовувати, хто кого краще дубасить на полі битви.

І хоч у Fort Condor є доволі широкий простір для тактичних маневрів, він блякне на фоні Queen’s Blood. Square Enix відчула тренд на мініігри й додала у Final Fantasy VII Rebirth круту карткову забаву. Гравці формують колоди з 15 карт, які можна знаходити під час основного проходження. Загалом розробники створили понад 140 карточок, тож розмаїття для побудови власної стратегії більш ніж достатньо.

Матчі в Queen’s Blood проходять на полі з трьома горизонтальними рядами. Кожен з них містить п’ять клітинок. Суперники почергово викладають карти, починаючи з першого вертикального ряду. На початку бою доступний лише він. На карточках є візерунок сітки, який розгортається на полі. Таким способом активуються недоступні комірки.

У карток є позначки сили, а також ціна — від одного до трьох зарядів. Щоб виставляти дорожчих юнітів, потрібно активувати клітинку до трьох разів. Для цього вона має потрапляти в межі сітки нових карточок, які з’являються на дошці. Ціль гравця — захоплювати смуги. Загальна сила юнітів в горизонтальному ряді визначає, хто ним заволодіє. Таким способом накопичуються очки, які дорівнюють загальній ціні карт в зарядах. У фіналі кількість цих балів визначає переможця.

Queen’s Blood справді змушує сіру речовину планувати стратегію та окремі ходи. Важливо наперед уявляти, які карти будуть гарно поєднуватися між собою в конкретній ситуації на дошці. Проте «Кров королеви» — це не перша гарно продумана карткова гра у Final Fantasy. Якщо повернутися у 1999 рік, коли ринком консолей правила перша PlayStation, та зануритися у восьму частину серії, то можна знайти Triple Triad.

На перший погляд, це доволі проста мінігра. Матчі відбуваються на дошці розміру 3 на 3 клітинки. Звідси й пішла назва «Потрійна тріада». Користувачі мають колоду, в якій карти діляться на звичайні та рідкісні. Останні можна розіграти в окремих випадках. На кожній з карточок є три числа, які відповідають боковим та нижнім сторонам. Замість цифр може також зустрічатися буква А. Вона використовується для позначення найвищого рангу карти.

Гравці повинні викладати картки так, щоб числові значення були вищими, ніж у противника. Таким чином вдасться переманити картки на свою сторону. У кого їх буде більше на момент останнього ходу, той і переміг. Ця концепція доповнюється різноманітними унікальними правилами, яких дотримуються суперники в різних регіонах світу Final Fantasy VIII. Наприклад, інколи необхідно показувати картки в руці суперникові, а буває, що вибір із загальної колоди відбувається випадковим чином. Часом суперники пропонують якось цікаво скомбінувати правила або вимагають обрати ті, які вони вважають найкращими. Завдяки цьому Triple Triad підтримує високе різноманіття матчів.

Тактично-карткова мода

Всі мінігри з серії Final Fantasy, про які ми згадали, належать до тактик або ККГ, помітили? Дивуватися тут нічому, тому що це два найпопулярніші жанри. Зазвичай мініігри стараються зробити кардинально не схожими на основний ігролад. Тоді користувачі відчуватимуть контраст й бачитимуть, що додаткова розвага пропонує різноманіття.

А через те, що більшість жанрів передбачає проактивне проходження, на противагу розробники обирають щось вдумливе та спокійне. Карткові ігри та тактики чудово підходять під цей опис, тому що вони завжди вимагають мислити логічно. В цьому контексті пора вже перейти до слона в кімнаті. Довелося дуже стримуватися, щоб аж до цього моменту не згадати про «Гвинт».

Якщо коротко, то це такий масштабний проєкт, в який додали мінігру «Відьмак 3». Жарт, звісно, але частинка правди в цьому є. Я особисто знаю людей, які не пройшли The Witcher 3 до кінця, бо загубилися у «Гвинті». Ця ККГ пропонує неймовірно комплексний ігролад. На трьох рядах можна виставляти різноманітних юнітів з показниками атаки та здоров’я. У бійців частенько є унікальні властивості, які потрібно враховувати. А ще присутні унікальні типи карт, наприклад, опудало замінює одну з них на власній половині. Це дозволяє забирати шпигунів, засилати їх ворогові й набирати собі додаткові карти з колоди.

А ще є різні комбінації юнітів, коли вони посилюються або викликають додаткових бійців. А ще є фракції, кожна з яких має певну особливість та свій набір карт. А ще є карточки лідерів з пасивними або активними здібностями. А ще є погодні ефекти з впливом на цілий ряд. А ще... та багато чого ще.

Але всі й так знають, наскільки це прекрасна мінігра, тому просто перейдемо до «Каравану» з Fallout: New Vegas. Ось це справжній андердог серед ККГ, тому що більшість людей, які бралися за цю мінігру, здавалися вже після першого матчу. Надто складною вона виявилася.

Obsidian дійсно створили розвагу, в якій ще спробуй розберися. Пам’ятаєте, як ви в дитинстві ми придумували всілякі карткові ігри, бо класичний «дурень» набрид? У нас був перевідний і мовчазний, де розмовляти дозволялося, тільки якщо маєш пікового валета. Так от, «Караван» — це якраз така історія, тільки колод декілька, а правил набагато більше.

Механіка мінігри зводиться до складання трьох стосів карт. Обирати карточки потрібно так, щоб загальна кількість набраних очок була вищою за 21 і нижчою за 26. При цьому потрібно мати більший показник, ніж у противника. Звучить, можливо, й просто, але щоб перемогти, потрібно тримати в голові безліч нюансів.

Для початку необхідно вивчити базові правила — порядок викладання та скидання карт, а також можливість прибрати весь стос. Далі йдуть комбінації карточок. Кожна з них може якось по-особливому взаємодіяти з картками в сусідніх та ворожих наборах. І ефект може змінюватися, залежно від того, чи пронумерована картка. Наприклад, дама грає проти туза, змінює поточний напрямок роздачі та масть. А Джокер, виставлений на числовій картці, прибирає зі столу інші картки цього номіналу.

На відміну від «Караван», у наступній мінігрі розібратися доволі легко. Йдеться про Kessel Sabacc зі Star Wars Outlaws. Під час проходження мені було набагато цікавіше проводити час за партіями в «Сабакк», ніж спостерігати за розвитком основного сюжету. Тут Ubisoft дійсно реалізувала цікаву механіку. Гравець отримує дві карти жовтого та коричневого кольору. Задача — зібрати певну комбінацію й отримати якомога вищу кількість очок в кінці раунду.

Міняти картки дозволяється декілька разів впродовж раунду. А динаміки ігроладу додає застосування спеціальних вмінь. Вони обираються перед початком матчу й застосовуються на власному ходу. Ці картки можуть як покращити власну ситуацію, так і добряче насолити супернику. Наприклад, змусити його скинути поточну руку й набрати нову. «Сабакк» гарно балансує між простотою і тактичними можливостями. Під час матчів потрібно планувати свої дії та спостерігати за противниками, але це можна робити в розслабленому режимі. Тож за мінігру Outlaws отримує пʼятірку.

На цьому моменті плавно переходимо до тактик. Тут зібралося одразу декілька крутих знахідок. Почнемо з ситуації, яка дуже схожа на Outlaws — у посередньому проєкті є доволі непогана гра. Це я так підводжу до торішньої Flintlock: The Siege of Dawn, де прихована мінігра «Себо».

Матчі в ній проходять на заданій сітці ліній та точок між ними. Кожне протистояння ділиться на два раунди — атаку та захист. В першому гравець отримує три жетони й повинен виставити їх поруч, сформувавши трикутник. Противник має чотири фішки, якими повинен завадити гравцеві досягти перемоги. Суперники ходять по черзі в межах кожного раунду.

В атаці дається обмежена кількість ходів, щоб досягти перемоги. Сторона захисту, відповідно, повинна реагувати на дії противника, поки у нього не вичерпається запас доступних дій. Перед раундом також можна використати спеціальний жетон, які збираються під час проходження. Кожен з них має унікальну здібність, але й накладає штраф на кількість доступних ходів в атаці.

Ще глибший ігролад реалізовано в «Сутичці машин», яку додали в Horizon Forbidden West. На базовому рівні — це класична покрокова тактика, частково схожа на битви у серії Heroes of Might and Magic. Впродовж проходження гравці збирають дерев’яні фігурки звіроподібних машин, представлених у проєкті. Кожна з них має показники атаки та здоров’я.

Відрізняється й кількість клітинок, на які може рухатися юніт. А ще фігурки наділені певними особливостями, які необхідно враховувати при побудові тактики. Поле битви ділиться за рельєфом. На кожному з квадратів є вода, поля, ліси, горби або гори. Тип місцевості додає або віднімає показники атаки й значною мірою коригує плани бійців.

Необхідно також пам’ятати, що атаки вбік та ззаду дозволяють нанести більше шкоди. А за бажання можна пожертвувати декількома одиницями здоров’я та завдати повторного удару. Всі ці правила створюють багате тактичне підґрунтя, завдяки чому у «Сутичку машин» неймовірно приємно грати. Це прозвучить крамольно, але частенько матчі навіть цікавіші ніж у «Гвинті».

У далекій-далекій галактиці теж є своя тактична мінігра — Holotactics. Вона схована на базі головного героя Star Wars Jedi: Survivor Кела Кестіса. Це автобатлер на кшталт Teamfight Tactics та Dota Underlords, тільки у спрощеному форматі. Всього у мінігрі реалізовано вісім суперників, які поступово відкриваються під час проходження. Матчі діляться на два або три раунди. В кожному з них необхідно вдало підібрати бійців, щоб здолати команду противника.

Ось, власне, і весь ігролад. Механіка зводиться до рішення, яких юнітів краще виставити на поле битви, з огляду на ворогів. Кожен з бійців має певну ціну в балах. Доступна кількість очок змінюється між раундами та поєдинками. А загальний набір юнітів поступово розширюється, пропонуючи все більше варіацій.

На масштаб «Гвинта» чи «Сутички машин» Holotactics не претендує. Проте це цікава мінігра, де потрібно багато експериментувати та молитися богам рандому. Бо штучний інтелект юнітів буває поводить себе за межами здорового глузу.

Елементи випадковості грають важливу роль і в «Колесах». Таку простеньку назву має мінігра в хітовій Sea of Stars. Поле битви в ній розділено на три зони. Справа та зліва стоять обрані бійці гравця та суперника, а по центру розташовано замки з десятьма одиницями міцності. Перемагає той, хто першим опустить показник «здоровʼя» фортеці до нуля. Щоб це зробити, потрібно крутити слоти.

Якщо ж без жартів, то система справді трохи схожа. На табло знизу екрана випадають різноманітні символи. Кожен з них відповідає за певну дію — побудову стіни навколо замку, заповнення смужки атаки у персонажів та прокачування бійців. Однак комбінація зараховується, лише коли випадає понад три однакові маркери. Чим їх більше, тим сильніший ефект.

Наприклад, для атаки персонажа на синій позиції потрібно вісім позначок конкретного кольору. І коли на табло випадає три або більше символів, то хід персонажа наближається на відповідну кількість пунктів. Схожим чином працює прокачування, тільки замість атаки боєць переходить на новий рівень та підвищує свої характеристики. Юніти уособлюють класи та мають певні особливості, наприклад, маг атакує двічі — низько та високо. А злодій підкидає бомбу за стіни замку.

У гравця є інструмент для зниження впливу рандому. Коли випадає потрібний символ, то його дозволяється зафіксувати. Таким чином можна отримати чотири або навіть більше однакових маркерів за три доступні спроби. Але найкраще, коли випадають символи з подвійним ефектом. Тоді за хід вдається здійснити одразу декілька дій.

Продовжує перелік тактичних мініігор «Орлог» — класична забава вікінгів у віртуальному світі Assassin’s Creed Valhalla. Хоча в реальності розваги суворих скандинавів були більше наближеними до тих, які описують у Hellblade: Senua’s Sacrifice. В «Орлозі» ж немає ніякої жорстокості — лише тактична виваженість та трішки вдачі.

Матчі в мінігрі діляться на раунди, кожен з яких включає три фази. Перша — це кидок кубиків. На їхніх сторонах намальовані різноманітні символи. Ці знаки відповідають за певні дії — атаку в ближньому бою, блок, постріл стрілою тощо. Двічі за раунд гравець може вибрати декілька або всі кубики, щоб кинути їх заново.

Наступна фаза — вибір благословення. У суперників є певна кількість токенів підношення, які можна витратити на отримання сили одного з міфічних героїв або богів. Якщо простіше, то це пасивна навичка з певним ефектом. Навколо цих вмінь зазвичай будуються переможні стратегії. Кількість токенів поступово збільшується між раундами, а ще їх можна красти у противника за допомогою спеціального символу на кубиках.

Третя фаза — це застосування дій, які випали обом суперникам, з урахуванням благословень. В результаті хтось втрачає життя від отриманої шкоди. Далі починається новий раунд, і так триває, доки у когось з гравців не залишиться здоров’я. «Орлог» дуже просто опанувати, а глибини в ній достатньо, щоб провалитися на довгі години та зробити нескінченну Assassin’s Creed Valhalla ще більш нескінченною.

Якщо мозок надто заклопотаний

А що ж у нас лишається тим, хто не любить вдумливі та логічні мініігри? Загалом тут варіантів теж вистачає навіть за межами риболовлі та спортивних розваг. За цікавістю, вони можуть легко конкурувати з Holotactics чи Queen’s Blood.

Перша з таких мініігор — Journey Of The Prairie King зі Stardew Valley. Тут розробники теж зробили ставку на правило контрасту. Основний проєкт пропонує повільний ігролад з доглядом за фермою та напрочуд розслаблену атмосферу, тому мінігра повинна бадьорити. А що краще бадьорить за шутер? В Journey Of The Prairie King потрібно відстрілювати зграї ворогів на аренах. Вид зверху та піксельна стилістика відсилають до 16-бітної епохи.

Гравцеві необхідно знищувати противників, застосовуючи всіляку зброю. Різниця між нею полягає в режимах ведення вогню. З ворогів також випадають додаткові життя, які дозволяють довше протриматися в мінігрі. Основна ціль в Journey Of The Prairie King — вижити на кожній з арен впродовж заданого часу. Нічого складного чи унікального, проте ігролад веселий і трішки нагадує The Binding of Isaac. Гра буває затягує не менше, ніж цей культовий роглайк.

У Stardew Valley є й інша мінігра — платформер Junimo Kart. В ньому потрібно керувати героєм у шахтарському візку, який котиться рельсами. Користувачеві потрібно вчасно стрибати та не звалитися в прірву. Є також різні типи стрибків, бонуси та ворожі обʼєкти.

Не менш захопливою, ніж Journey Of The Prairie King, відчувається Demontower — мінігра, прихована на комп’ютері головної героїні Night in the Woods. Це повноцінний dungeon crawler з усіма особливостями жанру. Гравцеві необхідно пройти десять рівнів підземелля, і на кожному з них здолати боса. На початку проходження в основного персонажа — блідого кота — є дев’ять життів та один ривок. Щоб потрапити до головгада, потрібно знайти ключ. Він схований у склепі, де знаходяться декілька противників.

У ворогів, включно з босами, є різні особливості та атаки. При проходженні рівнів поступово росте кількість доступних ривків. А от максимальний запас здоров’я навпаки починає зменшуватися після третьої локації. З союзників у підземеллі можна зустріти лише зелену пташку. Вона дає підказки щодо активації черепів на останньому рівні.

Про контраст можна згадати й у контексті Geometry Wars — останньої мінігри у списку. Щоправда, у цьому випадку золоте правило трішки ламається. Вона йде в комплекті з перегоновим проєктом Project Gotham Racing 2. Він не такий адреналіновий, як якась Need for Speed, але й спокійною гру не назвеш. Проте розробники вирішили, що зі швидкісними поїздками на авто гарно поєднується хардкорний bullet hell. Саме до цієї категорії належить Geometry Wars.

Фанати жанру вже уявляють, що очікувати від мінігри. У нас є обмежена арена, невеличкий юніт, схожий на космічний корабель, та сотні ворогів у формі геометричних фігур. Противники дуже агресивно тиснуть з різних сторін. Гравцеві доводиться постійно маневрувати, відстрілюватися та стежити за спеціальними квадратами, які дають нові режими ведення вогню. Робити це дуже непросто, тому що на екрані відбувається неймовірна мішанина кольорів.

А яка ваша улюблена мінігра? Як загалом ставитеся до мініігор у великих проєктах? Розповідайте в коментарях.

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини