Як AI змінює артпайплайни в ігровій індустрії. Кейси чотирьох студій
Нейромережі в геймдеві вже вийшли за межі пошуку референсів і перетворилися на сполучний місток між Photoshop, Blender та Unity. AI бере на себе рутину з ретопології, перевірки шарів чи збірки анімацій, звільняючи час для творчих рішень, але водночас робить головним викликом відбір життєздатних ідей із сотень згенерованих.
Фахівці з Burny Games, Vira Games, RetroStyle Games та AB Games поділилися практичним досвідом впровадження ШІ в студійні артпайплайни, принципами внутрішньої AI-політики й пояснили, чому штучний інтелект часом порівнюють з джуном, якому можна доручити частину роботи, але потрібні вказівки, перевірка та зворотний зв’язок.
Burny Games: ШІ зайшов у кожен етап пайплайну. Як студія автоматизувала технічну рутину через Claude Code і повертає контроль над стилем
Олексій Бойко — Product Design Lead, Burny Games
Сам процес створення графіки не змінився: ідея, прототип, макет, рендер, підготовка до інтеграції. Змінилися лише інструменти, якими ми доходимо до фіналу. Руками ми досі робимо те, що вимагає творчого задуму: ресерч, референси, скетчі, фінальне доведення макетів. ШІ бере на себе все, де багато ітерацій чи рутини: від швидких UX-прототипів і пошуку стилю до рендеру, до відео й технічної підготовки файлів.
Кілька варіантів HTML-прототипу, анімованих чи навіть простих, які можна протестувати та затестити, тепер збираються дуже швидко. Тут ми активно використовуємо Claude Code. Розміри не фінальні, але логіку знаходиш набагато швидше. Раніше на такі флоу пішли б тижні.

Реальний прототип з проекту
Уся краса та майбутній стиль проєкту залишаються в руках художника, а ШІ тут може лише пришвидшити те, на що раніше йшли тижні. А ось технічна підготовка ресурсів — це золота жила. Claude, підключений до Photoshop і Figma, перевіряє шари, неймінг, вирівнювання й адаптацію екранів за ТЗ. Рутини менше, як і нервів через пропущений неймінг.
Пайплайн залишився тим самим, просто ШІ зайшов у кожен етап. Десь він аналізує, десь перевіряє, десь знімає рутину хендофу з художника чи дизайнера.
- Claude Code і Codex — основні «мізки». До них підключаємо Photoshop, Figma, Blender, Miro та генератори. Завантажуємо контекст проєкту, щоб не пояснювати задачу по колу.
- FAL.ai і Magnific — агрегатори, де зібрано всі потрібні моделі для генерації. Для відео використовуємо Seedance і Kling.
- Кастомні мікроплагіни під точкові задачі. Наприклад, модель генерує і диван, і кота на однаковому по розміру полотні, тож вони виходять майже одного розміру. Коли таких об’єктів тисячі, простіше написати плагін, який масштабує їх один відносно одного.
Наскільки AI реально прискорив роботу? Раніше на ілюстрації йшло
Колись я кілька місяців малював 800 іконок для гри в жанрі ферми. Зараз це реально зробити за день. Але специфічні ракурси, чіткі геометричні форми й кути камери поки не отримаєш без додаткових інструментів. Хоча це питання часу.
Хвилина 3D-ролика раніше означала місяць роботи кількох людей. Тепер це приблизно день роботи однієї людини. UI для MVP-гри займає від тижня до місяця, залежно від складності інтерфейсу. А от в контексті підготовки віжуалів до інтеграції, то тут ШІ не завжди пришвидшує, а подеколи і навпаки. Зате файли якісніші, а помилок на пізніх етапах менше.
Творчі професії ніколи не тягнулися до технічних інструментів, тому ШІ сприймається творцями як щось неконтрольоване. Художник звик брати олівець та аркуш паперу й власними рухами повністю контролювати свій задум. Агресивне занурення артіндустрії в ШІ — це як різко відібрати кермо у водія. От він їхав і бамс — вже не знає, як керувати машиною. Цей спітч був до того, що найбільша проблема — це погане керування результатом. Артефакти, які ми отримуємо, є наслідком некерованості інструмента.
Ще одна проблема — це «слоп»: низька керованість призводить до однаковості, тож готуйтеся шукати інструменти, щоб залишатися унікальними. Але це не означає, що ми маємо перестати користуватися ШІ. Просто треба створити багато інструментів, які повернуть творцям контроль, і не нехтувати стандартним флоу:
- для довгого відео пишіть детальний сценарій, бо інакше вийде казино: інколи непогано, частіше погано;
- для консистентності персонажів створюйте аватари, бо референс важить більше за промт;
- для потрібної композиції малюйте скетч;
- для єдиного стилю створіть майстер-промт;
- щоб Claude верстав у Figma як треба, дайте йому інструкцію з базовими замірами.
По суті, нічого нового: новий інструмент просто обростає зручним інтерфейсом для людини.
Внутрішня AI-політика у нас є, і, думаю, зараз вона схожа в усіх, бо власні дані треба захищати. Порада: перед стартом генерацій пропишіть заборони на згадки інших компаній, відомих людей і пристроїв. Промпт має описувати стиль, а не посилатися на бренд (тобто не «зроби в стилі Disney» :)).
Точного прогнозу, як зміниться роль художника, не дасть ніхто: нові моделі та інструменти виходять щодня. Але напрям уже видно. Художник стає артдиректором сам собі: ставить завдання, вносить правки, валідує результат. Водночас роль розширюється: треба більше залучатися в продукт і впроваджувати його в середовище (веб, Unity, Unreal).
Ми вже робимо набагато більше, ніж раніше, просто забули перейменувати професії. Чи не зіллються вони згодом в одну — відкрите питання. Заваріть кави й пофілософствуйте з друзями :)
Усе це — наш досвід у пазлових іграх, які складні не так графікою, як продумуванням. Складний UI, 3D-моделі й монтаж досі потребують рук. Зрештою правило просте: що вища якість, то більше ручної роботи.
AB Games: власний плагін ABrush і формат копайлота. Як інтеграція 20 моделей у Photoshop заощаджує студії понад $260 000 на рік
Анна Колодійська — АІ Сreative Director, AB Games
Шлях був поступовим, а не одномоментним. У 2022 році ми спостерігали за першими інструментами — Midjourney та Stable Diffusion тоді виглядали скоріше як «іграшки»: результати були сирими й непослідовними, хоча вже тоді ми почали впроваджувати перші воркфлоу для Character Art.
Переломний момент настав у
У середині
Так виникла ідея власного плагіну — ABrush, першу версію якого ми запустили внутрішньо на початку 2025 року.

Сьогодні до стеку входить близько 20 моделей генерації — SD 1.5, SD XL, Flux.1, Qwen Image, Z Image, Topaz, Recraft, ChatGPT, Nano Banana і список постійно поповнюється. Це не одна кастомна нейромережа, а платформа, яка обʼєднує провідні індустріальні моделі в єдиному інтерфейсі всередині Photoshop, із підтримкою LoRA (включно з власними стилями), ControlNet та IP-Adapter.
Щодо копірайту та безпеки даних, то наша позиція категорична й не змінюється від старту безкоштовної альфи (зараз це вже бета):
- арти користувачів ніколи не використовуються для навчання моделей;
- імена тестувальників не розголошуються;
- усі згенеровані зображення повністю належать користувачу з правом необмеженого комерційного використання.
Це закріплено юридично в умовах сервісу. Для корпоративних клієнтів можливі окремі домовленості щодо кейс-стаді, але за замовчуванням діє повна конфіденційність — це особливо важливо для студій, які працюють над неанонсованими проєктами під NDA.
Через два-три роки ринок залишить місце лише двом типам фахівців: ультрагнучким ремісникам-«багатостаночникам», які миттєво опановують нові інструменти й закривають повний цикл, та творцям нових сенсів. Коли створення зображення знецінюється до секунди, концепт-художник перестає просто відмальовувати деталі й стає візуальним постановником, де вирішальними є глибока надивленість, креативність і селекція рішень. Артдиректор натомість еволюціонує у стратега та куратора сенсів, чия мета керувати гібридними пайплайнами та захищати унікальну ДНК гри серед нескінченного генеративного шуму.
Дмитро Кабицький — AI Art Developer, AB Games
Ми не обмежуємося генерацією ідей чи створенням чорнового блокінгу — ABrush закриває весь творчий цикл роботи цифрового художника. У плагіні є чотири режими: text-to-image для генерації з нуля, image-to-image, коли художник подає власний скетч і отримує результат відповідно до своєї композиції, edit-режим для точкових правок на вже готовому арті (можна вказати до чотирьох референсних зображень одночасно й звертатися до них у промпті) та upscale для фінальної деталізації.
Усе згенероване лягає окремим шаром чи смарт-об’єктом поверх файлу — художник сам вирішує, інтегрувати результат чи ні, нічого не вставляється автоматично. Тобто це інструмент не для одного етапу, а частина пайплайну від концепту до фінального рендеру.
Концепт-арт, пошук ідей, референси: тут штучний інтелект проявляє себе найкраще, і можна сказати, що на цьому етапі він задіяний на всі 100%. Що ближче до фінального арту, то менша його частка, і останній штрих завжди залишається за художником.
Складно сказати, наскільки цей процес лінійний, бо все дуже залежить від завдання та стилістики. Якщо грубо, перші

У середині 2025 року ми зафіксували перші суттєві результати: інструмент прискорює роботу на
- створення паку аватарів пришвидшилося до 75%;
- робота з персонажами (концепт та відмальовування) оптимізувалася на
33–50%; - map art та локації показали приріст швидкості на
22–30%.
Там, де у відділу є власна модель, натренована саме під стиль проєкту, показник сягає
Ми не приховуємо, що технологія недосконала. Моделі досі помиляються, хоч і рідше, ніж у
Наприклад, з анатомією рук зараз усе набагато краще. Наразі головні виклики в роботі з штучним інтелектом це стилістична неузгодженість (стиль може «дрейфувати» від генерації до генерації), зміна ракурсу й перспективи та логічність елементів.
Для кожного з цих випадків є свої рішення. Зі стилем завжди допомагає фінальне доопрацювання художником, а також кастомні натреновані моделі. Утім, навіть кастомно навчений стиль поки що не рятує від цього на 100%, хоча помітно покращує дотримання стилістики загалом. Щодо ракурсів і перспективи — допомагає графічно показати моделі, що саме ти хочеш, де і в якому ракурсі. Навіть звичайний намальований кубик суттєво полегшує їй завдання. Логічність деталей забезпечує сам художник: він стежить за результатом, доопрацьовує його і теж використовує графічні підказки. У всіх цих випадках велику роль відіграє те, що робота ведеться одразу у Photoshop.
Головний ризик, який ми свідомо тримаємо у фокусі: якщо процес зводиться до одного натискання кнопки, якість і художня цінність картинки з часом починають «вироджуватися». Тому наш підхід — формат «копайлота»: людина плюс технологія. ШІ бере на себе технічну рутину, але креативна частина, візія та фінальне рішення завжди залишаються за художником.
Vira Games: чому дефіцитом стала селекція рішень, а не генерація. Досвід трикратного прискорення у 3D та звʼязування Unity з Claude через MCP
Дмитро Бобров — Head of Art, Vira Games
Якщо говорити саме про візуал, сьогодні ми використовуємо AI практично на всіх етапах. У 2D він уже став для нас таким же робочим інструментом, як Photoshop чи Figma, а у 3D поступово стає в один ряд із Blender та Maya. Тому уявлення, ніби нейромережі потрібні лише для референсів чи швидких концептів, уже трохи застріло.
Ми намагаємося залучати AI там, де він реально може прискорити конкретний етап роботи. Десь це пошук візуального напряму та перші ітерації, десь допомога безпосередньо у продакшені, десь робота вже з готовим матеріалом. При цьому фінальний результат усе одно проходить через художника. Для нас AI радше розширює звичний інструментарій, ніж замінює його. Але особисто мені зараз набагато цікавіше не те що AI може намалювати чи згенерувати, а те, що він здатний аналізувати й пов’язувати між собою різні етапи виробництва.
Наприклад, зараз ми тестуємо 3D-пайплайн, де Claude через MCP працює безпосередньо з Unity, звертається через API до 3D-генератора, отримує модель, додає її в проєкт, готує префаб і допомагає зібрати сцену. AI тут це вже не окрема кнопка «зробити красиво», а зв’язувальний шар між звичними робочими інструментами. І ось це, як на мене, набагато цікавіше за черговий генератор картинок.
«Якщо ти навчився виробляти вдесятеро більше контенту, хороших рішень у ньому автоматично вдесятеро більше не стає»
Найпомітніша зміна доволі проста: за той самий проміжок часу ми почали створювати й перевіряти набагато більше контенту та гіпотез. Раніше художник фізично міг встигнути зробити умовні три варіанти. Тепер за той самий час можна подивитися тридцять. Але доволі швидко з’ясовується неприємна дрібниця: якщо ти навчився виробляти вдесятеро більше контенту, хороших рішень у ньому автоматично вдесятеро більше не стає.
Тому змінюється й сам пайплайн. Зараз це все частіше короткі цикли: швидко зробити варіанти, відібрати, перевірити, доопрацювати, знову перевірити й тільки потім інтегрувати. І тут різко зростає цінність відбору. Коли виробництво стає дешевим, дефіцитом стає вже не здатність зробити картинку, а здатність зрозуміти, яка з цих картинок взагалі потрібна. Людство нарешті перемогло чистий аркуш і одразу отримало нову проблему — сто заповнених.
Щодо інструментів, ми використовуємо ChatGPT, Claude, різні генеративні рішення, спеціалізовані 3D-сервіси на кшталт Tripo, експериментуємо з Unity MCP, API та власними зв’язками між різними інструментами. При цьому ми свідомо намагаємося не будувати процес навколо якоїсь однієї моделі. Сьогодні в наших тестах найкращий і найпередбачуваніший результат у 3D дає Tripo, завтра це цілком може бути інший сервіс. Ця галузь змінюється надто швидко.
Тому для нас набагато важливіша не конкретна нейромережа, а сам підхід і правильно побудований пайплайн. Хороша система має дозволяти замінити одну модель іншою, коли з’являється щось швидше, дешевше чи якісніше. AI дійсно сильно прискорив виробництво. Але я все ж таки розділяв би слова «прискорив» і «спростив». Швидше стало точно. Простіше — не завжди.
Хороший приклад з нашого продакшену — техніка. Раніше на створення одного готового 3D-асета у художника могло йти близько трьох робочих днів. Зараз із використанням AI схожий обсяг роботи можна зробити приблизно за один день. Тобто на конкретному завданні ми вже бачимо приблизно трикратне прискорення.
Але це не магічна схема «написав промпт — отримав ідеальну модель — пішов пити каву». Результат усе ще потрібно доводити руками: правити геометрію, матеріали, оптимізацію, перевіряти технічні вимоги та те, як асет поводиться безпосередньо у грі. Просто тепер художник витрачає значно менше часу на механічну частину роботи й більше — на контроль якості та фінальний результат.
«Виходить, що ти наче й зекономив час, просто тепер його витрачає твій колега»
І ці цифри дуже швидко застарівають. Ще нещодавно AI-генерація 3D була радше цікавим експериментом, а сьогодні вона вже економить нам дні виробництва. З виходом нових моделей обсяг ручної роботи поступово скорочується. Тому наші «три дні проти одного» я сприймав би як фотографію сьогодення, а не як константу. В AI зараз взагалі небезпечно карбувати цифри в камені: поки закінчив карбувати, вже вийшла нова модель.
Мінуси є, і вони доволі приземлені. AI галюцинує, може ламати стилістику, погано розуміти форму або видавати результат, який, на перший погляд, має ефектний вигляд, а при детальному розгляді розвалюється. У 3D це особливо добре видно. Модель може чудово виглядати на превю, а потім ти відкриваєш сітку й розумієш, що всередині неї відбувалися події, про які краще не запитувати.
Тому результат усе одно доводиться перевіряти, оптимізувати та доопрацьовувати руками. Але я не сприймав би це як якийсь унікальний недолік AI. Для виконавця AI сьогодні просто ще один інструмент, приблизно як Photoshop чи Blender. Він не замінює розуміння композиції, форми, кольору, анатомії чи технічних вимог конкретної гри.
Є й інша проблема, яка здається мені набагато цікавішою. AI дуже сильно знизив вартість виробництва контенту, а отже, стало неймовірно легко продукувати величезну кількість цілком переконливого сміття. З’явився навіть термін «workslop», коли AI дозволяє дуже швидко зробити зовні закінчений результат, але в підсумку хтось інший має його перевіряти, виправляти або повністю переробляти. Виходить, що ти наче й зекономив час, просто тепер його витрачає твій колега. Технологічний прогрес у всій красі.
І тому мені зараз набагато цікавіше використання AI вже не на рівні виконавця, а на рівні менеджера та ухвалення рішень. Ми маємо величезний масив інформації: метрики проєктів, результати тестів, терміни й вартість виробництва, ефективність різних візуальних рішень, поведінку гравців. Людина фізично не може постійно тримати весь цей обсяг у голові й шукати між ним зв’язки.
Ось тут AI може виявитися значно кориснішим за чергову генерацію красивої картинки: аналізувати дані, знаходити закономірності й суперечності, зіставляти результати різних проєктів і давати менеджеру більше контексту для ухвалення рішень. Цей напрям ми зараз якраз активно розвиваємо.
«Виробляти сто варіантів замість десяти ми вже приблизно навчилися. Тепер залишилося зрозуміти, навіщо нам інші дев’яносто»
Для мене наступний етап — перехід від «AI допомагає швидше робити контент» до «AI допомагає зрозуміти, який контент взагалі варто робити». Бо виробляти сто варіантів замість десяти ми вже приблизно навчилися. Тепер залишилося зрозуміти, навіщо нам інші дев’яносто.
Тут у нас доволі простий базовий принцип: AI не скасовує ні copyright, ні NDA, ні здоровий глузд. Поява кнопки Generate поки чомусь не призвела до зникнення юристів. Тому ми ставимося до AI приблизно так само, як до будь-якого іншого зовнішнього інструмента. Потрібно розуміти, які дані ти йому передаєш, які вихідні матеріали використовуєш і що в результаті потрапляє в комерційний продукт. Особливо обережно, природно, ставимося до внутрішньої інформації та матеріалів компанії.
При цьому мені здається безглуздим один раз написати ідеальну AI-політику й вважати питання закритим. Технології, моделі та умови їх використання змінюються надто швидко. Тому набагато важливіше мати зрозумілі базові принципи й регулярно переглядати правила, ніж написати сорок сторінок регламенту, який морально застаріє приблизно до моменту, коли всі нарешті закінчать його читати.
Мені здається, AI змінює не стільки самі професії, скільки співвідношення між виконанням та ухваленням рішень. Раніше більша частина цінності фахівця була зав’язана на здатності безпосередньо створювати контент — добре малювати, моделювати, швидко робити варіанти. AI поступово робить саме виробництво дешевшим і швидшим.
Але картинки від цього чомусь не стають автоматично хорошими. Їх просто стає дуже багато. Тому я думаю, що в найближчі
«Зміниться саме визначення хорошого фахівця»
Тому я не думаю, що концептер чи 2D-художник кудись зникне. Радше зміниться саме визначення хорошого фахівця. Буде менш важливо «я дуже добре вмію совати пікселі» і набагато важливіше «я розумію, який візуальний результат потрібен продукту, і вмію його отримати». Через малюнок, Photoshop, Blender, AI чи комбінацію всього одразу.
З артдиректором відбувається ще цікавіша історія. Я думаю, AI буде все менше потрібен йому як генератор картинок і все більше як інструмент аналізу та ухвалення рішень. Уявіть систему, яка знає візуальну історію проєктів, результати тестів, CTR, вартість і терміни виробництва, пам’ятає, які рішення команда вже пробувала, і вміє знаходити зв’язки між усім цим. Вона не ухвалює рішення замість артдиректора, але дає йому контекст, який раніше був розмазаний по десятках таблиць, чатів, презентацій та голів працівників.
І тут мені дуже близька ідея переходу від індивідуального AI до AI на рівні всієї компанії. Зараз кожен із нас здебільшого використовує його сам для себе: написати текст, зробити концепт, зібрати код, проаналізувати документ. Але набагато цікавіше стане тоді, коли AI почне працювати зі спільним контекстом компанії й стане частиною самого виробничого процесу.
Тому через кілька років головне питання до художника чи артдиректора, можливо, буде вже не «наскільки добре ти вмієш робити?», а «наскільки добре ти розумієш, що треба зробити, навіщо це потрібно і як відрізнити хороший результат від просто переконливого?».
RetroStyle Games: перехід до художників-дженералістів і робота з ШІ як із джуніором. Як TechArt-агенти скорочують роботу зі Spine-асетами з двох тижнів до кількох годин
Slot Art Director RetroStyle Games
У моїй роботі ШІ може залучатися на будь-якому етапі. Я займаюся концептами, рендером, підготовкою фідбеку та артдирекшеном, співпрацюю з аніматорами. На етапі концепту я іноді використовую ШІ для дослідження теми, а іноді — для швидкої візуалізації власних ідей. У рендері ми залучаємо його досить часто, але «останнє слово» завжди за художником. Ступінь участі інструмента залежить від конкретного завдання: буває, що ШІ закриває 60% роботи, а іноді лише 5%. Для мене це завжди робота в тандемі.
Використання штучного інтелекту в нас виходить за межі генерації зображень. Змінилася сама організація роботи: ми переглядаємо звичні процеси, шукаємо можливості для автоматизації та випробовуємо нові підходи. Художники активно долучаються до цих змін — важливо вміти користуватися інструментом і розуміти, як він може допомогти з конкретним завданням.
Ми не обмежуємо фахівців фіксованим набором інструментів і намагаємося тримати руку на пульсі. На прикладі нашого Slot Asset Pack ми змогли взяти випадкові генерації та відполірувати їх до фінального привабливого вигляду.

З наборів елементів, створених на основі наших референсів, ми розробили повністю унікального персонажа з чітким характером, аксесуарами, що запам’ятовуються, та пропорціями, які зробили його маскотом нашого паку.

Одна з найвідчутніших переваг ШІ — швидка візуалізація задуму. Раніше, щоб показати ідею, доводилося робити десятки начерків або використовувати фотобаш. І навіть після цього не завжди вдавалося донести замовнику, як виглядатиме фінальне зображення. Зараз процес змінився.
Проте я б не сказав, що робота загалом стала простішою. Це вже інші процеси й інші вимоги від замовника, які потребують нових навичок. Тому я можу впевнено говорити про користь для візуалізації, але не стала б називати універсальний показник прискорення всієї роботи. Ми намагаємося автоматизувати рутинні завдання, щоб залишалося більше простору для творчих рішень.
Основні обмеження я бачу там, де потрібна людська експертність. У моїй практиці ШІ поки не здатен перебрати на себе завдання артдиректора. Отримати візуальний варіант ще не означає ухвалити правильне рішення для проєкту. Тут мені близьке порівняння з джуном: йому можна доручити частину роботи, але потрібні спрямування, перевірка та зворотний зв’язок. Я не сприймаю відповідь ШІ як готове рішення, а оцінюю, наскільки вона відповідає завданню та що потрібно змінити.
Мені здається, художник стає ще й трохи інженером. Змінюється не лише набір інструментів, а й саме мислення: потрібно розуміти, як вибудувати процес і які технічні можливості допоможуть реалізувати творчу ідею. Просто гарно малювати вже недостатньо. Дедалі важливішими стають візуальна експертність, гнучкість і здатність розбиратися в технологіях. Навіть із появою вайбкодингу створення корисного інструмента потребує навичок: потрібно сформулювати завдання, зрозуміти логіку роботи та оцінити, чи розв’язує результат твою проблему.
Це не означає, що кожен художник обов’язково має стати програмістом. Але в найближчі два-три роки поєднання художнього бачення й технічного мислення відіграватиме дедалі більшу роль.
Єлизавета Перун — Lead Technical Artist, RetroStyle Games
Специфіка TechArt-відділу полягає в тому, що ми переважно не створюємо візуал або ж працюємо із вже створеним. Для мене використання штучного інтелекту — це насамперед скорочення часу на рутину завдяки різноманітним агентам: рендер прев’ю з десятків вихідних файлів без потреби відкривати кожен окремо, написання кастомних скриптів під специфічні запити, блокінг однотипних локацій у рушії, після якого мені залишається тільки візуально поправити розташування. За технічні вимоги чи специфічні налаштування я вже можу не перейматися, адже вони чітко прописані в скілі або скрипті.
З останнього — це підготовка відео для наших портфоліо. Раніше, щоб перебрати, скажімо, 10 Spine-асетів із різними анімаціями та режимами накладання й адекватно їх витягнути, я б витратила один-два робочі тижні. Адже це й апскейл вихідних анімацій, і розбивка за режимами накладання, і рендер, і перевірка, і конвертація форматів для монтажерів чи промохудожників. Зараз я можу запустити агент зранку з конкретним завданням, і після обіду в мене вже є теки з відрендереними секвенціями чи відео, розбивка на шари за режимами накладання та скрипт, який усе це збере в прекомпози в After Effects. Мені залишається тільки безпосередньо зібрати це в гармонійну й красиву картинку.
Моя робота зараз значно відрізняється від того, як я уявляла її собі два роки тому. А два роки тому вона відрізнялася від того, як я уявляла її ще за роки до того. Тому я уникаю помилок себе попередньої і наперед не загадую.
Павло Сташкевич — Lead 3D Artist, RetroStyle Games
Загальний пайплайн тепер будується з урахуванням використання ШІ. Здебільшого це якраз загальнодоступні моделі: Midjourney, Stable Diffusion, Nano Banana для 2D, Tripo, Meshy, Hunyuan для роботи з 3D. Взаємодія з ними зазвичай відбувається не окремо, а через, наприклад, Claude, який має доступ до різних ШІ-моделей.
ШІ особливо сильно прискорює, а іноді й зовсім прибирає етапи рутинних завдань. Для 3D це ретопологія, UV-розгортка, експорт — на цьому етапі розвитку штучний інтелект доволі ефективно долає такі завдання. А простіші асети оточення взагалі можна віддати в роботу ШІ. У таких випадках завдання, що займало від кількох годин до дня, робиться за хвилини і до того ж паралельно з іншими тасками.
З основних моментів: із кожним ШІ насправді треба вміти працювати ефективно. І ця навичка покращується тільки з досвідом. Як у 2D, так і в 3D з часом починаєш краще розуміти логіку роботи тієї чи іншої ШІ-моделі, як краще формувати промпти, як спрямовувати інструменти. Для цього ми розвиваємо бібліотеку готових скілів, за допомогою яких ШІ працює швидше та видає більш передбачуваний результат. Але навіть за таких умов не завжди вдається отримати очікуваний результат з першої спроби.

Інколи це впливає на сам ШІ-пайплайн. Наприклад, деякі проєкти, як-от наш Last Wizard Asset Pack, треба було розпочинати саме з 2D-генерацій та концептів, а потім виводити у 3D-простір. Завдяки такому підходу ми змогли набагато швидше наблизитися до етапу, коли художники вручну полірують та вдосконалюють моделі для фінального рендеру.

Ми користуємося сервісами, які дозволяють робити генерації в приватному режимі (ніхто не може подивитися на них у загальній галереї чи за вебпосиланням), отримувати на них комерційні права (за підпискою, яка в багатьох сервісах також дозволяє відмовитися від використання даних для тренування) або працювати локально (коли всі дані зберігаються на робочому комп’ютері). Усе це щоб уникнути витоку внутрішніх чи клієнтських матеріалів у відкритий доступ. Перед підключенням нового інструмента ми перевіряємо його ліцензійні умови й час від часу переглядаємо наявні: сервіси регулярно переписують ToS, і вчорашня домовленість про opt-out не гарантує сьогоднішньої.
У нашій компанії АІ-генерація ніколи не є кінцевим продуктом, а лише кроком — найчастіше на етапі концепту чи раннього рендеру. Далі справа за навичками конкретного художника. Фінальний продукт — це похідний твір: процес рендеру, правок і ревізій залишає в підсумковій роботі від ШІ часто несуттєвий відсоток.
Політика компаній, зміни в законодавстві інших країн, певний застій у розвитку законодавства України щодо ШІ — ми робимо максимум для того, щоб прозоро комунікувати із замовниками використання, можливості та обмеження інструментів перед початком будь-якої роботи.
Як і для 2D-художників, у 3D поступово змінюється не просто пайплайн, а й загальні принципи роботи. Суто технічні завдання можна або значно полегшити, або взагалі опустити, зосередившись на створенні якісного візуального образу, композиції тощо.
На мій погляд, ринок дедалі менше потребуватиме просто виконавців чи вузькопрофільних фахівців. Фокус зміщується на дженералістів із сильним артовим баченням та навичками використання різноманітних інструментів.
30 коментарів
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарівБуду однією з небагатьох хто спочатку дуже обурився, бо АІшка вкрала улюблену частину роботи. Але... Так сталось, що від початку роботи в гейм деві я не претендувала на супер «ексклюзивний» контент від себе. Я себе завжди позиціонувала як ремісника, тобто малюю для гарного якісного результату на роботі. Тому коли стало зрозуміло, що хочу я чи ні, але АІшка неминуче йде у світ. То сіла, трохи розібралась і далі продовжую робити свою роботу. Да, це не ексклюзив. Але від того не менш якісний результат. Тож прийняла нові правила гри, щоб далі бути спеціалістом якому хочуть платити, якого хочуть бачити в себе в компанії. Роблю гарно свою роботу за сучасними вимогами та і живу то життя далі. Якщо аж дуже інколи хочеться чогось помалювати цікавого для себе звісно можна спокійно малювати без АІшки ручками. Просто ринок на місці не стоїть і треба йти з ним «в ногу».
Пам’ятаєте візуально одноманітний, безвкусний і безідейний художній продукт епохи мобільного фрітуплея? Так от, тепер ми будемо отримувати його в десять разів більше і в десять разів швидше! Бонусом — позвільняємо купу художників і зробимо так, щоб знайти їм нову роботу стало майже неможливо.
Світле майбутнє, на яке ми заслужили.
Стиль (вкус) залежить від продукта. Зрозуміло, що посердній результат створювати простіше, тому його і більше, але це є так і з АІ і без нього. Якщо ти не грав в безвкусні мобілки, то те, що в них стане більше контента, чи більше самих ірог на тебе ніяк не вплине.
З втратою робочих місць, це також стосується і програмістів, може навіть в більшій мірі. Бо я знаю кейси, коли джунів після художки наймали в великі мобільні студії не за портфоліо (якого не було) а за вміння генерувати стабільно якісний контент в потрібному стилі. Ручна робота стає меньш необхідна, але її замінюють нові профессії та скіли.
На мене це вплине тому, що мені кожні 5 хвилин з кожного утюга рекламуватимуть це лайно. І я знаю, що зменшаться шанси того, що люди будуть грати в дійсно цікаві і варті уваги ігри, а це точно негативно вплине на їхні життя.
Проблема не в тому, що ручна робота стає менш необхідною (це не так), а в тому, що вона стає менш цінною. Тобто люди за ту саму працю і той самий час отримуватимуть менше, а значить працювати доведеться важче і більше.
подивився на реакції інших людей, і згадався мені один такий технологічний світоч, що першим привніс в веб купу різних плюшок.
1. онлайн оплата карткою
2. стрімінг відео в веб браузері
3. прев’ю кадрів при наведенні на таймлайни.
4. анімовані прев’ю при наведені курсора
і ще багато-багато іншого.
що то за гігант думки був такий? :)
Порнохаб чи шо?
загалом порноіндустрія, так.
а то тут накинулися на бідолаг, що слоп слотери бачте нікчемні. хоча тіпи молодці, поділилися пайплайнами
Та то таке, снобсько-внутрішньогеймдевне. Мобільні ігри (в тому числі гіперкеж та хопи) така ж частина індустрії.
Окей, інше питання — кому з художників справді цікаво створювати оцей одноманітний арт?
Ну тобто реально є люди, які навчалися в художній школі, вивчали великих майстрів минулого в університетах з думками «не можу дочекатися малювати сундуки та кристали в слоти і дівчат з дебільнуватим виразом обличчя в гіперкеж»?
І зараз коли це все прекрасно штампує нейронка сотнями в день, де тут власне робота художника? Мені здається професію в цих напрямках треба перейменувати в visual technician, бо від художника там взагалі нічого не залишилося. І реально можна буде посадити програміста який налаштує агентів які самі згенерують арт і геймплей.
Як же на це все депресивно дивитися.
Чого не зробиш за миску супу.
На щасті, поки що ні. Все одно залишається арт дірекшн, який АІ за тебе не зробить. Сподіваюсь, так і залишеться.
Було б цікавіше, якби всі 4 студії не були казік конторами з постійними скандалами.
я не понимаю, как сегодня вообще что-то рисовать и придумывать.
большинство существующих арт стилей и подходов до такой степени растиражировали слопом, что каждая вторая картинка на экране не вызывает ничего, кроме тошноты.
и самое плохое, что бывает смотришь на какую-то игру, думаешь «о! и тут нагавняли с помощь AI», потом смотришь на год выхода и понимаешь, что это технически исключено. т.е. по факту эта инфляция угробила массу прекрасных работ художников, которые творили в эпоху, когда всей этой мерзости не было.
Так ти ж сам відповів на свою ж претензію. Ти почав називати це, вже заїзженим словом, — «слоп» те, що раніше тобі заходило. Арт не став гіршим. Це саме інфляція — робити як раніше чи краще стало простіше
Блін, те, що я вже активно використовував в 2022му, компанії почали впроваджувати лиш в 2025му. І зараз це описують як щось нове. Мене ніхто не брав на роботу тому, що HR-и тупо не розуміли про що я говорив)
«Якісь там ШІ Дефьюжени»
Як завжди — казіки, слотіки, три-в-рядіки, пошук об’єктиків. Воно як раніше було однотипним візуальним конвеєром так і залишилося. Мене більше дивує хто в це все грає.
не только играет, но и деньги заносит
це створюють саме тому, що це грають. Не важливо хто)
Ці контори і без ші клепали лише слоп, лол.
тепер створювати гівняний арт простіше
А чи стало простіше створювати гарний арт?
Ну спробуйте знайти гарний реф, серед тони нагенерованого лайна в інтернеті. Це і буде відповідь на ваше питання. Зараз у всіх ші адептів мулька про надивленість і смак, але звідки їм взятися в такій ситуації? Хіба-що по старинці, вживу йти і дивитися, спостерігати, вивчати роботи мастерів. Але це все вже не для бідних.
От з цим не до кінця згоден. Є багато онлайн-можливостей. Хіба що тепер для цього більш відданим треба бути
Що все одно є відповіддю на питання чи стало простіше.5-10 баксів на місяць, особливо якщо ти початківець. Насправді це супер комплексна тема.
Але щодо відданості, то станом на зараз вже і оцифровані колекції деяких музеїв просять копійчину на розвиток. Хочеш хайрез, щоб краще роздивитися деталі — купи абонемент. Я взагалі не проти такого формату, але і не кожен має зайві
Може нам якось покрутити її і розкрити? Тільки от як? Може у вас є думки та ви підкажете?
Головним пожирачем місця на моєму SSD є віртуальні бібліотеки відсканованих експонатів, того і я долучусь до брейншторму 🙂↕️:
«Межа між референсом та плагіатом»
«Абонемент на надивленість: де качають креативні мʼязи художники і скільки це коштує»
«Надивленість для бідних і ні — як качати креативні мʼязи в ері AI-потопу»
Так воно так, але не зовсім так. У мене колекції сканів не має, але книжки та каталоги збираю в паперовому форматі. А коли треба то можу по бібліотекам піти. Коли я казав про бідних, то мав на увазі, що раніше ми хоча-б мали розкіш безкоштовно подивитися на роботи майстрів в інтернеті, не важливо картинкою чи 3д моделлю, а в майбутньому у нас і такого не буде. Або за багато грошів їдеш на край світу в музей дивитися, ну або тренуй надивленість на «продукт згенерований, майже ідентичний реальному»
А чи дійсно воно треба?
Ші інтеграторам воно не потрібно, бо вони он з уяви рефи генерують. Бідні і віддані люди — знають як пейволи обходити. Просто віддані — спокійно подужають донат-підписку. Ну а багаті — самі якось розберуться.
так а навіщо шукати реф, коли тепер його можна згенерувати, якщо в голові є сформований образ того, що хочеш знайти?
Мда, собственно, вот поэтому мы и имеем все эти потоки аи-говна из каждой щели)