Як українські розробники причетні до створення Atomic Heart — російської гри на гроші «Газпрому»

Сьогодні в деяких країнах вийде Atomic Heart. Найкращим рішенням з нашого боку було б взагалі не писати про неї: гру розробляла російська студія, а гроші, на які вона робилась, мають потужне амбре російського газу. Ба більше, продукт потенційно може передавати дані гравців до державних органів країни-агресорки.

Та ситуація навколо Atomic Heart не дозволяє нам проігнорувати цей реліз. По-перше, тому що захід вже кілька місяців носиться з грою, подекуди видаючи екзальтовані реакції. По-друге, це стосується України та українського геймдеву навіть більше, ніж ви думаєте. Втім, все по черзі.

Що не так з Atomic Heart?

Atomic Heart це ретрофутуристична action/RPG від компанії Mundfish. Події гри розгортаються в альтернативній реальності 1955 року: СРСР освоїв роботобудування, досяг технологічного прогресу та процвітання і є однією з передових держав світу. Нюанси сюжету для нас не так важливі, тому детальніше заглиблюватися ми не будемо. Єдине, про що варто сказати — головним героєм є майор КДБ Сергій Нечаєв. Звісно, сетинг АН — одна з найочевидніших проблем. Тут глорифікація радянського режиму зустрічає хіти групи «Міраж» та Алли Пугачової, а відважний піонер однією лівою перемагає невихованого капіталіста. Та це не єдине питання до гри. Які є ще?

Перша претензія — розробники

На сайті Mundfish зазначається, що у «2017 році команда однодумців заснувала студію на Кіпрі для того, щоб створити гру мрії». На той момент в компанії було лише четверо людей — Артем Галєєв, Роберт Багратуні, Євгенія Сєдова та Олег Городішенін. Теза, що це саме кіпрська, а не російська компанія останні тижні звучить відусюди. Самі Mundfish у твіттері не так давно зазначали: вони є глобальною командою, виступають за мир, не підтримують насильство, не коментують політику чи релігію та не будуть толерувати спамерів, які використовують мову ворожнечі чи погрози.

Guys, we have noted the questions surrounding where we, at Mundfish, stand. We want to assure you that Mundfish is a developer and studio with a global team focused on an innovative game and is undeniably a pro-peace organization against violence against people.

— @Mundfish #AtomicHeart (@mundfish) January 16, 2023

Втім, якщо копнути глибше кіпрський камуфляж злазить з Mundfish моментально. В одному з інтерв’ю 2017 року Євгенія Сєдова та Роберт Багратуні розповідали про свій професійний шлях. У Євгенії, яка зараз є CFO студії, спочатку була власна модельна агенція. Потім вона працювала керівником відділу комп’ютерної графіки у Newmedia Stars. Це така собі російська інтернет-компанія зі штаб-квартирою в москві. Серед її активів є пропагандистські ЗМІ, онлайн-гра та видавництво. Належить вона Костянтину Рикову — екс-депутату державної думи рф від фракції «єдина росія» та одному з ідеологів кампанії «за путіна».

Наразі у Сєдової майже під нуль вичищений LinkedIn. Та не сторінка у Facebook, з якої можна дізнатися, що вона живе у Пафосі (Кіпр) й насолоджується «тими самими непристойно смачними стейками з золотом» в Дубаї. Втім, до ковідного карантину пані мешкала у москві, що легко помітити по її дописах 2020 та 2021 років.

Ситуація з CEO студії Робертом Багратуні аналогічна. З того ж інтерв’ю ми дізнаємося, що свою кар’єру він також починав у Newmedia Stars та компанії «Трехмер». Як зазначається на сайті останньої, це «найбільший в росії виробник комп’ютерної графіки у сфері створення телевізійної реклами». Потім Роберт потрапив до усім відомої Mail.ru, де працював з 2011 по 2015 роки.

З арт-директором Артемом Галєєвим та продюсером Олегом Городішеніним все так само. Обидва наразі мешкають у Пафосі, обидва — раніше працювали в росії. Хіба що Галєєв є головним ідеологом Atomic Heart: у 2018 році він постив коротенькі трейлери гри з ремарками «рускіє ідут», а у 2017 писав, що країні потрібна «планова економіка та пропаганда праці, щоб залучити величезний потенціал комунізму». До цього він був співробітником російської пост-продакшн компанії повного циклу CGcompany. Городішенін до Atomic Heart тихенько створював гру Heroes of Scene.

Навіть якщо закрити очі на те, звідки засновники Mundfish та де вони до цього працювали, кіпрською ця компанія не стане аж ніяк. Так, в січні під час розмови з журналістом Wccftech Багратуні зазначав, що зараз у них працює 130 людей з Польщі, Казахстану, Ізраіля, Вірменії, Сербії тощо. Але у 2019 році він же розказував про офіси компанії.

Роберт Багратуні, керівник Mundfish

«На цей час у нас три офіси. Два з них у москві. Ще один знаходиться у санкт-петербурзі. Над грою працює десь сорок людей, але ми сподіваємося, що найближчим часом команда виросте ще приблизно на двадцять співробітників»

Здається, цього більш ніж достатньо, щоб ідентифікувати гру та студію, як «російські». Але якщо комусь і цього замало, ми пропонуємо експеримент. Зайдіть на LinkedIn і пошукайте людей з Mundfish. Ви легко з’ясуєте, що більшість з них зараз не живе у рф, але майже усі вони навчалися в росії чи працювали на російські компанії.

Друга претензія — гроші

Зараз можна казати про трьох великих інвесторів Mundfish: Tencent, Gaijin Entertainment та GEM Capital. Перша — китайський інвестиційний монстр, який давно запустив свої мацаки в західний геймдев. Зокрема, Tencent належить:

• 100% акцій Riot Games (League of Legends, Valorant);
• понад 80% Supercell (Clash of Clans, Brawl Stars);
• майже 50% Epic Games (Unreal Engine, Fortnite);
• по 5% в Activision Blizzard, Paradox Interactive та Ubisoft;
• частки в Universal Music Group, Warner Music Group тощо.

Цей список неповний, але масштаб зрозумілий. Як зрозуміла і позиція компанії. Те що Tencent вклала гроші у Mundfish не має нікого дивувати. Можна просто подивитися на заяву керівника Офісу закордонних справ ЦК Компартії Китаю Ван Ї на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки — провідний китайський дипломат назвав війну рф проти України «українською кризою» та «українською проблемою». Якщо китайська влада не виступає проти російської агресії, то чому це має робити китайський бізнес?

Другий інвестор, Gaijin Entertainment, це начебто угорська компанія, що розробляє та видає ігри. От тільки угорська вона настільки ж, наскільки Mundfish — кіпрська. GE створили у 2002 році четверо росіян і за цей час вона випустила кілька гучних ігор (War Thunder, Crossout, Apache: Air Assault) та навіть брала участь у створенні пропагандистського фільму «28 панфіловців».

У 2021 році Gaijin Entertainment потрапила в антиукраїнський скандал. Логотипи Crossout та War Thunder помітили у відео одного російського блогера, який відомий «добровольчою діяльністю» на окупованих територіях Донбасу. Після цього GE звинуватили у непрямому фінансуванні проросійських терористів. Сам блогер швиденько спростував зв’язки з окупаційними силами, а відео, що містили логотипи ігор, видалив з каналу. Своєю чергою керівництво компанії зазначило: вони не надають політичної підтримки будь-кому, нічого не знають про політику та намагаються триматися від неї якомога далі. Навряд чи це когось здивувало.

Та найцікавіша ситуація з третім інвестором — GEM Capital. Ця інвестиційна компанія також має реєстрацію на Кіпрі і це також ширма, щоб прикрити російського хвоста. З її сайту можна дізнатися, що вона вклала гроші у понад двадцять студій, а засновник в неї один — Анатолій Палій. Три роки тому в інтерв’ю російському «Комерсанту» він розкрив кілька деталей своєї біографії. Якщо коротко, то Палій:

• закінчив фінансову академію уряду рф;
• отримав диплом Університету Жана Мулена Ліон-3 у Франції;
• працював у PwC (зокрема, займався аудитом ЮКОСу та «Газпрому»);
• був запрошений на роботу у дочірню структуру «Газпром міжрегіонгазу» — «Газенергосеть».

Анатолій Палій, засновник GEM Capital

«Потрібно було консолідувати активи в сегментах збуту та реалізації зріджених вуглеводневих газів та нафтопродуктів „Газпрому“ в рамках однієї компанії. На той момент цей вид діяльності був абсолютно не сегментований. Ми це завдання успішно виконали і я вирішив зайнятися власним бізнесом, використовуючи вже накопичений досвід у нафтогазовому та фінансовому секторах».

Здавалося б, цього вже достатньо — одним з головних інвесторів Mundfish є менеджер «Газпрому». Та, як кажуть у відомій приказці, «з дна постукали». Власний бізнес Палій почав зі створення компанії 1Oil. Серед його партнерів були дехто Дмитро Зубатюк та Марк Гарбер. Останній на момент відкриття 1Oil входив до ради директорів РусАла, що належить російському олігарху Олегу Дєріпаскі.

У 2019 році Палій продав 1Oil іншому російському підприємцю Якову Голдовському. Цей пан з 1998 по 2002 рік контролював одну з найбільших нафтогазохімічних компаній рф «Сибур Холдинг», потім з легкої руки керівництва «Газпрому» посидів в СІЗО, втік до Австрії, купив кілька підприємств в Європі. Словом, звичайне життя російського підприємця у вигнанні. Але продав і продав, чого нас має це хвилювати? А того, що фінансовим партнером Голдовського в цій угоді став російський державний банк ВТБ. Активи цієї фінустанови, нагадаємо, Європейський союз заморозив у квітні 2022 року, а від SWIFT її відключили ще у березні. Виходить, що від грошей Mundfish слід тягнеться через Палія в «Газпром», до Дєріпаскі та ВТБ. Можна було б сказати фул-хаус, але нам здається, що це вже флеш-рояль.

Вище наведена лише одна зі схем, яку склала твіттер-спільнота. Якщо ж комусь захочеться ще більше заглибитися в деталі — то тред нижче може бути корисним.

I mean, check it out:
✓ dude gets masters at Lyon 3;
✓ does couple of years at audit/consulting PwC (in Paris!);
✓ then straight to «top mngmnt pos in large corpos» for 10+ years;

and BAM — Top Dog Investor!

Must've been some corpos, amir...ooh pic.twitter.com/uUQFhGUvpV

— like a joke (@fj_undead) January 13, 2023

Претензія третя — політика конфіденційності

Наприкінці січня 2022 року стало відомо, що Mundfish збирає інформацію про відвідувачів свого сайту та клієнтів, які там щось купують. Серед цих даних: ПІБ, адреса, електронна пошта, номер телефону, місце розташування та IP-адреса. Хоча проблема не тільки в цьому.

У політиці конфіденційності згадувалася можлива передача цих даних до російських державних органів. Зокрема, податкової та ФСБ. Серед переліку законів, на яких базувалася політика конфіденційності, є російські закони про мобілізацію і військову службу, за якими держава-агресор відправляє солдат в Україну.

При цьому спочатку документ був доступний лише російською мовою, але 24 січня айтівець Ілля Пишняк опублікував скриншоти з політикою конфіденційності англійською, де також були пункти про ФСБ. Втім, дуже скоро обидві сторінки пропали з сайту Mundfish. Щоб розібратися в ситуації видання Gamesradar направило запит до компанії. Відповідь була очікуваною.

«Гра та сайт не збирають жодної інформації чи даних. Заява про це є застарілою та неправильною, її слід було видалити багато років тому. Ми закрили магазин, щоб запевнити наших шанувальників у цілісності нашої студії та продуктів. Ми перепрошуємо за будь-яку плутанину з цього питання».

Зараз сторінка «privacy policy» на сайті розробників недоступна. Та чи можемо ми сказати, що люди, які приховують свої російські коріння, щирі щодо питання конфіденційності? На це питання в нас немає відповіді, але поставити його ми зобов’язані. Особливо якщо усвідомлювати, що реліз своєї гри «кіпрська» компанія назначила на річницю підписання путіним указу про визнання так званих «днр» та «лнр».

Якщо все так погано, навіщо ми розказуємо про цю гру?

Після таких аргументів цілком резонним є питання — а навіщо взагалі згадувати про цю гру? Чи не пряма дорого це до ефекту Стрейзанд? Якщо хто не знає, це соціальний феномен, який полягає в тому, що спроба видалити інформацію з інтернету призводить лише до її розповсюдження. І якби це була невеличка гра, на яку звертають увагу виключно завзяті геймери та поціновувачі російського геймдеву, тоді Atomic Heart треба було б ігнорувати. Та, знову ж таки, ситуація трошки складніша.

По-перше, АН присутня в добірках більшості ігрових західних медіа

Якщо знайти списки найцікавіших релізів 2023 року на IGN, GamesRadar, PCGamer, GameSpot, PCMag, Polygon та ще з десяток інших ресурсів — ви обов’язково побачите там Atomic Heart. Ба більше, деякі з них у січні проводили плейтести гри та видали цілі абзаци радісного поросячого вереску. Ось поодинокі приклади:

«Atomic Heart залишив мене на піку моєї цікавості та прискореного пульсу! Варто чекати», — IGN.

«Atomic Heart запустила по моєму тілу адреналін! Гра виглядає феноменально», — GamesRadar.

«Atomic Heart змінив хімію мого мозку! Я бився з цим сферичним гігантським роботом і мені сподобалася кожна мить», — Eurogamer.

Серед усіх відгуків хіба що журналіст видання Polygon Олі Велш чітко окреслив походження гри та мовчанку Mundfish з питання війни в Україні. Напротивагу йому оглядач Джошуа Воленс з PCgamer навіть посварив розробників за те, що вони безцільно експлуатують радянський сетинг та й взагалі в них немає любові до «historical soviet socialism». Виходить, що поки українська спільнота намагається пояснити, що не так з Mundfish та знаходить ниточки до санкційних грошей, західна преса активно піарить гру.

По-друге, сама Mundfish непогано вкладається в маркетинг

Минулого тижня вийшла лайв-екшн реклама АН з зіркою серіалів «Надприродне» та «Пацани» Дженсеном Еклзом. Якщо до цього відео Atomic Heart займала 38-39 сходинку у чарті Steam’s Top Sales, то після нього вона посіла 22 місце в чарті та десяте у списку найбільш бажаних. Окрім того, французька компанія Focus Entertainment, що займається просуванням та дистрибуцією гри у більшій частині світу, похизувалася у твіттері рекламою АН на Таймс-Сквер.

We went on a little trip, what's up Times Square? #AtomicHeart pic.twitter.com/N9FTZJHPHK

— Focus Entertainment (@Focus_entmt) February 15, 2023

По-третє, гравців можуть привабити прізвища людей, що працювали над грою

Зокрема, до проєкту був залучений Річард «Levelord» Грей — американський геймдизайнер, який створював рівні для Duke Nukem 3D та SiN. Зараз він мешкає в росії, а у 2019 році провів відеотур по одному з офісів Mundfish.

Інший приклад — Мік Гордон. Ми вже писали про нього, але для тих, хто пропустив цей топік, нагадаємо, що Гордон — відомий ігровий композитор та саунд-дизайнер. Він працював над кількома частинами Need for Speed, був композитором у Wolfenstein, а також створював музику для Doom (2016) та Doom Eternal (2020). Залучений він був і до Atomic Heart, хоча до недавнього часу відмовчувався.

Минулого тижня пан Гордон розповів про своє бачення російсько-української війни, але це той випадок, коли можна було б промовчати. За словами композитора, він передасть кошти, отримані з Atomic Heart, на допомогу українцям. Через Червоний Хрест в Австралії. Нагадаємо, що через місяць після повномасштабного вторгнення, президент Міжнародного Комітету Червоного Хреста Петер Маурер з’їздив до російської столиці та обговорив з головою російської дипломатії сергієм лавровим відкриття офісу в ростові-на-дону. Також Гордон зазначив, що:

• 24 лютого ескалацію війни в Україні розпочала армія путіна;
• російський народ нічого не вирішував, у всьому винен авторитарний режим;
• світ має вимагати кінця цієї агресії й бути солідарним з українцями;
• два роки тому йому запропонували створити музику для Atomic Heart, гри з «унікальною естетикою» і це була «захоплива творча можливість»;
• він вдячний команді, що взяв участь у цьому проєкті.

My musical contribution to #AtomicHeart will also support a greater cause. I've donated my fee to @RedCrossAU’s Ukraine Crisis Appeal to stand in solidarity with the people of Ukraine.
If you're able to, please consider donating.
Together we can make a difference. #SupportUkraine pic.twitter.com/ADVZiWafw8

— Mick Gordon (@Mick_Gordon) February 14, 2023

Четверте — жодна з платформ не відмовилася від Atomic Heart

Вона буде доступна у Steam та PlayStation Store, а у Xbox Game Pass з’явиться в день повноцінного релізу, 21 лютого (у Ванкувері та Лос-Анджелесі гра вийде о третій годині дня 20 лютого, а у Нью-Йорку — о шостій годині вечора). Ситуацію ще більш ускладнює те, що hardware-партнером Mundfish є NVIDIA. Виходить так, що гру піарять не тільки західні ігрові медіа, серіальні зірки та поважні ігротворці — світові лідери ігрової індустрії теж не відмовляють собі у задоволенні сьорбнути російського продукту.

П’яте — Mundfish робить все, щоб заохотити українських геймерів купити їх гру

Спочатку розробники додали українську версію на свій сайт. Це ще у грудні помітив блогер OLDboi у своєму твіттері. Він припустив, що компанія таким чином готує українську локалізацію гри. Нагадаємо, що на той час Mundfish й досі не висловилися про війну в Україні. А зовсім недавно стало відомо, що в грі все ж таки буде україньска мова. Також у Twitter помітили, що на Rozetka продають ключи активації до АН. Втім, лише за декілька годин гру прибрали з маркетплейсу.

До чого ж тут українці?

З українським геймдевом Atomic Heart пов’язана не через локалізацію. Приблизно місяць тому один з представників нашої спільноти звернув увагу редакції на те, що в Mundfish працює кілька українців. З того часу ми намагалися з ними зв’язатися, розпитати про їх вибір. Отримали три тотально різні реакції. Ми розкажемо про кожну з них, хоча й спробуємо зберегти анонімність цих людей.

Першим був мокап-аніматор. Після того, як наш редактор додався до нього в LinkedIn хлопець вичистив свою сторінку — зникли навички, місця роботи, освіта, фотографія. Таке рішення виглядає трошки дивним, оскільки його сторінка у Facebook лишилася без змін: там й досі можна подивитися звідки він, де мешкає, де вчився та де працював до Mundfish.

Ще двоє навіть додали нашого редактора в друзі — мова йде про художника навколишнього середовища та 3D-аніматора. Втім, на жодне з повідомлень вони не відгукнулися, хоча позиція редакції була досить чіткою: ми хотіли без оціночних суджень, хейту та упереджень дізнатися позицію цих людей. При цьому один з них, після кількох повідомлень, змінив адресу з України на Болгарію.

Власне, єдина відповідь, яку ми отримали, була від VFX-фахівця, що пішов з Mundfish у грудні 2022 року. Ми наводимо її анонімно, без редактури.

«Доброго дня, я дуже не хочу вам відповідати, але мене змушує хоча б на оне письмо відповісти моя професійна етика. Мені дуже не подобається що ви коїте у своїх постах, мені вистачає війни у моїй країні, мої батьки втратили будинок та життя у спокої, я втратив спокій та можливість спокійно працювати і жити де мені комфортно, а не у батьків дружини. Те що ви там пишете у постах про atomic heart я засуджую. Я працьовита людина, я займаюсь своїм ділом вже 12 років і не хочу додавати воєнні дії до своєї улюбленої справи. Я родился и вырос на Донбассе и говорю на русском, украинском и английском и плачу налоги только в Украине. Не беспокойте меня пожалуйста больше».

Тобто, у своїй відповіді людина так і не окреслила винних у цій війни. Більш того, поки що ситуація виглядає так, ніби розробник виправдовується проблемами, які знайомі мільйонам інших українців. Що ви думаєте стосовно його відповіді? Діліться своїми думками у коментарях!

Що робити з Atomic Heart

Загадки, як бути з Atomic Heart немає. По-перше, її не можна купляти в жодному разі. Причин проігнорувати цю гру — достатньо, хоча ми навели лише декілька. По-друге, Україна як держава може і повинна зреагувати на цей реліз.

Нагадаємо, ще у 2020 році заступник міністра цифрової трансформації України Олександр Борняков вже замислювався над ідеєю дієвого механізму заборони відеоігор. За його словами, деякі тайтли можуть шкодити національним інтересам держави. Це була його реакція на Call of Duty: Modern Warfare, яка вийшла у 2019 році — серед місій кооперативного режиму гри є локації Донбасу.

Upd. 21 лютого Борняков зазначив, що Міністерство цифрової трансформації надішле запити до Valve, Sonу й Microsoft щодо російської гри Atomic Heart. Урядовці проситимуть заборонити продаж цифрових версій цієї гри на території України.

«Так само ми закликаємо обмежити розповсюдження цієї гри в інших країнах через її токсичність, потенційний збір інформації даних користувачів і можливість передачі їх третім особам у росії, а також потенційне використання грошей, залучених з купівель гри, на ведення війни проти України», — зазначив він.

Хоча у випадку Atomic Heart вигадувати якихось нових механізмів навіть непотрібно. Це вже прописано у законі України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Норма додала у Кримінальний кодекс України статтю 436 «Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів»

Згідно з нею поширення комуністичної символіки може каратися обмеженням (або позбавленням) волі на строк до п’яти років, з конфіскацією майна або без такої. Тобто сам сетинг Atomic Heart, її глорифікація радянського режиму та КДБ може бути протизаконною в Україні. Питання лише в тому, чи поставиться влада серйозно до цього питання?

Підписуйтеся на Telegram-канал @gamedev_dou, щоб не пропустити найважливіші статті і новини